20 липня 2023 р. Справа № 480/6875/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 29.11.22 по справі № 480/6875/22
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкової заборгованості,
Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 36 150,74 грн.; з орендної плати з фізичних осіб в сумі 151 586,12 грн., земельний податок з фізичних осіб в сумі 232,76 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Сумській області відмовлено.
Головне управління ДПС у Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скарг у, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням пунктів 42.2, 42.3 статті 42, пункту 45.1 статті 45, пунктів 59.1, 59.3 статті 59, пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України і помилково залишено поза увагою обов'язок платника податків щодо надання контролюючому органу відомостей про зміну даних, які вносяться до облікової картки такого платника. Додає, що контролюючий орган, не маючи інших механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Акцентуючи увагу на тому, що вимога про сплату боргу та податкові повідомлення-рішення надсилались контролюючим органом за останньою відомою податковою адресою платника рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог податкового законодавства, і невручення цих рішень відповідачу відбулось з незалежних від податкового органу причин, частина податкових повідомлень-рішень отримана відповідачем особисто, апелянт наполягає на правомірності підстав для стягнення з платника податкового боргу в судовому порядку. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 скасувати , прийняти нове рішення про задоволення позову.
Головним управління ДПС у Сумській області отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Разом з тим, працівниками УДППЗ "Укрпошта" повернуто поштове відправлення суду, яке надсилалося на адресу відповідача, із відмітками «за закінченням терміну зберігання , не проживає».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №821/818/16, від 16.12.2020 року у справі №120/4080/19-а.
Згідно відповіді №142592 від 10.07.2023 з Єдиного демографічного реєстру , наданої на запит апеляційного суду, вбачається , що ОСОБА_1 з 01.09.2020 року знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .
На офіційному веб-порталі судової влади України розміщено повідомлення про розгляд справи № 480/6875/22 у Другому апеляційному адміністративному суді в порядку письмового провадження.
Також, вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 04.05.2023 року було оприлюднено, зокрема, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 р по справі № 480/6875/22 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Крім того, з метою повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку письмового провадження , було неодноразово здійснено дзвінки на телефонний номер вказаний в позові апеляційній скарзі НОМЕР_1 , проте телефонограми передати не вдалось у зв'язку з тим, що згідно повідомлення оператора “набраний номер не обслуговується”, про що складно Акт.
Судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 з 10.01.2012 по 24.02.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Сумській області як платник податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.
24.02.2020 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Визначено стан платника: припинено, але не знято з обліку.
Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC “Податковий блок”, у відповідача наявний податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 36 150,74 грн.; з орендної плати з фізичних осіб в сумі 151 586,12 грн., земельний податок з фізичних осіб в сумі 232,76 грн.
Так, податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу нараховані податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб та земельний податок з фізичних осіб, що підтверджується матеріалами справи, а саме податковими повідомленнями-рішеннями від 31.12.2018 №8167-5313-1817, від 13.12.2018 №8168-5313-1817, від 13.05.2019 №16192-5313-1817, від 13.05.2019 №16191-5313-1817, від 05.05.2020 №4410669-5333-1817, від 05.05.2020 №4410667-5333-1817, від 17.05.2021 №302249-2407-1817, від 17.05.2021 №302247-2407-1817, від 30.06.2019 №5214471-5313-1817.
Крім того, сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб сформована на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №127888167 від 18.01.2018 та №9073471379 від 20.04.2018.
В зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» від 30.11.2021 №0024864-1303-1814, яку направлено платнику рекомендованим листом на його податкову адресу: 41000, Сумська область, м. Середина-Буда, вул. Нікольська, 43, та повернута відділом поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.3).
Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходи з того , що податкова вимога форми "Ф" від 30.11.2021 №0024864-1303-1814 на суму податкового боргу не вручена відповідачу належним чином, тому у позивача відсутні повноваження здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу, передбачені п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами підпунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.3, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що порушення платником законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є підставою для визначення зобов'язань і нарахування штрафу згідно відповідних податкових повідомлень-рішень, нарахування пені.
Узгоджена сума грошового зобов'язання підлягає сплаті платником податків у визначені податковим законодавством строки.
Разом з цим, за правилами податкового законодавства узгодженість податкового зобов'язання може мати самостійний характер, тобто шляхом самостійного визначення платником податків грошового зобов'язання, а також у зв'язку із закінченням строку сплати зобов'язання після надіслання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать обставини справи, заявлена до стягнення за цим позовом заборгованість виникла в результаті несплати відповідачем грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 36 150,74 грн.; з орендної плати з фізичних осіб в сумі 151 586,12 грн., земельний податок з фізичних осіб в сумі 232,76 грн. нараховних згідно податкових повідомленнь-рішеннь від 31.12.2018 №8167-5313-1817, від 13.12.2018 №8168-5313-1817, від 13.05.2019 №16192-5313-1817, від 13.05.2019 №16191-5313-1817, від 05.05.2020 №4410669-5333-1817, від 05.05.2020 №4410667-5333-1817, від 17.05.2021 №302249-2407-1817, від 17.05.2021 №302247-2407-1817, від 30.06.2019 №5214471-5313-1817; на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №127888167 від 18.01.2018 та №9073471379 від 20.04.2018.
Також, контролюючим органом вживались заходи щодо погашення податкової заборгованості шляхом надсилання платнику податкової вимоги від 30.11.2021 №0024864-1303-1814.
Одночасно, слід враховувати, що податкова вимога не була вручена платнику під час її прийняття.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Згідно із пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У пункті 5 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року №822, передбачено, що до Облікової картки (Повідомлення, Заяви про внесення змін) вноситься така інформація:
прізвище, ім'я, по батькові (за наявності);
дата народження;
місце народження (країна, область, район, населений пункт);
місце проживання / місцеперебування;
громадянство;
для іноземців - податковий номер у країні громадянства (за наявності);
реквізити документа, що посвідчує особу (назва документа, серія та/або номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ);
унікальний номер запису в Реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Реєстру).
Таким чином, зміна місця проживання / місця перебування платника зумовлює обов'язок такого платника повідомити контролюючий орган про ці обставини.
В іншому випадку, орган державної податкової служби має право використати під час реалізації своїх функцій останні відомі йому дані платника податку, у тому числі щодо місця проживання/перебування цього платника.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У пункті 42.3 статті 42 Податкового кодексу України передбачається, що у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначеннями причини невручення.
Отже, надіслані за зареєстрованою адресою платника податкові повідомлення-рішення і не вручені платнику з інших причин, не залежних від пошти та податкового органу, вважаються одержаними цим платником.
Одночасно, судом першої інстанції вірно враховано положення статті 59 Податкового кодексу України, згідно яких у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Апеляційний суд зазначає, що після отримання платником податку податкової вимоги та не сплати податкового боргу, контролюючий орган вживає заходи погашення податкового боргу, зокрема і звернення до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для правильного вирішення спору слід встановити, чи набули податкові зобов'язання визначені вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями статусу узгодженого грошового зобов'язання.
Так, вищенаведена податкова вимога надсилались платнику за податковою адресою: АДРЕСА_2 , та повернута відділом поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.3).
Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги на час прийняття податкової вимоги від 30.11.2021 №0024864-1303-1814 ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 01.09.2020, що підтверджується листом Середино-Будської міської ради від 28.10.2022 №02-22/2062 та відповіддю №142592 від 10.07.2023 з Єдиного демографічного реєстру , наданою на запит апеляційного суду.
Будь-які відомості про подальшу зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача у справі відсутні.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що отримання інформації щодо реєстрації місця проживання та стану її актуальності є діями податкового органу, які він має право вчиняти з метою виконання своїх функцій, що узгоджується із приписами п.п. 20.1.3. п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Також, апеляційний суд зазначає наступне .
Відповідно до абзацу першого п. 70.1. ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
До Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вноситься інформація, зокрема, про осіб які є громадянами України (аб. 2-3 п. 70.1. ст. 70 ПК України).
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься окрім іншого і інформація про місце проживання (п.п. 70.2.4 п. 70.2 ст. 70 ПК України).
При цьому, пунктом 70.6 ст. 70 ПК України встановлено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затверджений Постановою КМУ №1386 від 21.12.2011 року.
Так, за приписами п. 5 Порядку подання інформації, ДМС подає щомісяця до 10 числа ДФС інформацію про внесення до відповідних реєстрів або зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків у тому числі про фізичних осіб, місце проживання яких зареєстровано (знято з реєстрації) у відповідному населеному пункті, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (корпусу) і квартири (до і після реєстрації), серії та номера паспорта, свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу, ким і коли виданий документ.
Таким чином, оскільки позивач є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, у якому, серед іншого, фіксується місце проживання фізичних осіб - платників податків,
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини позбавляють суд можливості встановити узгодженість податкового зобов'язання та виникнення у контролюючого органу правових підстав, передбачених підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, для звернення із цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначене контролюючим органом податкове зобов'язання не набуло статусу узгодженого грошового зобов'язання, а отже не є податковим боргом який підлягає стягненню у судовому порядку, внаслідок чого відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Таким чином, знаходять обґрунтоване підтвердження висновки суду першої інстанції щодо порушення податковим органом порядку узгодження зобов'язань та звернення із цим позовом.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судові рішення у цих справах ухвалені за інших фактичних обставин справи. Так, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
В даній справі відсутні докази того , що станом на момент формування та направлення податкової вимоги від 30.11.2021 №0024864-1303-1814 на податкову адресу платника податків відповідала даним Державного реєстру та облікової картки платника. Крім того , ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 01.09.2020, що підтверджується листом Середино-Будської міської ради від 28.10.2022 №02-22/2062 та відповіддю №142592 від 10.07.2023 з Єдиного демографічного реєстру , наданою на запит апеляційного суду.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 480/6875/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк