17 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13222/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №160/13222/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства “Жилсервіс-14” Дніпропетровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року.
Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу Третього апеляційного адміністративного суду належних доказів, які підтверджують неможливість сплатити судовий збір або документу про сплату судового збору.
На виконання вищевказаної ухвали скаржником було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір".
Надаючи оцінку поданому клопотанню, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Зміст положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що ця законодавча норма поширюється лише на вимогу, визначену частиною 5 статті 21 КАС України.
Так, частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Відтак позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні п.13 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір .
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду по справі № 9901/167/19.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії Суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 року у справі №820/5268/17.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Крім цього колегія суддів зазначає, що позивач в даному випадку оскаржує ухвалу суду першої інстанції, розмір судового збору за яку є фіксованим, а саме відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст.169, 298, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №160/13222/23 - повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко