19 липня 2023 року м.Дніпросправа № 340/5252/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Господарського суду Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/5252/22 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Кіровоградської області (далі відповідач) щодо ненарахування та невиплати йому суддівської винагороди за липень 2022 року;
- стягнути з Господарського суду Кіровоградської області на його користь суддівську винагороду за липень 2022 року в сумі 43 119, 30 грн.
Також позивач просив допустити рішення суду до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з квітня 2022 року він проходить військову службу в Збройних Силах України. З 19.07.2022 року відповідач припинив нарахування та виплату йому суддівської винагороди. Позивач стверджує, що його право на отримання суддівської винагороди гарантоване Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». За розрахунками позивача, недоплачена суддівська винагорода за липень 2022 року, розрахована як середній заробіток, становить 43 119, 30 грн..
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року позов задоволено частково. Так, суд:
- визнав протиправною бездіяльність Господарського суду Кіровоградської області щодо ненарахування та невиплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19 по 31 липня 2022 року;
- зобов'язав Господарський суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 19 по 31 липня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було враховано застосування до спірних правовідносин положення ч.3 ст.119 КЗпП України. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, що регулюють питання увільнення суддів від здійснення правосуддя на період військової служби та порядку виплати суддівської винагороди суддям у визначений період, а тому слід застосовувати ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"), згідно якої припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року. Позивачу з часу вивільнення і до змін у законодавстві, відповідно до приписів ст. 119 КЗпП України нараховувався середній заробіток, а не суддівська винагорода. Наказ №40-к від 27.04.2022р. «Про увільнення судді ОСОБА_1 від роботи у зв'язку із перебуванням на військовій службі», із подальшим внесенням змін наказом №102-к від 22.07.2022р. щодо припинення збереження середньої заробітної плати судді ОСОБА_1 , є чинним і не скасованим.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Господарського суду Кіровоградської області, зарахований до штату цього суду.
З 22.04.2022 року, відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію", позивач призваний на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На цій підставі наказом голови Господарського суду Кіровоградської області №40-к від 27.04.2022 року позивача увільнено від роботи з 27.04.2022 року у зв'язку із перебуванням на військовій службі із збереженням за ним місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на період проходження військової служби.
22.07.2022 року в.о. голови Господарського суду Кіровоградської області видала наказ №102-к від "Про припинення збереження середньої заробітної плати судді ОСОБА_1 та внесення змін до наказу від 27 квітня 2022 року №40-к", яким відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року наказано фінансово-економічному відділу з 19.07.2022 року припинити здійснювати нарахування та виплату середньої заробітної плати судді ОСОБА_1 .. Внесено зміни до пункту 1 наказу голови суду №40-к від 27.04.2022 року, а саме слова "середньої заробітної плати" виключено.
У січні - квітні 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода, у квітні - липні 2022 року - середня заробітна плата на період проходження військової служби.
З 05.12.2022 року позивач звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу військової частини.
З 19.07.2022 року і до закінчення військової служби позивач не отримував від відповідача ні суддівської винагороди, ні середнього заробітку.
Позивач, не погоджуючись з припиненням виплати йому суддівської винагороди у липні 2022 року, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, дійшов висновку, що, з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства, позивачу як судді, увільненому від виконання обов'язків з відправлення правосуддя у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі у розмірі, установленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У спірних правовідносинах права позивача, порушені протиправною бездіяльністю відповідача, слід поновити, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 19 по 31 липня 2022 року.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Так, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено випадки, коли під час відрядження за суддею зберігається виплата суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат.
Відповідно до частин 5,6 ст.54 частин 1,4 ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі призначення судді членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України, а суддю, обраного головою чи заступником голови Ради суддів України, - до Ради суддів України, із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. У зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди у таких випадках. Натомість, ці питання урегульовані ст.119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як встановлено з матеріалів справи, наказом голови Господарського суду Кіровоградської області №40-к від 27.04.2022 року позивача увільнено від роботи з 27.04.2022 року у зв'язку із перебуванням на військовій службі із збереженням за ним місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на період проходження військової служби, відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (а.с.5).
Підстава прийняття наказу - копія довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 №494/20.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції, чинній на час видання наказу голови Господарського суду Кіровоградської області №40-к від 27.04.2022 року, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Слід зазначити, що саме з часу вивільнення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась суддівська винагорода, а відповідно до ст. 119 КЗпП України нараховувався та виплачувався середній заробіток, що підтверджено довідкою від 12.09.2022р. №36. (а.с. 6)
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України, згідно з якими у частині 3 статті 119 КЗпП слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".
На виконання зазначеного Закону відповідачем прийнято наказ від 22.07.2022 за №102/к «Про припинення збереження середньої заробітної плати судді ОСОБА_1 та внесення змін до наказу від 27.04.2022 №40-к» (а.с. 4).
Накази є чинними та не скасовані на час розгляду даної справи, а тому висновки суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за липень 2022 року, є помилковими.
Приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» урегульовано питання відрядження суддів зі збереженням виплати суддівської винагороди у зв'язку зі здійсненням таким суддею судочинства. Вказаним Законом не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди. Натомість, ці питання урегульовані ст.119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають загальні положення законодавства, у даному випадку норми трудового законодавства, а саме ч.3 ст.119 КЗпП України. Оскільки позивач, перебуваючи на військовій службі у липні 2022 року, не здійснював судочинство, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу за цей період суддівської винагороди не може розцінюватися як протиправна.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача. Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Господарського суду Кіровоградської області - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі № 340/5252/22 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак