19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5708/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року (головуючий суддя Мінаєва К.В. )
в адміністративній справі №280/5708/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 27.09.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача №Ф-57951-50 від 14.01.2022 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 26 539,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 14.01.2022 їй було видано вимогу про сплату боргу (недоїмки), в якій повідомлено, що станом на 31.12.2021 в неї наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 26 539,26 грн. Однак, як зазначає, що іншим рішенням суду визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої сума боргу є ідентичною сумі боргу за оскаржуваною вимогою. Крім того, зауважує, що у період з 25.01.2010 по 27.11.2019 мала статус фізичної особи-підприємця, однак дохід не отримувала, відтак не зобов'язана сплачувати єдиний внесок. зазначає, що з 2012 року була офіційно працевлаштована, за неї сплачував єдиний внесок роботодавець, тому підстави для нарахування єдиного внеску відсутні. Вважає винесену відповідачем вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску протиправною. Просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2022 за №Ф-57951-50 в частині заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що незважаючи на набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020, у справі №280/773/20, яким встановлено, що контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивача, а саме з 01.01.2017 по 30.09.2018, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму за вказаний період, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення нарахованої Головним управління ДПС у Запорізькій області заборгованості з ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.
Вказує, що вимога була сформована відповідачем у встановленому законом порядку, тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування в частині заборгованості зв сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018. Зазначає, що вимога є узгодженою, адже направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, однак 14.02.2022 повернута до управління за закінченням терміну зберігання. Зауважує про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Справа розглянута в письмовому провадженні згідно ст. 310 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.01.2010 до 27.11.2019 (внесено запис державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем). Номер запису: 21030060002055746.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020, яке набрало законної сили 11.09.2020, у справі №280/773/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.11.2019 № Ф-57951-50 про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Так, зокрема, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57951-50 від 11.11.2019 про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 26539,26 грн. Крім того, зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині.
При прийнятті рішення у справі №280/773/20 суд керувався тим, що з жовтня 2012 року по вересень 2019 року позивачка працювала в ТОВ «Епіцентр», що підтверджується довідкою від 06.09.2022 №120. Зазначене відповідає даним з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», форми ОК-7, відповідно до якої позивачеві, як фізичній особі-підприємцю, з 2017 року по вересень 2018 року нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, суд у справі №280/773/20 дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивачки, а саме з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Натомість, 14.01.2022 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано та надіслано позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф57951-50, в якій зазначено про наявність у позивачки боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26 539,26 грн.
За даними відповідача, контролюючим органом єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску нараховано позивачеві у розмірі мінімального страхового внеску. Зокрема, відповідно до відомостей ІКП по платежу проведено нарахування єдиного внеску у загальній сумі 26 539,26 грн., у тому числі:
09.02.2018 - 8448 грн. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 pік;
19.04.2018 - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2018 року;
19.07.2018 - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2018 року;
19.10.2018 - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2018 року;
21.01.2019 - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2018 року;
19.04.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2019 року;
19.07.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2019 року;
21.10.2019 року - 2754,18 грн. нараховано ЄВ ФО-П, в тому числі на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2019 року.
Позивачка вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2022 за №Ф-57951-50, протиправною.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Податкового кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 1, статті 3, пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати;
законодавчого визначення розміру єдиного внеску;
прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;
відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці та фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами статті 7 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) єдиний внесок нараховується, зокрема, для роботодавців на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Фізичні особи підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
При цьому, положеннями пунктів 1, 2, 3 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 до платників, які не виконали визначені Законом №2464-VI обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI).
Разом з цим, відносини щодо адміністрування ЄСВ при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Так, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, для осіб, які зареєстровані як ФОП, але фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та не отримують доходу законодавством встановлений обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності, але лише за умови, що такі особи не є найманими працівниками.
Водночас, якщо особа, крім реєстрації як ФОП, ще є найманим працівником, така особа є застрахованою, а тому ЄСВ за неї сплачується роботодавцем, а сплата нею мінімального страхового внеску призведе до подвійної сплати ЄСВ, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інтегрованої картки платника податків за 2018-2022 роки нараховано єдиного внеску на загальну суму 26 539,26 грн., в т.ч. за 2017 р. у сумі 8448 грн., 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн.
Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020, яке набрало законної сили 11.09.2020, у справі №280/773/20 скасовано вимогу № Ф-57951-50 від 11.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 26539,26 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що приписами частини 4 статті 78 КАС України, яка визначає, зо обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Верховний Суд вказав, що преюдиційність відрізняється від обов'язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентний характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи. На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020, яке набрало законної сили 11.09.2020, у справі №280/773/20 встановлено, що контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивача, а саме з 01.01.2017 по 30.09.2018 (тобто з 2017 року по 3 квартал 2018 року включно). Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 15 819,54 грн.
Нарахування єдиного внеску за період з 01.10.2018 по 29.11.2019 (тобто з 4 кварталу 2018 року по 3 квартал 2019 року), загальна сума якого складає 10 719,72 грн., суд у зазначеній справі визнав правомірним.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що незважаючи на рішення суду від 05.05.2020 сума заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску все одно обліковується.
Відтак сформована відповідачем вимога від 14.01.2022 за №Ф-57951-50 прийнята необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в частині заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Крім того, щодо існуючої суми нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивачки слід зазначити наступне.
Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Порядок №5), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 №5.
Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов'язань.
Спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020, у справі №280/773/20 встановлено, що контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивача, а саме з 01.01.2017 по 30.09.2018, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму за вказаний період, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення нарахованої Головним управління ДПС у Запорізькій області заборгованості з ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою доведені обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивачки та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.07.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова