20 липня 2023 р. Справа № 440/8317/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 (ухвалене суддею Ясиновським І.Г.) по справі № 440/8317/22
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області третя особа Кременчуцьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві в сумі 237900 грн., одноразової допомоги внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві як особі, яка знаходилася на утриманні у розмірі 47580 грн., послуги похоронного призначення у розмірі 7182,70 грн.; зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразову грошову допомогу внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 в сумі 237900 грн., одноразової допомоги внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 як особі, яка знаходилася на утриманні у розмірі 47580 грн., послуги похоронного призначення у розмірі 7182,70 грн. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу внаслідок смерті від нещасного випадку на виробництві в сумі 237900 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022; зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про призначення страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою провління Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачкою подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, просила апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022 та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про призначення страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду
Судовим розглядом встановлено, що 09.09.2006 року в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , актовий запис № 144, у зв'язку із чим дівоче прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 у подружжя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 30.08.2021 складено відповідний актовий запис №1412.
18.01.2022 ОСОБА_1 звернулася, у тому числі до Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області із заявою про призначення страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві в якій просила: призначити ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 одноразову допомогу, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , як членам його сім'ї, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначити ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 одноразову допомогу, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , як особам, які перебувати на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначити ОСОБА_1 та її донці, ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 ; виплатити ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює 500000 (п'ятсот тисяч) гривень; виплатити ОСОБА_1 понесені нею витрати на послуги похоронного призначення в розмірі 7182,70 грн., поминальний обід в розмірі 4500 грн., та витрати на огляд дитини у лікаря педіатра в розмірі 110 грн., а всього - 11792,70 грн.
07.02.2022 за результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачки, листом № М-1/05.1-15/198 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати перелічених нею страхових виплат.
Вважаючи спірні дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки справа про страхову виплату, передбачену ч. 6 ст. 42 Закону № 1105-XIV на підставі заяви позивача від 18.01.2022 та доданих до неї документів відповідачем не розглядалася і, в свою чергу, відповідного рішення за результатами такого розгляду, у формі постанови, ним не приймалося, належним захистом прав позивача є зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про призначення страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (в подальшому - Закон № 1105-ХІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 36 Закону №1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 7 ст. 36 Закону № 1105-ХІV, страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Частиною 6 статті 42 Закону №1105-ХІV визначено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №1105-ХІV, для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Згідно із ч. 2 ст. 43 Закону № 1105-ХІV, фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 1105-ХІV, фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Статтею 45 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, зокрема, Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018 (в подальшому - Порядок №11).
Пунктом 1.2 Порядку № 11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Згідно із п. п. 1.3, 1.4 Порядку № 11, Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку № 11, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано до відповідача заяву про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та відповідний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 43 Закону №1105-ХІV та Порядком № 11, проте будь-яких рішень про страхову виплату, у формі постанови, на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022 та доданих до неї документів, відповідачем не приймалось в порушення статті 44 Закону №1105-ХІV та пункту 1.4. Порядку №11, а лише 07.02.2022 листом повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення страхових виплат, оскільки обов'язковою умовою для призначення є те, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 розділу V Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого, однак у паспортах позивачки та її загиблого чоловіка містяться різні дані про реєстрацію місця проживання.
Із урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо призначення страхової виплати позивачці, оскільки рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги позивачці з обґрунтуванням її відмови у формі постанови відповідач не приймалося, у зв'язку із чим належним захистом порушеного права в цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 .
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що повноваження суб'єкта владний повноважень - Управління виконавчої дирекції щодо призначення соціальної виплати, передбаченої частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV чи відмова у її призначенні є його дискреційними повноваженнями, отже лише він має право приймати відповідне рішення.
Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права, свободи та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки справа про страхову виплату, передбачену ч. 6 ст. 42 Закону № 1105-XIV, на підставі заяви позивачки від 18.01.2022 та доданих до неї документів відповідачем не розглядалася, відповідного рішення за результатами такого розгляду, у формі постанови, ним не приймалося, належним захистом прав позивачки є визнання протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022 та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про призначення страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 по справі № 440/8317/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич Я.В. П'янова