20 липня 2023 р. Справа № 480/501/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. (ухвалене суддею Воловик С.В.) по справі № 480/501/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо незарахування позивачу до стажу служби в поліції службу у податковій міліції з 01.09.2004 р. по 04.09.2014 р., строк якої становить 10 років 00 місяців 3 дні, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати позивачу до стажу служби в поліції службу у податковій міліції з 01.09.2004 р. по 04.09.2014 р., строк якої становить 10 років 00 місяців 3 дні, для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2004 р. по 04.09.2014 р. проходив службу на посадах в органах податкової міліції, а саме оперуповноваженого, слідчого, слідчого ОВК, старшого слідчого та з 21.12.2015 р. по теперішній час у Національній поліції України, що підтверджується послужним списком та трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 04.09.2014 р.
Позивач звернувся з рапортом до керівника, у якому просив надати інформацію щодо зарахування служби в органах податкової міліції до загального стажу роботи в поліції для виплати відсоткової надбавки за вислугою років, надання додаткової оплачуваної відпустки, за результатами розгляду якого листом Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції № 505/41/38/01-2023 вн від 18.01.2023 р. позивача повідомлено, що для зарахування до стажу служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки часу служби в органах податкової міліції відсутні правові підстави.
Не погодившись із не зарахуванням до вислуги років у поліції, наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислуги років у податковій міліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаж служби ОСОБА_1 у податковій міліції з 01.09.2004 р. по 04.09.2014 р. підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, який відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч. 1 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Статтею 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в подальшому - Закону України № 509-ХІІ) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України № 509-ХІІ, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 26 Закону України № 509-ХІІ, держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Законом України від 05.07.2012 р. № 5083-VI визнано таким, що втратив чинність, Закон № 509-ХІІ та внесено зміни до Податкового кодексу України.
Статтею 348 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1. статті 356 Податкового кодексу України встановлено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно із п.п. 1, 2 та 3 Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 15.05.2008 р. № 313, ця Інструкція визначає порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України (далі - стаж), яка виплачується особам начальницького складу податкової міліції у розмірах і порядку відповідно до законодавства.
Дія цієї Інструкції поширюється на осіб, які перебувають на службі в податковій міліції і яким відповідно до законодавства присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції, у тому числі осіб начальницького складу податкової міліції, що працюють на посадах державних службовців структурних підрозділів органів державної податкової служби України із залишенням їх у кадрах податкової міліції, та тих, що працюють в інших органах державної влади або на підвідомчих їм підприємствах, установах і в організаціях, а також в органах місцевого самоврядування, до яких вони відряджені відповідно до законодавства для виконання спеціальних робіт або обов'язків, із залишенням їх у кадрах податкової міліції.
Обчислення періодів служби для визначення стажу здійснюється у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць) у порядку, передбаченому законодавством для визначення стажу служби для призначення пенсії за вислугу років начальницькому складу податкової міліції.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" від 30.10.1998 р. № 1716 поширено на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей".
Для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції крім служби та часу, передбачених зазначеною постановою, до вислуги років зараховується служба в податковій міліції (органах податкової поліції) на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 13.08.2021 р. у справі № 440/1546/20, від 11.11.2021 р. у справі 280/1546/21, від 20.10.2022 р. у справі № 160/11127/20.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж служби ОСОБА_1 у податковій міліції з 01.09.2004 р. по 04.09.2014 р. підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, який, відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. по справі № 480/501/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич