20 липня 2023 р. Справа № 480/8/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. (ухвалене суддею Шаповал М.М.) по справі № 480/8/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не винесення наказів про нарахування та виплату позивачу до період, починаючи з 26.03.2022 р. та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 168; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 26.03.2022 р. по 30.06.2022 р. як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 26.03.2022 р. по 30.06.2022 р. як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2022 р. і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)", пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2022 р. і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 73 від 26.03.2022 р., позивач прибув з Сумського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, м. Суми, командиром відділення інженерних конструкцій інженерно-технічного взводу інженерної роти Військової частини НОМЕР_1 та з 26.03.2022 р. приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 30000 грн.
Відповідно до довідки про доходи № 108/Ф від 17.01.2023 р., у березні 2022 року позивач отримав додаткову винагороду в розмірі 19354,84 грн., у квітні 2022 року - 46333,33 грн., у травні 2022 року - 30000 грн., у червні 2022 року - 30000 грн., у липні 2022 року - 30000 грн., у серпні 2022 року - 44373,75 грн., у вересні 2022 року - 30000 грн., у жовтні 2022 року - 30000 грн., у листопаді 2022 року - 30740 грн., у грудні 2022 року - 30000 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не винесено накази про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у період, починаючи з 25.03.2022 р. та по час дії Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, та не нараховано додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. щомісячно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 р., № 259/2022 від 18.04.2022 р., № 341/2022 від 17.05.2022 р., № 573/2022 від 12.08.2022 р., № 757/2022 від 07.11.2022 р. та № 58/2023 від 06.02.2023 р., строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022 р.
Постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 р., № 754 від 01.07.2022 р., № 1066 від 27.09.2022 р., № 1146 від 08.10.2022 р. до вказаної постанови № 168 від 28.02.2022 р. внесені відповідні зміни та доповнення.
Постановою № 168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 грн.
Тобто, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
Таким чином, з 24.02.2022 р. у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Позивач вважає, що наявність Сумської області у Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", згідно Питань деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, надає йому право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно.
Проте, відповідно до облікових даних позивача, ОСОБА_1 виконував і виконує обов'язки військової служби в межах м. Суми - Сумської громади, яка, згідно з Переліком територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75, не є територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що словосполучення «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» стосується виключно такої категорії публічних службовців як - особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Таким чином, право на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди позивач, як військовослужбовець Збройних Сил, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30000 грн.
Судовим розглядом встановлено, що згідно із бойовим розпорядженням № 870 від 24.09.2022 р., сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і струмуванні збройної агресії) в період з 26.09.2022 р. по 02.10.2022 р., що підтверджуються рапортом Начальника відділення сил підтримки військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2022 р.
Проте, розмір нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року не відповідає сумі додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі позивача в таких діях та заходах, що не враховано судом першої інстанції.
Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. №168, за вересень та жовтень 2022 року, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відсутні докази того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні докази, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій за інші періоди.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм процесуального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а смае: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. №168, за вересень та жовтень 2022 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, за вересень та жовтень 2022 року, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період, та з урахуванням висновків суду; в інішій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. по справі № 480/8/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 168, за вересень та жовтень 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, за вересень та жовтень 2022 року, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період та, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич