19 липня 2023 року Чернігів Справа № 620/5502/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (Адміністрація Держспецтрансслужби) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (Адміністрація Держспецтрансслужби), в якому просить:
визнати протиправним дії Адміністрації державної спеціальної служби транспорту щодо відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав, зазначених в листі вих. №638 від 07.04.2023р. та протоколі комісії Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.02.2023р. №1;
зобов'язати Адміністрацію державної спеціальної служби транспорту повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач, розглянувши її заяву, протиправно відмовив у задоволенні заяви, оскільки підполковник ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , м. Чернігів. Помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, яка призвела до смерті, відповідно до Витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, Протокол №1526 від 22.11.2022р. - одержана в результаті нещасного випадку, так, пов'язана з проходженням військової служби.
Ухвалою суду від 15.01.2023 відкрито провадження у справі, призначивши її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки документів, що свідчать про те, що смерть військовослужбовця не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства як до заяви про призначення та виплат одноразової грошової допомоги, так і до матеріалів позову не додано.
Позивачка надала до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від політравм із залученням декількох ділянок тіла, отримана в дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується висновком експерта КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.07.2022 № 1036 (а.с.48-53). При судово-токсикологічному дослідженні крові, сечі від трупа ОСОБА_2 в крові етанол не виявлений; в сечі не виявлені морфін, кодеїн.
З довідки про причину смерті № 1118 стала відома причина смерті підполковника ОСОБА_2 політравма із залученням декількох ділянок тіла (а.с.32).
Відповідно до висновку експерта № 1036 виданого КЗ “Чернігівське бюро судово-медичної експертизи” весь вищеописаний комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми утворився від дії тупого(их) предмета(ів); синець, крововиливи та переломи за механізмом удару, садна за механізмом тертя; може бути комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
У витязі з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 1526 від 22.11.2022 зазначено, що ТРАВМА підполковника ОСОБА_2 , 1978 р.н. -“Політравма із залученням декількох ділянок тіла”, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ 13.07.2022, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 25.07.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); Довідкою про причину смерті № 1118, виданою 14.07.2022 Чернігівським обласним бюро СМЕ; Актом спеціального розслідування нещасного випадку, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.07.2022 № 352 - ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇСЛУЖБИ (а.с.62).
13 липня 2022 року о 22:21:53 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 1202220000000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (а.с.31).
Постановою від 31.10.2022 прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Галушки В.О. закрито кримінальне провадження на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, тобто щодо особи яка померла, однак стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю (а.с.55-61).
З даної постанови вбачається, що 13 липня 2022 року, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем “Dacia-Sandero”, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по автодорозі М01 “Київ-Чернігів-Н.Яриловичі” зі сторони м. Києва в напрямку м. Чернігова, Чернігівського району, Чернігівської області.
Рухаючись у вищезазначеному напрямку зазначеної автодороги приблизно о 16 год. 30 хв. на 129 км + 500 м, ОСОБА_2 виїхав за межі проїзної частини дороги в правий кювет, де здійснив наїзд на придорожнє дерево.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля “Dacia-Sandero”, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до лікарні.
Позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та надала відповідний пакет документів.
Листом від 07.04.2023 №638 відповідач повідомив про розгляд заяви ОСОБА_1 та зазначив, що розпорядник бюджетних коштів Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту відмовила у призначення позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 (а.с.66).
Вважаючи вказану відмову протиправною позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII) дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закон України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 цього ж Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (ч. 3 ст. 16 Закону України № 2011-XII).
У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Військовий обов'язок включає проходження військової служби (ч. 3 ст. 1 Закону).
Між тим, відповідно до положень ст. 16-4 зазначеного Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
У свою чергу, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975 в редакції станом на 21.11.2020), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть (п. 3 Порядку).
Згідно п. 4 Порядку № 975 (в редакції станом на 21.11.2020) одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 19 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що згідно з положеннями пункту 10 Порядку № 975 (в редакції станом на 21.11.2020) члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Зазначений перелік документів є вичерпним, подання яких покладається на позивача.
Відповідно до п. 13 Порядку №975 (в редакції станом на 21.11.2020) керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Разом із тим, у позивачки відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Так, за змістом пункту 5 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження необхідним для реабілітації померлого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на наведене, суд зауважує, що у цьому випадку неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із її смертю не може мати наслідком призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги за умови вчинення загиблою особою адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу, що рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку травми ОСОБА_2 засвідчує відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання травм, що призвели до його загибелі, оскільки, військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення.
Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи. Водночас суд зауважує, що невстановлення на законодавчому рівні конкретної назви та форми акта, який повинен бути поданий позивачем відповідачу, не свідчить про можливість ненадання такого або ж надання на підтвердження обставин поранення загиблого недостовірних документів. При цьому неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту обов'язку щодо їх витребовування.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт притягнення чи непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог правил дорожнього руху на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до приписів ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту (Адміністрація держспецтрансслужби) при розгляді даної справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки кримінальне правопорушення закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто щодо особи яка померла, однак стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, то позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (Адміністрація держспецтрансслужби) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту (Адміністрація держспецтрансслужби) (вул. Якова Гніздовського, буд.5, м.Київ, 02094, ЄДРПОУ 33145904).
Дата складення повного рішення суду 19 липня 2023 року.
Суддя О.Є. Ткаченко