20 липня 2023 р. Справа № 440/6406/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 06.12.22 по справі № 440/6406/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок від 09.02.2022 про анулювання дозволу на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовою кулею №7907 від 08.06.2016, виданий ГУНП на носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовою кулею "ПМР", кал. 9 мм, № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок від 09.02.2022 про анулювання дозволу на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовою кулею № НОМЕР_2 , виданого ГУНП в Полтавській області 08.06.2016 на носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв, споряджених гумовою кулею "ПМР", кал. 9 мм № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Головне управління Національної поліції в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Посилаючись на обставини , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та електроним листом адвоката Заєць Роман Юрійович, який здійснює представництво інтересів позивача ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.06.2016 Кременчуцьким районним управлінням ГУНП на ім'я ОСОБА_1 видано дозвіл №7907 на носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовою кулею "ПМР" кал. 9 мм № НОМЕР_1 (а.с. 10).
09.02.2022 старшим інспектором з о/д сектору контролю за обігом зброї ГУНП майором поліції Луценко В.В. був виявлений факт притягнення ОСОБА_1 12.01.2022 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим був складений висновок про анулювання дозволу №7907, виданого гр. ОСОБА_1 на носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв, споряджених гумовою кулею "ПМР" кл. 9 мм № НОМЕР_3 (а.с. 25-26).
В подальшому постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.02.2022, яке набрало законної сили 22.02.2022, у справі №524/309/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн на користь держави (а.с. 9).
20.06.2022 вищевказану зброю вилучено у позивача, що підтверджується протоколом вилучення зброї від 20.06.2022 та рапортом інспектора СКОЗ Кременчуцького РУП ГУНП Костирі Я.С. вiд 20.06.2022 (а.с. 23-24).
Не погоджуючись із правомірністю підстав анулювання дозволу на зброю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з відсутності ознак систематичності (два чи більше разів) вчинення позивачем порушень, про які зазначено вище, тому висновок відповідача про анулювання такого дозволу суд визнає мудрим, але поспішним, оскільки такий не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено, що за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису передбачено накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
За пунктом 7 частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належить, серед іншого, анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС.
Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затверджена наказом МВС від 21.08.1998 №622 (надалі - Інструкція №622).
Згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 Інструкції №622, дозволи видаються УП ГУНП на право перевезення через митний кордон України мисливської вогнепальної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї громадянами України; придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв громадянами України.
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції №622, територіальні підрозділи поліції видають дозволи на придбання і перевезення територією України вибухових матеріалів і речовин; носіння і перевезення територією України відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та бойових припасів до неї; придбання, зберігання і носіння громадянами України мисливської гладкоствольної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї.
Главою 4 Інструкції №622 органам поліції надано право анульовувати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством; анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу.
Після анулювання дозволу на зберігання і носіння зброї та пристрою власник зобов'язаний здати зброю (за наявності основні частини зброї) чи пристрій, патрони і бойові припаси до них до органу поліції та прийняти рішення щодо подальшого її переоформлення чи реалізації (п. 12.21 глави 12 розділу II цієї Інструкції).
Відповідно до абзаців другого - дев'ятого пункту 5.1 Інструкції №622, органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі:
наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, неусунення виявлених раніше порушень вимог цієї Інструкції щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї, пристроїв, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, вчинення домашнього насильства, що підтверджується документально;
наявності вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження;
наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;
відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;
відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.
Цей перелік підстав, який є вичерпним, також застосовується для анулювання виданих дозволів.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.03.2020 у справі №540/544/19, від 27.04.2020 у справі №440/4600/18.
Суд зауважує, що предмет спору у цій справі питання правомірності анулювання дозволу на право носіння та зберігання зброї, виданого позивачу.
Як вже встановлено вище, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.02.2022 у справі №524/309/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності були встановлені судом обставини того, що 01.01.2022 о 02 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини громадянки ОСОБА_2 , в ході якого штовхав і ображав та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю.
Підставою для анулювання раніше виданого дозволу є п. 5.1 глави 5 розділу ІІІ Інструкції №622 у зв'язку з обставинами вчинення домашнього насильства.
Разом з цим відповідач, застосовуючи цю підставу, не надав доказів повторного вчинення позивачем порушення громадського порядку, неусунення виявлених раніше порушень вимог цієї Інструкції щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї, пристроїв, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, вчинення домашнього насильства, що підтверджується документально, що б і могло беззаперечно слугувало підставою для анулювання дозволу на зберігання та носіння зброї.
Згідно висновків Верховного суду , викладених в постанові від 03.02.2021 у справі 710/1148/17 : із системного аналізу глави 4 у взаємозв'язку із приписами п. 5.1. глави 5 Інструкції №622, в рамках спірних правовідносин, законною підставою для анулювання відповідачами дозволів на право носіння та зберігання мисливської гладкоствольної та нарізної зброї є наявність даних про систематичне (два чи більше разів) порушення позивачем, а саме - скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально.
Застосувавши відповідно до п.5 ст.242 КАС України правові позиції Верховного Суду по справі №710/1148/17 від 03.02.2021 року по подібних обставинах, здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законною підставою для анулювання органом поліції дозволу на право носіння та зберігання належної позивачу мисливської гладкоствольної зброї, є наявність даних про систематичне (два чи більше разів) порушення позивачем, зокрема, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально, або не усунення виявлених раніше порушень вимог цієї Інструкції щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї.
Матеріали справи свідчать, що позивач допустив однократне порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за що притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.02.2022.
Докази про повторне вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є підставами для анулювання дозволу на право носіння та зберігання мисливської гладкоствольної зброї, згідно приписів п.5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622, що дозволило би дійти висновку про систематичність скоєння позивачем порушень Інструкції № 622, відповідачем суду не надано.
Викладене свідчить , що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував висновок від 09.02.2022 про анулювання дозволу на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовою кулею № НОМЕР_2 , виданого ГУНП в Полтавській області 08.06.2016 на носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв, споряджених гумовою кулею "ПМР", кал. 9 мм № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду , які наведені в даній постанові .
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі № 440/6406/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк