18 липня 2023 року м.Чернігів Справа № 620/2881/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.02.2021.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 01.03.2022.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2022.
Позов мотивовано тим, що відмова ГУПФУ в м. Києві перерахувати пенсію на підставі оновленої довідки, виданої Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, є протиправною, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його право на отримання пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою судді від 17.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - Відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві) та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2022 у справі 640/33162/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи, починаючи з 15.08.2020.
На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок та виплату пенсії Позивачу у розмірі 80% від суми грошового забезпечення та з урахуванням надбавки як інваліду війни ІІ групи у розмірі 28 320,21 грн.
З 01.02.2021 Позивачу призначена пенсія як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи у розмірі 100% від суми грошового забезпечення.
Із розрахунку розміру пенсії Позивача слідує, що розмір пенсії Позивача з 01.11.2022 становить 41 406,21 грн.
Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» встановлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Із розрахунку розміру пенсії Позивача слідує, що розмір пенсії Позивача з 01.03.2022 становить 41 313, 21 грн.
Водночас, Відповідач не здійснює виплату пенсії Позивачу у розмірі 100 % від суми грошового забезпечення без обмеження максимального розміру з 01.02.2021 та з 01.03.2022.
Листом від 21.02.2023 №2600-0202-8/30864 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2022 у справі 640/33162/21 не покладено зобов'язань щодо виплати пенсії позивачу без обмеження максимального розміру в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії, тощо), розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 , обчислений відповідно до вказаного рішення суду, з 15.08.2020 становить 28 320,21 грн і не переглядається.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Постанова КМУ № 118 передбачає з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 118 установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2021 відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 01.01.2021 до 28.02.2022 за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.
На підставі Постанови КМУ № 118 з 01.03.2022 Позивачу здійснено індексацію пенсії по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Отже, при обчисленні пенсії у розмірі 100 % від суми грошового забезпечення згідно з довідкою Служби безпеки України вона підлягає індексації відповідно до Постанови КМУ № 118 з 01.03.2022.
Виходячи з цього розмір пенсії Позивача складає 41 406,21 грн (100 % х 27 585,41 грн = 27 585,41 грн (основний розмір пенсії) + 3861,96 грн [розмір індексації: 14 % від основного розміру пенсії] + 7861,84 грн [збільшення основного розміру пенсії (25% від основного розміру пенсії) +965,49 грн [розмір індексації: 14 % від збільшення основного розміру пенсії] + 1013,50 грн +1013,50 грн (державна соціальна допомога на догляд інваліда війни 1 гр.) + 70,00 грн (інвалід війни 1 групи при виконанні обов'язків в/с).
Щодо відсутності підстав для обмеження максимального розміру пенсії Позивача.
На день подання цього позову розмірі пенсії й надалі обмежується сумою 28 320,21 грн.
З урахуванням цього вимога щодо зняття обмеження максимального розміру пенсії не може вважатись передчасною, тому що на момент звернення Позивача до суду пенсія йому виплачується з обмеженням її максимального розміру.
У свою чергу при знятті обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням індексації пенсійних виплат сума буде складати 41 406,21 грн.
Позивач є пенсіонером військової служби', якому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 100% грошового забезпечення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Відповідно до пункту 10 частини п'ятої статті 160 КАС України в справах щодо оскарження нормативно-правових актів у позовній заяві зазначаються відомості про належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17 Конституції України).
Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Зокрема, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10 рп/2008 (справа № 128/2008) визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 29 Закону України від 28.12.2007 № 107VI, яким внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-XII і якими обмежується максимальний розмір пенсії.
Крім того, у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8рп/2005 (справа № 121/2005) Конституційний суд України у пункті 4 вказував, що в Україні, як соціальній, правовій державі, політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
У пункті 5 цього рішення Конституційного суду України вказано, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7- рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004).
У пункті 6 наголошено, що правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. А тому положення Закону № 2262-ХІІ (в якому обмежується максимальна сума для обчислення пенсії) не відповідають вимогам частини п'ятої статті 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає ці положення Закону такими, що не відповідають Конституції України, з підстав, викладених у пунктах 4, 5 цього Рішення. Керуючись приписом частини третьої статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність визнання неконституційними зазначених положень цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262- ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 у Законі № 2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (надалі - Закон № 1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону № 2262-ХІІ станом на день призначення пенсії Позивачу не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 року у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17.
Поруч з цим, в статті 2 Закону України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зазначено, зокрема, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати 10 740,00 грн.
Не зважаючи на те, що положення статті 2 Закону № 3668-VI не визнавались неконституційними, вони є аналогічними/ тотожними за змістом з положеннями частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, норми яких направлені на обмеження виплати пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, їх максимальним розміром.
Виходячи з аналізу наведеного, обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, було введено в дію одним законом - Законом № 3668-VI, шляхом закріплення такого обмеження як у статті 2, яка стосується широкого кола пенсіонерів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, так і в підпункті 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668, яким внесені зміни до статті 43 спеціального закону - Закону № 2262-ХІІ, який регулює питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Тож, враховуючи, що вказані положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнані неконституційними, тому застосування до спірних правовідносин положень статті 2 Закону № 3668-VI щодо обмеження розміру пенсії Позивача, які встановлені одним законом, є протиправним, отже, позовні вимоги, в цій частині, є законними та обґрунтованими.
За таких підстав, судом встановлено, що позов, в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.02.2021, визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 01.03.2022, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2022, необхідно задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.02.2021.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням збільшення основного розміру пенсії у розмірі 25% від грошового забезпечення як інваліду війни І групи, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2022.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 18.07.2023.
Суддя С.Л. Клопот