19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3662/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (головуючий суддя - Врона О.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Відповідач-2), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 047350004918 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/- р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ від 16.01.2003 №36, період роботи з 21.02.2005 по 03.11.2011 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2, стаціонарного обладнання № 2 та з 10.01.2018 по 30.09.2022 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання №2, що віднесена до списку № 2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви від 16 січня 2023 року, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте відповідач протиправно відмовив, посилаючись на недостатність необхідного пенсійного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не зарахувавши період роботи в колгоспі та періоди роботи з 21.02.2005 по 03.11.2011 і з 10.01.2018 по 30.09.2022 з причини відсутності атестації посади машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/3662/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 047350004918 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/- р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) роботи по списку №2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ №36 від 16.01.2003 з 21.02.2005 по 03.11.2011 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2, стаціонарного обладнання №2 та період роботи з 10.01.2018 по 30.09.2022 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання № 2, що віднесена до списку № 2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви від 16 січня 2023 року, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач-2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, Відповідач-2 зазначив про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ визнано неконституційними статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ. Однак, на виконання вказаного рішення Верховною Радою України не внесено змін до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас норми статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавались, а відтак Відповідач-2 вважає, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком. Відповідач-2 також звертає увагу на те, що судом першої інстанції проігноровано, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.01.2023 №047350004918 до пільгового стажу Позивачки не зараховані періоди роботи з 21.02.2002 по 03.11.2011 та з 10.01.2018 по 30.09.2022 в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ВСП Шахта Дніпровська) згідно з пільговою довідкою від 02.01.2023 №14, оскільки відсутня атестація посади машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання. Натомість атестовано посаду машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2, приміщення підіймальної машини (робоче місце №50) (наказ від 03.01.2006 №7) та машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання №1, №2 (накази від 15.12.2015 №4883 та від 01.12.2020 №9095). Крім того, на думку Відповіача-2, судом першої інстанції не взято до уваги, що для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 21.02.2002 по 03.11.2011 згідно з пільговою довідкою від 02.01.2023 №14, необхідно надати наказ про результати атестації робочого місця за посадою машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання або уточнюючу інформацію про перейменування дільниці МДР-2 на дільницю стаціонарного обладнання та незмінність умов праці. Відтак, зобов'язання суду першої інстанції зарахувати до пільгового стажу зазначених періодів роботи, на думку Відповідача-2, є безпідставним і необґрунтованим. Поряд із зазначеним Відповідач-2 вказав, що зобов'язання суду першої інстанції зарахувати до пільгового стажу період роботи з 10.01.2018 по 30.09.2022 згідно з пільговою довідкою від 02.01.2023 №14 є безпідставним і необґрунтованим, оскільки відсутнє підтвердження про номер дільниці, в якій працювала заявниця.
Відповідач-1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд цієї справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій зокрема підтримав вимоги апеляційної скарги Відповідача-2 у повному обсязі.
Позивач та Відповідач-1, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не прибули та своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представника Відповідача-2, ухвалила розглянути справу без участі учасників справи, які не з'явились.
В судовому засіданні представник Відповідача-2 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника Відповідача-2, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась 16.01.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пільгової пенсії за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047350004918 від 25.01.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на те, що пенсійний вік, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявниці 50 років 4 місяці 14 днів. Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років. Страховий стаж особи становить 30 років 11 місяців 1 день. Необхідний пільговий стаж за Списком №2 відповідно до вказаного закону становить 10 років. Пільговий стаж особи становить 8 років 2 місяці 5 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 01.07.1990 згідно з дублікатом трудової книжки від 23.09.2003 НОМЕР_2 , оскільки документ видано з порушенням розділу №5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
До пільгового стажу не зараховано періоди з 21.02.2005 по 03.11.2011 та з 10.01.2018 по 30.09.2022 згідно з пільговою довідкою від 02.01.2023 №14, оскільки відсутня атестація посади машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання, натомість атестовано посаду машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2 приміщення підіймальних машин (робоче місце №50), наказ від 03.01.2006 №71 та машиніста підіймальної машини ділянці стаціонарного обладнання №1, №2 (накази від 15.12.2015 №4883 та від 01.12.2020 №9095).
Правомірність відмови Відповідача-2 у призначенні пенсії Позивачу за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 є предметом судового розгляду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213). Крім того, виходячи з правового аналізу чинного законодавства і враховуючи наявність в трудовій книжці позивача записів, що підтверджують її роботу за Списком №2, надання уточнюючої довідки і відповідних наказів і розпоряджень про проведення атестації, в тому числі і за професією позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність і протиправність прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення про відмову Позивачу у призначенні пенсії, яким до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 21.02.2005 по 03.11.2011 та з 10.01.2018 по 30.09.2022.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом №213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-XII відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-XII всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за умови досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота,
З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення Позивача із заявою про призначення пенсії за віком від 16.01.2023 вона досягла 50-річного віку, що не заперечується учасниками справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість доводів Відповідачів щодо недостатності пенсійного віку у Позивача для призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо не зарахування до пільгового стажу Позивача періоду її роботи з 21.02.2005 по 03.11.2011 та з 10.01.2018 по 30.09.2022 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно зі ст. 1 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення носяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.14. Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій"
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442) і розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (Методичні рекомендації).
Частиною 2 пункту 4 Порядку №442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці № 41 від 01.09.1992, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За записами копії дублікату трудової книжки НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 223-224 зв.бік) ОСОБА_1 :
- 23.12.2003 переведена машиністом підіймальних машин з повним робочим днем відповідно до наказу №214к від 23.12.2003 (запис №12);
- 01.01.2013 переведена до ВСП «Шахтоуправління «Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиністом підйомної машини дільниці стаціонарного обладнання відповідно до розпорядження №1к від 01.01.2013 (запис №16).
На підтвердження роботи у вказаний період Позивачем було також надано до Пенсійного фонду довідку Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №14 від 02.01.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (т. 1, а.с. 188).
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_1 працювала в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ВСП Шахта Дніпровська) за період з 23.12.2003 (наказ №214к від 23.12.2003) по 02.08.2016 за професією машиніст підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем на поверхні, що передбачено Списком 2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 1.1.а постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.
В період з 03.08.2016 по 02.01.2023 працювала за професією машиніст підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем на поверхні, що передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.
Матеріали справи містять також документи в підтвердження проходження атестації за вказаними професіями:
наказ по шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» №108 від 21.02.2000 Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 і №2, лист №003/07-1-306 від 03.08.2006 про продовження терміну дії наказу №108 від 21.02.2000;
розпорядження №7 від 03.01.2006;
розпорядження Виробничого структурного підрозділу «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля" Про результати чергової атестації місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені, чинним законодавством, що проведена в 2010 році №10 від 04.01.2011;
розпорядження Виробничого структурного підрозділу «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників шахти на пільгове пенсійне забезпечення №155 від 10.01.2013;
розпорядження Виробничого структурного підрозділу «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» Про результати чергової атестації робочих місць для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №№1, 2, пільги і компенсації №4883 від 15.12.2015;
наказ Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №9095 від 01.12.2020 Про результати чергової атестації робочих місць для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №№1, 2, пільги і компенсації з додатком №1 «Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці Списку №1, 2 «Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Щодо доводів Відповідача-2 в оскаржуваному рішенні про неможливість зарахувати спірні періоди, оскільки відсутня атестація посади машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання, натомість атестовано посаду машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2 приміщення підіймальних машин (робоче місце №50), наказ від 03.01.2006 №71 та машиніста підіймальної машини ділянці стаціонарного обладнання №1, №2 (накази від 15.12.2015 №4883 та від 01.12.2020 №9095), тоді як в довідці вказано про роботу позивача за професією машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання, то суд першої інстанції правильно зазначив, що уточнююча довідка №14 від 02.01.2023 була складена в тому числі і на підставі наказів підприємства від 03.01.2006 №71, від 15.12.2015 №4883 та від 01.12.2020 №9095.
Посилання ж Відповідача-2 на відсутність в трудовій книжці інформації про повний робочий день, пільговий характер роботи, прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, атестацію робочого місця, як на передумову для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи Позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
У той же час, за правовою позицією Верховного Суду у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Виходячи з правового аналізу і враховуючи наявність в трудовій книжці Позивача записів, що підтверджують її роботу за Списком №2, надання уточнюючої довідки і відповідних наказів і розпоряджень про проведення атестації, в тому числі і за професією Позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність і протиправність прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення про відмову Позивачу у призначенні пенсії, яким до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 21.02.2005 по 03.11.2011 та з 10.01.2018 по 30.09.2022.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням положень Порядку №22-1 та з метою ефективного захисту прав та інтересів Позивача є підстави для часткового задоволення позову шляхом зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області:
- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи по списку №2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ №36 від 16.01.2003 з 21.02.2005 по 03.11.2011 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці МДР-2, стаціонарного обладнання № 2 та період роботи з 10.01.2018 по 30.09.2022 на посаді машиніста підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання №2, що віднесена до списку № 2 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви від 16 січня 2023 року, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме такий спосіб захисту порушеного права є свідченням того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, і при цьому зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії у призначенні пенсії в судовому порядку не може бути розцінене як втручання в його дискреційні повноваження, оскільки суб'єктом владних повноважень вже прийнято рішення про відмову у призначені пенсії, тобто вирішено віднесене до його повноважень питання на власний розсуд, а суд, у свою чергу, при перевірці правомірності прийняття оскаржуваного рішення, згідно норм КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів Позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01.05.2023 скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/3662/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 20 липня 2023 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов