20 липня 2023 року Чернігів Справа № 620/9965/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення ним повного розрахунку по виплаті грошового забезпечення при звільненні позивача на день виключення його із списків частини НОМЕР_1 (18.04.2023 року);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача його середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за увесь час затримки, з 18.04.2023 по 22.05.2023, у розмірі 87114,80 грн., вирахуване у обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100, за несвоєчасний розрахунок з позивачем при його звільненні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана з порушенням вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору в законодавчо встановленому розмірі.
Так, за змістом статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, пільга щодо сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд також зазначає, що скільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, тому вказана справа не пов'язана з виконанням військового обов'язку, правовідносини не виникли під час виконання службових обов'язків, тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», також не поширюється на позивача
У відповідності до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України «Про судовий збір» станом на момент звернення до адміністративного суду, зокрема, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлено судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.
Суд зазначає, що позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні в сумі 87114,80 грн., а тому в даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру, вважається сплата судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн. на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030101;
- до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, оскільки остаточний розрахунок при звільненні відповідачем проведено 22.05.2023, про що зазначено у позовній заяві, отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 22.05.2023, а до суду позивач звернувся з позовом лише 06.07.2023 (відповідно до штампу на поштовому конверті), що свідчить про пропуск встановленого законом місячного строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: 1) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Непочатих