20 липня 2023 р. Справа № 440/9338/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 (ухвалене суддею Шевяков І.С.) по справі № 440/9338/22
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, в якому просила: визнати протиправним дії Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради щодо відмови йому в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; зобов'язати Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради надати їй з травня 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ № 332 від 20.03.2022.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 14.07.2022 про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання; зобов'язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради призначити та виплатити ОСОБА_1 з травня 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ № 332 від 20.03.2022.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Красноармійським МРВ МВС України в Донецькій області 15.11.2008.
З 26.01.2021 по 20.05.2022 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в УСЗН Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України.
З 17.05.2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради як внутрішньо переміщена особа, відповідно до Постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", на підставі поданої заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
17.05.2022 позивач звернулась до відповідача-2 зі заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Розглянувши заяву позивача, Управління рішенням від 14.07.2022 відмовило ОСОБА_1 в наданні допомоги на проживання. В обґрунтування відмови зазначено, що "сім'я володіє житловим приміщенням, розташованим в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території. Адреса реєстрації не в зоні БД або незруйноване житло".
08.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до урядової гарячої лінії КБУ "Обласного контактного центру" Полтавської обласної ради щодо причини відсутності їй грошових виплат допомоги на проживання ВПО. В тексті заяви вона зазначила, що звернулася до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради 17.05.2022 для отримання довідки тимчасово переміщеної особи і подала заяву на отримання державної допомоги для вимушених переселенців. Довідка переселенця 1603-5001620850 видана їй Управлінням 17.05.2022.
Виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради ОСОБА_1 було надано відповідь листом № В02.1-16/16/855 від 16.09.2022 з роз'ясненням за підписом заступника голови ради з питань діяльності виконавчого органу - начальника управління та рекомендовано звернутися до Управління для з'ясування додаткових питань.
Вважаючи відмову відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання допомоги, оскільки станом на 24.02.2022 перебувала на обліку як ВПО у місті Києві, яке входить до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в подальшому - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону № 1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (в подальшому - Порядок № 505).
Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно із п. 5 Порядку № 505, для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (в подальшому - Порядок № 332).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 204.
Згідно із п. 3 Порядку № 332, допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка до 24.02.2022 обліковувалася як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що не заперечується сторонами.
В редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332, станом на початок війни м. Київ входив до відповідного переліку, що свідчить про те, що позивачка станом на 24.02.2022 обліковувалася на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії та станом на 24.02.2022 не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Отже, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивач мала дотримати одну з двох умов: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має право на отримання допомоги, оскільки станом на 24.02.2022 перебувала на обліку як ВПО у місті Києві, яке входить до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», у зв'язку із чим відмова Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради у призначенні позивачці допомоги як внутрішньо переміщеній особі є протиправною, отже права позивачки порушені саме рішенням УСЗН від 14.07.2022 про відмову у призначенні допомоги на проживання, а не діями виконавчого комітету, як вважає ОСОБА_1 , у зв'язку із чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради призначити та виплатити ОСОБА_1 з травня 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 440/9338/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич Я.В. П'янова