20 липня 2023 р. Справа № 520/9357/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/9357/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 08208941) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 та ухвалити нове судове рішення, щодо позовних вимог у частині яких відмовлено.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що у відповідності до статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414, необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Також, апелянт посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2020 по справі №806/2056/18, від 25.04.2018 по справі №802/74/15- а, від 25.07.2019 по справі №296/6615/17.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області, спеціальне звання - майор поліції.
Наказом ГУНП в Харківській області від 02.06.2022 №272 о/с позивача було звільнено зі служби з 03.06.2022 згідно із Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
В період проходження служби в ГУНП в Харківській області позивач перебував на фінансовому забезпеченні в ГУНП в Харківській області та отримував грошове забезпечення.
Позивач зазначив, що до дня виключення позивача зі списку особового складу, відповідач не здійснив з позивачем розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема з фінансового забезпечення. Позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Також, проходячи службу протягом 2018-2022 років на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області, яка передбачає допуск та доступ до державної таємниці, позивач працював з матеріальними носіями секретної інформації, проте останньому не була нарахована та виплачена надбавка за службу в умовах режимних обмежень за період із 01.01.2018 по 03.06.2022.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, представник позивача звернувся до ГУНП в Харківській області із запитом про надання інформації щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надання відповідних письмових доказів на підтвердження здійснення такої виплати.
Листом від 03.08.2022 ГУНП в Харківській області повідомлено, що грошове забезпечення, яке виплачувалось за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не підлягало індексації. Відповідно до постанови КМУ від 18.10.2017 №782 з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, внесено зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, доповнено абзац п'ятий такою категорією осіб, як поліцейський, тому нарахування індексації розпочато з 01.11.2017 по день звільнення. Нарахування та виплата індексації ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не проводилась.
Листами від 03.08.2022 та від 14.09.2022 ГУНП в Харківській області зазначено, що проходячи службу протягом 2018-2022 років на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області позивач працювала з матеріальними носіями секретної інформації.
Позивач мала допуск до державної таємниці відповідно розпорядження Управління СБУ в Харківській області від 14.12.2012 №151д на підставі якого наказом керівника СУ ГУНП в Харківській області від 20.04.2018 №24/15о/с надано доступ до матеріальних носіїв секретної інформації. Після закінчення строку дії допуску до державної таємниці було переоформлено, розпорядження Управління СБУ в Харківській області від 14.11.2019 №179д на підставі якого наказом керівника СУ ГУНП в Харківській області від 25.11.2019 №81о/с надано доступ до матеріальних носіїв секретної інформації.
З листа № 13930/119-24/03-2022 від 09.11.2022 вбачається, що відповідно до наказу СУ ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 № 22о/с ОСОБА_1 припинено доступ до матеріальних носіїв секретної інформації.
У позовній заяві зазначено, що оригінал наказу СУ ГУНП в Харківській області від 20.04.2018 №24/15о/с був знищений відповідно до вимог чинного законодавства у зв'язку із вторгненням окупаційних військ російської федерації. Наказом СУ ГУНП в Харківській області від 25.11.2019 №81о/с було надано ОСОБА_1 доступ до державної таємниці (для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно та «таємно»).
Водночас ГУНП в Харківській області зазначає, що оскільки Наказ про встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень до УФЗБО ГУНП в Харківській області не надходив, тому підстави для нарахування доплати за період з 01.01.2018 по день звільнення відсутні. Таким чином ГУНП в Харківській області не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 є протиправно, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що наявність допуску та доступу до державної таємниці не є автоматичною підставою для встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень, бо такими підставами є постійна робота з відомостями, що становлять державну таємницю і відповідний мотивований рапорт керівника відокремленого підрозділу органу поліції, таким чином, оскільки до відповідача не надходив мотивований рапорт, погоджений з режимно-секретним органом, який відповідно до вимог законодавства є підставою для видачі наказу про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, у відповідача були відсутні підстави для підготовки наказу про встановлення позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень та виплати такої надбавки, а отже відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Колегія суддів не погоджується в частині з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ) залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.
Допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 7 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 3855-ХІІ переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
Статтею 30 Закону № 3855-ХІІ передбачено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).
У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Відповідно до п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Згідно з п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.
Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону № 3855-ХІІ.
Відповідно до п. 7 розділу II Порядку №260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання їм допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.
Враховуючи положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення № 414, Порядку № 260 колегія суддів вважає, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Отже, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням № 414, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18, що враховується апеляційним судом в силу приписів статті 242 КАС України.
Колегія суддів встановила, що згідно листа № 13930/119-24/03-2022 від 09.11.2022 заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області адресованого начальникові ВПЗ ГУНП в Харківській області, відповідно до наявних форм обліку в слідчому управлінні ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 мала допуск до державної таємниці за формою 2, відповідно до розпорядження Управління СБ України в Харківській області від 14.12.2012 № 151д, на підставі якого наказом керівника СУ ГУНП в Харківській області від 20.04.2018 № 24/15о/с їй надано доступ до матеріальних носіїв секретної інформації.
Після закінчення строку дії допуску до державної таємниці, його було переоформлено, розпорядженням Управління СБ України в Харківській області від 14.11.2019 № 179д на підставі якого наказом керівника СУ ГУНП в Харківській області від 25.11.2019 № 81о/с ОСОБА_1 надано доступ до матеріальних носіїв секрктної інформації.
Відповідно до наказу СУ ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 № 22о/с ОСОБА_1 припинено доступ до матеріальних носіїв секретної інформації.
За період з проходження ОСОБА_1 служби в СУ ГУНП в Харківській області з 28.02.2018 до 03.06.2022 рапорти (подання), накази про встановлення ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень не готувались.
За наявними формами обліку, що залишились в РСС СУ ГУНП в Харківській області, після широкомасштабної збройної агресії РФ, ОСОБА_1 опрацьовано матеріальні носії секретної інформації: Січень 2021 року - 8 з грифом «таємно»; Лютий 2021 року - 7 з грифом «таємно»; Квітень 2021 року - 3 з грифом «таємно»; Травень 2021 року - 6 з грифом «таємно»; Червень 2021 року - 12 з грифом «таємно»; Лютий 2022 року - 14 з грифом «таємно».
Інші форми обліку РСС СУ ГУНП в Харківській області знищені згідно актів від 24.02.2022 № 24/1174нт, 24/1175нт, 24/1176нт.
Сукупність вищевказаних фактичних обставин вказує на те, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) на відповідних посадах передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби.
Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, колегія суддів не приймає, оскільки той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Посилання відповідача на те, що наявність допуску до державної таємниці у позивача під час проходження служби не тягне за собою обов'язку автоматично нараховувати та виплачувати надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому має надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки остання працювала з незначною кількістю таємних документів та зауважує, що в даному випадку поняття "постійно" не залежить від кількості виготовлених такою особою документів (значної або незначної кількості), або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов'язків посадовою особою. Обсяг функціональних обов'язків позивача, пов'язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.
Таким чином, колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №806/2056/18, які прийняті пізніше, вважає, що оскільки ОСОБА_1 мала допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов'язків виконувала службові обов'язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці, отже суд першої інстанції, враховуючи правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №820/5122/17 дійшов помилкового висновку щодо відмови у частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022 є протиправною.
При цьому, належним способом захисту порушених прав особи у відповідних правовідносинах є зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову у відповідній частині.
Щодо заяви представника позивача з питань відшкодування сплати судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що згідно договору про надання правової допомоги від 07.06.2022, позивачем понесені витрати за представлення його інтересів адвокатом Острицьким А.О. в суді апеляційної інстанції в загальній сумі 3000,00 грн.
Водночас, позивачем надано до суду дублікат квитанції про сплату 3000,00 грн. послуг професійної правничої допомоги.
Суд зазначає, що згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем висловлені заперечення стосовно суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначив, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, апеляційна скарга дублює позовну заяву. Крім того, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, вказана адміністративна справа не потребує докладання значних зусиль адвоката для формування правової позиції. Судова практика з заявлених до вирішення питань також є сформованою.
Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підставі вищевикладеного, вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, судова колегія зазначає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, до того ж сама по собі причина виникнення спору не вимагає вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності.
Крім того, дана справа ухвалою суду від 02.11.2022 року була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Водночас, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга та додатки до неї подана представником позивача до Другого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд», що значно зменшує час, витрачений адвокатом на її підготовку та подання до суду у паперовому вигляді.
Отже, вирішуючи спір по суті, задоволення позову, і беручи до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), судова колегія дійшла до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 1000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також, враховуючи ціну позову (позов не майнового характеру) та конкретні обставини справи, яка не є складною, суть виконаних послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є надмірною, а тому, з урахуванням принципу справедливості і ступеня складності справи, обсяг опрацьованого адвокатом матеріалу, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1000,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена позивачем сума до відшкодування на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. не відповідає складності справи, пропорційності, а тому, вартість такої послуги, в даному випадку, є необґрунтованою та завищеною.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №520/9357/22 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022 та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2018 по 03.06.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №520/9357/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич