20 липня 2023 р. Справа № 440/6987/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 (ухвалене суддею Чесноковою А.О.) по справі № 440/6987/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року та прийняти постанову якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” , Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
14.07.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо проведення компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати перерахованої пенсії з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої пенсії, яка проведена відповідачем на виконання вимог пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 у березні 2018 року з 01.01.2016 року. Виплата розрахованої суми заборгованості за перод з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік з урахуванням розстрочки .
Листами від 20.07.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, за результатами розгляду заяви від 14.07.2022 року, повідомило позивача, що у травні 2018 року, на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року здійснило перерахунок його пенсії з 01.01.2016 як працівнику органів внутрішніх справ (міліції). Виплату доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 38336,97 грн. здійснено в порядку затвердженому постановою № 103 від 21.02.2018 року у такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.09.2016 року по 31.12.2017 року, а саме по 798,69 грн. щомісячно; з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1597,37 грн. щомісячно. Отже виплату доплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік здійснено згідно діючого законодавства без порушення термінів виплати.
Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачу до виплати суми нараховані за період з січня 2016 року по грудень 2017 року та за період з грудня 2019 року по травень 2022 року фактично не виплачені, у зв'язку із чим у відповідача відсутній обов'язок з нарахування та виплати спірної компенсації.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р.
Частиною 16 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
29.12.2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” від 23.12.2015 року № 900-VIII (в подальшому - Закон України № 900-VIII), яким статтю 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, в порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій визначений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року (в подальшому - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійних характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” за колишніми працівниками міліції, в тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, у позивача, у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення поліцейських на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, з 01.01.2016 року виникло право на перерахунок розміру його пенсії.
Механізм перерахунку та виплати пенсій працівникам органів внутрішніх справ, зокрема і на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, було встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (в подальшому - Постанова №103).
Пунктом 3 Постанови № 103, зобов'язано перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови № 103, пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; з 01.01.2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Відповідно до п. 5 Постанови №103, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45.
Таким чином, питання перерахунку і виплати пенсії даній категорії осіб Кабінетом Міністрів України врегульовано лише з 21.02.2018 року Постановою №103 та передбачало здійснення відповідного перерахунку пенсій з 01.01.2016 року, виплату перерахованих пенсій з 01.01.2018 року, обчислення органами Пенсійного фонду України сум перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року станом на 01.01.2018 року та поетапний порядок виплати після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Судовим розглядом встановлено, на виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, в квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснений перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року.
Виплату доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 38336,97 грн. здійснено в порядку затвердженому постановою № 103 від 21.02.2018 року у такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.09.2016 року по 31.12.2017 року, а саме по 798,69 грн. щомісячно; з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1597,37 грн. щомісячно.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (в подальшому - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (в подальшому - Порядок №159).
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, дія зазначених норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Частиною 3 статті 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно із ст. 55 Закону № 2262-XII, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Із урахуванням вищевикладеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), при цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно із ст. 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснюючи поетапну доплату до розміру пенсії позивача нараховану за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року керувався пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, при цьому порушення строку виплат доплат до пенсії та основного розміру пенсії у 2019 році, тобто у період визначений вищевказаною Постановою, судом не встановлено. При цьому, матеріали справи не свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з приводу зміни порядку належних йому до виплат сум, а судом такі обставини також не встановлені.
При цьому суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року у справі №826/12704/19, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Рішення в адміністративній справі № 826/12704/19 набрало законної сили 19.11.2019 року.
Отже, з 19.11.2019 року положення пункту 3 Постанови №103, якою було передбачено поетапну виплату перерахованих пенсій, не підлягають застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області для виплати нарахованої суми доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Окрім зазначеного, постановою Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019 року “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 було виключено.
Відповідно пунктів 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у своїй діяльності зобов'язане застосовувати акти Кабінету Міністрів України, зокрема і Постанову № 103, до набрання законної сили судовими рішеннями про визнання протиправними та нечинними її пунктів.
Із урахуванням вищевикладеного, строки виплати донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не були визначені законом, а були встановлені у пункті 3 постанови № 103, чинному до 19.11.2019 року, та у частині другій пункту 1 постанови № 1088, чинній до 29.09.2020 року, та такі строки виплати донарахованої (за минулий період) пенсії відповідачем дотримані, суд доходить висновку про відсутність такої обов'язкової умови для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, які виплачувалися йому до 29.09.2020 року, як порушення строків виплати нарахованих доходів. При цьому суд зауважує, що визнання нечинним з 19.11.2019 року пункту 3 постанови № 103 та визнання нечинною з 29.09.2020 року частини другої пункту 1 постанови № 1088 не впливає на такий висновок суду, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній частині) ці норми були чинними і пенсійний орган правомірно їх застосовував.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2022 року у справі № 120/1968/19-а.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що після 29.09.2020 року жодний нормативний акт не встановлював поетапний порядок виплати пенсії, донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року на підставі постанови № 103. А тому після 29.09.2020 року відповідач повинен був без невиправданих зволікань вчинити дії, спрямовані на виплату донарахованої пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються з порушенням строку.
Із урахуванням вищевикладеного, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що належні позивачу до виплати суми нараховані за період з січня 2016 року по грудень 2017 року та за період з грудня 2019 року по травень 2022 року, проте фактично не виплачені, оскільки, згідно копії листа від 20.07.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, повідомило позивача, що відповідачем виплату доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 38336,97 грн. здійснено в порядку затвердженому постановою № 103 від 21.02.2018 року у такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.09.2016 року по 31.12.2017 року, а саме по 798,69 грн. щомісячно; з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1597,37 грн. щомісячно, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за період затримки виплати пенсії із 01 листопада 2020 року по дату фактичної виплати та зобов'язання виплатити спірну компенсацію за цей період.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 10.01.2016 року по 31.12.2017 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати пенсії із 01.11.2020 року по дату її фактичної виплати у повному обсязі. В іншій частині задоволення позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, за подання адміністративного позову в розмірі 496,20 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 744,3 грн., а всього 1240,50 грн.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 440/6987/22 - скасувати.
Прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 10.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати пенсії із 01.11.2020 року по дату її фактичної виплати у повному обсязі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 744,30 (сімсот сорок чотири) гривні 30 копійок, а всього 1240,50 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич Я.В. П'янова