20 липня 2023 р. Справа № 520/7705/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 (ухваленен суддею Полях Н.А.) по справі № 520/7705/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача в нарахуванні, обчисленні та виплаті йому пенсії за вислугу років, згідно Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014, починаючи з 19.09.2019 та, виходячи з розміру 60% від суми заробітної плати, без застосування обмежень, встановлених ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, яка оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 6622-11581/Г-03/8-2000/22 від 01.08.2022 року; зобов'язати відповідача нарахувати йому пенсію за вислугу років та виплачувати її в розмірі, обчисленому відповідно та на підставі ч. ч. 2-4 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014, починаючи з 19.09.2019, виходячи з розміру 60% від суми заробітної плати, без застосування обмежень, встановлених ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014; зобов'язати відповідача здійснити виплату йому різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії, починаючи з 19.09.2019 року, та провести виплату різниці, здійснивши її виплату однією сумою, без відстрочки платежу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про прокуратуру», Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2003 року проходив військову службу у Збройних Силах України та відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
Між позивачем та Міністерством оборони України 02.02.2015 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та згідно наказу Міністерства оброни України № 61 від 02.02.2015 позивача відряджено до Генеральної прокуратури України, з 03.02.2015 позивач займав прокурорські посади в органах військової прокуратури, у тому числі на час подання заяви про призначення пенсії.
Згідно наказу військової прокуратури об'єднаних сил № 74к від 05.02.2019 позивача призначено на посаду прокурора відділу роботи з кадрами військової прокуратури об'єднаних сил. 26.12.2019 ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення № 4 від 20.09.2019 про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років, згідно із Законои України “Про прокуратуру”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі № 520/2381/2020 визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.09.2019 № 4 щодо відмови в призначенні та виплати з 19.09.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VІІ від 14.10.2014, з урахуванням висновків суду, яке набрало законної сили 11.08.2020.
На виконання рішення суду позивачу з 19.09.2019 призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, у розмірі, обчисленому відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та з 27.12.2019 пенсію позивача розраховано в розмірі 60 % від заробітної плати з обмеженням її максимального розміру.
Не погодившись з вищезазначеним позивач звернувся із заявою до Головного управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 починаючи з 19.09.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, без застосування обмежень її максимального розміру, за результатами розгляду якої, відмовлено листом № 10522-15230/Г-02/8-2000/20 від 23.12.2020 Головного управління, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/3394/21 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в нарахуванні, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років, згідно із Законом України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014, починаючи з 19.09.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми заробітної плати, без застосування обмежень її максимального розміру, яка оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №10522-15230/Г-02/8- 2000/20 від 23.12.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років та виплачувати її в розмірі, обчисленому відповідно та на підставі ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014, починаючи з 19.09.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми заробітної плати, без застосування обмежень її максимального розміру до завершення особливого періоду; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії, починаючи з 19.09.2019 до дати рішення суду однією сумою; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/3394/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/3394/21 залишено без змін.
20.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VІІ починаючи з 19.09.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, без застосування обмежень, передбачених ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VІІ.
Листом № 6622-11581/Г-03/8-2000/22 від 01.08.2022 відповідач повідомив позивача, про відсутність підстав для нарахування та виплати йому пенсії без застосування обмежень, передбачених ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VІІ.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 № 1697-VII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Згідно із ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) визначено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацами 1, 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2, 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07. 2011 року № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Із урахуванням вищевикладеного, з моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Отже, пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посаді у Міністерстві оборони України, Головному управління розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Національній поліції, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управління державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з питань надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.
Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлені статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991, а з 14.10.2014 - абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ.
Крім того, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021, яка набрала законної сили, встановлено що у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання пенсії за вислугою років, згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014, починаючи з 19.09.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми заробітної плати, без застосування обмежень її максимального розміру за віком. Також в цій постанові суду встановлено, оскільки з 26.12.2019, з моменту звільнення, ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, які проходять військову службу чи беруть участь в антитерористичній операції, то відсутні підстави для застосування п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VIII від 02.03.2015.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки при призначенні пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, на спірні правовідносини поширюються вимоги абзацу 6 частини 16 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 по справі № 580/5/21.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 520/7705/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич