20 липня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/7026/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 27.05.2022 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Чернігівський ОТЦКтСП, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40260,00 грн.;
- визнати протиправними та скасувати пункти №3, 10.4, 10.5 наказу Чернігівського ОТЦКтСП від 30.01.2023 №84 ''Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 '';
- стягнути з відповідача на його користь утриману суму відшкодування збитків відповідно до наказу від 30.01.2023 №84 ''Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_2 '' в розмірі 5285,87 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що під час службового розслідування не було встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій. Не встановлено причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням ним обов'язків військової служби, вини військовослужбовця. Так, актом службового розслідування встановлено, що військовослужбовці не брали участі в роботі підкомісій з інвентаризації майна, проте не були притягнуті до відповідальності. Позивач вважає, що інвентаризаційні описи, складені в 2022 році, не доводять фактичну наявність майна станом на 2022 та 2023 роки. Інвентаризаційна комісія підписувала акти зі слів начальника складу ОСОБА_2 , в якої не відбирались пояснення та вона не була притягнута до відповідальності. Також не були допитані всі члени інвентаризаційної комісії, що свідчить про неповноту проведення службового розслідування. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено порядок притягнення до матеріальної відповідальності. А ні спірним наказом, ні службовим розслідуванням не встановлено непрямої дійсної шкоди, заподіяної ним за фактом нестачі майна ракетно-артилерійського озброєння служби та іншого майна (згідно довідок-розрахунків) Новгород-Сіверського РТЦКтСП. Так, службовим розслідуванням встановлено тільки факт неналежного виконання позивачем покладених на нього обов'язків по зберіганню та обліку військового майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні посадової особи. Разом з тим, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Ухвалою судді від 05.06.2023 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залишено без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.07.2023 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому в Чернігівський ОТЦКтСП позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що в ході службового розслідування встановлено неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків щодо організації кількісного та якісного обліку матеріальних засобів; забезпечення обліку та надійного зберігання ОВТ та МТЗ; відпрацювання звітної документації по засобам МТЗ, проведення інвентаризації військового майна, внаслідок чого було втрачено військове майно на суму 695853,68 грн., без урахування коефіцієнту кратності. Враховуючи наведене, позивача було притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи таке.
ОСОБА_1 наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.04.2022 №97 призначений на посаду начальника відділення забезпечення Новгород-Сіверського РТЦКтСП. Відповідно до наказу начальника Новгород-Сіверського РТЦКтСП від 16.04.2022 №В-24 позивач справу та посаду прийняв з 16.04.2022 і приступив до виконання службових обов'язків (а.с. 50). На вказаній посаді позивач перебував до 10.02.2023 (а.с. 124).
Під час передачі справ та посади начальника Новгород-Сіверського РТЦКтСП комісією виявлена нестача матеріально-технічних засобів, що рахуються за Новгород-Сіверським РТЦКтСП.
За даним фактом 26.01.2023 головою комісії з передачі посади та 27.01.2023 начальником сектору соціальних виплат на ім'я начальника Чернігівського ОТЦКтСП подано рапорти (а.с. 43, 44).
Наказом начальника Чернігівського ОТЦКтСП від 26.01.2023 №78 призначено службове розслідування (а.с. 48).
За наслідками службового розслідування складено акт від 30.01.2023 (а.с. 25-42), у якому зазначено, що загальний розмір нестачі військового майна (з урахуванням коефіцієнту кратності) становить 821 667,29 грн. При цьому, розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі військового майна у Новгород-Сіверському РТЦКтСП, стало, у тому числі неналежне виконання обов'язків підполковником ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків та порушення ним вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України. Вид відповідальності ОСОБА_1 - обмежена (пункт 3.3 акту). Ступінь вини позивача - непрямий (необережність) (у зв'язку з порушенням установленого порядку обліку військового майна).
Враховуючи наведене, особою, яка проводила службове розслідування, запропоновано, зокрема притягнути позивача до обмеженої матеріальної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього обов'язків з забезпечення порядку обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або невжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого була завдана шкода державі, в частині відшкодування нестачі військового майна відділення забезпечення Новгород-Сіверського РТЦКтСП на суму 40260,00 грн.
Викладені в акті службового розслідування висновки реалізовані наказом начальника Чернігівського ОТЦКтСП від 30.01.2023 №84, пунктом 3 якого ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності. Пунктами 10.4, 10.5 вказаного наказу: занесено до книги стягнень та нарахувань Чернігівського ОТЦКтСП суму стягнень з підполковника ОСОБА_1 в розмірі 40260,00 грн.; наказано щомісячно стягувати з грошового забезпечення позивача кошти в розмірі 20% розміру грошового забезпечення до повного відшкодування заданих збитків державі (а.с. 12-24).
Вважаючи вищевказані пункти наказу протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною першою статті 1 Закону №160-ІХ визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону №160-ІХ установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (стаття 7 Закону №160-ІХ).
У статті 8 Закону №160-ІХ зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Таким чином, суд зазначає, що підставою для притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
При цьому, аналізуючи положення Закону №160-IX, суд зауважує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Відповідно до матеріалів справи позивач в період з 16.04.2022 по 10.02.2023 займав посаду начальника відділення забезпечення Новгород-Сіверського РТЦКтСП.
Відповідно до Положення про Новгород-Сіверський РТЦКтСП, затвердженого наказом військового комісара Чернігівського ОТЦКтСП від 23.07.2021 №431 (а.с. 59-65), основними завданнями відділення забезпечення серед іншого є: забезпечення обліку та надійного зберігання ОВТ та МТЗ, які рахуються за РТЦКтСП (в тому числі на короткостроковому та довгостроковому зберіганні); відпрацювання звітної документації по засобам МТЗ, проведення інвентаризації військового майна, техніки.
Начальником Новгород-Сіверського РТЦКтСП затверджено функціональні обов'язки начальника відділення забезпечення Новгород-Сіверського ОТЦКтСП, із якими позивача ознайомлено під підпис 05.04.2022, відповідно до яких начальник відділення, зокрема зобов'язаний: організовувати кількісний та якісний облік матеріальних засобів, своєчасно надавати звітність у встановленому порядку; організовувати щомісячне проведення звіряння даних обліку; знати наявність і стан, а також будову і правило експлуатації озброєння, техніки і матеріальних засобів відділення забезпечення; організовувати і контролювати правильне використання, збереження, охорону, видачу та облік матеріальних засобів в місцях зберігання; вести облік майна КЕС та господарського майна, майна автослужби, ПММ (оприбуткування, списання) (а.с. 66-68).
Наказом начальника Новгород-Сіверського РТЦКтСП від 07.11.2022 №В-197 призначено внутрішню перевірочну комісію для проведення інвентаризації. ОСОБА_1 визначено головою підкомісій з перевірки: озброєння і засобів служби радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту, з інвентаризації брухту чорних та кольорових металів, з перевірки вмісту дорогоцінних металів в техніці зв'язку; техніки спеціального зв'язку та допоміжного обладнання служби захисту інформації, засобів зв'язку (а.с. 51-54).
За підсумками інвентаризації начальником Новгород-Сіверського РТЦКтСП винесено наказ від 14.12.2022 №В-224, у якому зазначено, що під час інвентаризації майна недостач і надлишків військового майна не виявлено. Розбіжностей з книгою обліку наявності та руху матеріальних засобів по Новгород-Сіверському РТЦКтСП не має. Всі облікові дані Новгород-Сіверського ОТЦКтСП відповідають обліковим даним Чернігівського ОТЦКтСП (а.с. 55-56, 57-58).
Разом з тим, під час передачі справ та посади начальника Новгород-Сіверського РТЦКтСП комісією виявлена нестача матеріально-технічних засобів, що рахуються за Новгород-Сіверським РТЦКтСП.
В ході проведеного за даним фактом службового розслідування встановлено та позивачем не заперечується, що участі у роботі голови підкомісії ОСОБА_1 фактично не приймав, роботу членів підкомісій з інвентаризації майна не здійснював, у зв'язку з наявністю інших завдань та відсутністю часу. Про наявність перевіряємого майна, як голова комісії, написав зі слів начальника РТЦКтСП ОСОБА_3 , який йому повідомив, що все майно в наявності і він за нього несе відповідальність (а.с. 34, 80-82).
Враховуючи наведене, суд погоджується із позицією відповідача, що позивач свої посадові обов'язки з належного обліку та інвентаризації майна виконував формально, порушуючи встановлені норми; особистої участі в роботі та перевірці наявності майна не приймав, а підпис в акті від 14.12.2022 поставив за наявності особистої впевненості, що все майно в наявності, без фактичної його перевірки.
Внаслідок неналежного виконання, в тому числі позивачем як начальником відділення матеріального забезпечення РТЦКтСП, посадових обов'язків, вимог статей 11, 16 Статуту, вартість завданої державі шкоди склала 821667,29 грн. (з коефіцієнтом кратності), про що зазначено у довідках-розрахунках, з урахуванням відомостей про визначення залишкової вартості майна (а.с. 92-118).
Службовим розслідуванням встановлено ступінь вини ОСОБА_1 - непрямий (необережність), у зв'язку з порушенням установленого порядку обліку військового майна.
За таких обставин, суд вважає, що позивача обґрунтовано та в межах наданих повноважень, з дотриманням положень Закону №160-ІХ притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності на суму 40260,00 грн.. що відповідає ступеню вини та завданим збиткам.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів, посилання відповідача на порушення позивачем вимог керівних документів, які регламентують його службову діяльність, знайшли своє підтвердження.
При цьому, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08536958, вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14038).
Суддя С.В. Бородавкіна