20 липня 2023 р. Справа № 480/522/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. (ухвалене суддею Гелета С.М.) по справі № 480/522/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області щодо відмови у перерахунку позивачу вислуги календарних років на службі, зарахуванні до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р. та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 1 (один) недорахований календарний рік служби; зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області перерахувати позивачу вислугу календарних років на службі, зарахувати до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р. та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 (один) недорахований календарний рік служби; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу, відповідно до положень п. «а» ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 19.10.2021 р. на підставі застосування п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років та звільнення зі служби у відставку за станом здоров'я; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії, відповідно до положень п. «а» ст. 13 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 19.10.2021 р., на підставі застосування п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років та звільнення зі служби у відставку за станом здоров'я.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області щодо нездійснення перерахунку позивачу вислуги календарних років на службі та не зарахування до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р., а також не здійснення перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, із зарахуванням до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р.; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області здійснити перерахунок позивачу вислуги календарних років службі, зарахувавши до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р.; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із врахуванням до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р., з урахуванням виплачених сум; у задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області № 279 від 19.10.2021 р. позивача звільнено з військової служби у відставку та вказано, що вислуга років позивача на службі станом на 19.10.2021 р. становить календарна 24 р. 01 місяць 24 дні, трудовий стаж 06 років 05 місяців 14 днів, загальний трудовий стаж 30 років 07 місяців 08 днів.
Відповідно до наказу МВС України № 623 від 20.07.2018 р. позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 24 календарних років служби.
ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області з заявою від 28.11.2022 р., в якій просив здійснити перерахунок календарної вислуги років на службі, враховуючи те, що під час підрахунку календарної вислуги років не включено період служби на посаді 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р.
За результатами розгляду заяви, листом Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області від 28.11.2022 р. позивача повідомлено, що відсутні підстави для врахування періоду роботи на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р.
Не погоджуючись із вищевказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області протиправно не враховано період служби позивача з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р. на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України, оскільки послужним списком ОСОБА_1 підтверджено, що він проходив службу з 25.05.1998 р. на посаді пожежного 24-ї самостійної державної пожежної частини м. Тростянець підпорядкованої Управлінню державної пожежної охорони Управління Міністерства внутрішніх справ України у Сумській області.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України від 09.04.1992 р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в подальшому - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно із ст. 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна охорона - вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров'я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі; професійна аварійно-рятувальна служба - аварійно-рятувальна служба, працівники якої працюють за трудовим договором, а рятувальники, крім того, проходять професійну, спеціальну фізичну, медичну та психологічну підготовку; сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу цивільного захисту України до сил цивільного захисту належать: оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; аварійно-рятувальні служби; формування цивільного захисту; спеціалізовані служби цивільного захисту; пожежно-рятувальні підрозділи (частини); добровільні формування цивільного захисту.
Згідно із пп. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відповідно до пп. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно із пп. «і» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із 17-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 встановлено, що записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення, а також про нагороди та заохочення, виправлення записів тощо вносяться (виконуються) власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і завіряються печаткою.
Пунктом 1 Указу Президента України від 27.01.2003 р. № 47/2003 передано Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державний департамент пожежної безпеки як урядовий орган державного управління, вивівши його зі складу Міністерства внутрішніх справ України, та підпорядковані Департаменту органи управління, заклади, установи і підрозділи згідно з переліком (додається),до якого включено: Підрозділи, підпорядковані територіальним органам управління: штаб пожежогасіння; навчальний центр (пункт), спортивний комплекс, спортивна команда; центр оперативного зв'язку та інформації; випробувальна пожежна лабораторія, полігон; центр протипожежної пропаганди; загони, частини, окремі пости, судна та катери державної (професіональної) пожежної охорони, служби державного пожежного нагляду; відділи, відділення на закритих об'єктах; обліково-розрахункова частина; підрозділи з охорони складів та обслуговування матеріальних засобів непорушного запасу.
Наказом МНС України від 09.07.2007 р. № 470 «Про затвердження Переліку посад службовців у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом МНС України, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії» (чинним під час проходження служби позивача в Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області) встановлено, що час роботи в професійній пожежній охороні підлягає зарахуванню до вислуги років. В перелік таких посад, зокрема, включено посада «пожежний» (п. 34).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.09.2014 р. № 928 затверджено Перелік посад службовців у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які надалі були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом служби цивільного захисту, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії, до п. 34 якого також включено «пожежний».
Судовим розглядом встановлено, що позивач 25.05.1998 р. прийнятий на посаду пожежного 24-ї самостійної державної пожежної частини м. Тростянець підпорядкованої Управлінню державної пожежної охорони Управління Міністерства внутрішніх справ України у Сумській області, 06.08.1999 р. звільнений по п. 3 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із вступом на військову службу з 06.08.1999 р. та на підставі наказу Управління державної пожежної охорони Управління Міністерства внутрішніх справ України у Сумській області з 06.08.1999 р. по 19.10.2021 р. проходив службу в МВС, МНС, ДСНС України на посаді пожежного, що підтверджується копією послужного списку позивача та його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.01.1992 р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на посаді пожежного з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р., то Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області протиправно не врахував періоду служби позивача з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р. на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області щодо відмови у перерахунку позивачу вислуги календарних років на службі та зарахування до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р. та не здійснення перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, із зарахуванням до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вислуги календарних років службі, зарахувавши до календарної вислуги років позивача період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 по 06.08.1999 р.; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із врахуванням до календарної вислуги років період служби на посаді пожежного 24-ї самостійної Державної пожежної частини м. Тростянець УДПО УМВС України в Сумській області з 29.05.1998 р. по 06.08.1999 р., з урахуванням виплаченої суми.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. по справі № 480/522/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін