20 липня 2023 року справа № 580/1579/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнати протиправною та скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відділ, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 354677 від 14.02.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, яку позивач вважає протиправною та зазначає, що акт від 20.01.2023 не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу. Зазначено, що враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.
Ухвалою від 07.03.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 30.03.2023.
30.03.2023 представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що за результатами здійснення рейдової перевірки виявлено перевезення подільного вантажу з перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм у обсязі 6,78% від нормативно допустимих, загальна маса транспортного засобу складала 42,71 т, при нормативно допустимих 40 т, у зв'язку із чим до позивача застосовано штраф. Щодо доводів позову про відсутність методики зважування представник відповідача зазначив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. Також вказано, що обов'язок посилання на зважувальне обладнання в матеріалах не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Звернуто увагу, що зважувальне обладнання (Ваги автомобільні для зважування у русі ВА-Д-2-1, Зав. № 2130, виробник ТОВ Компанія BBC відповідають вимогам ДСТУ EN 45501) є належним чином повіреним згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П/56/Ч від 20.12.2021, яке є чинним у зв'язку із введенням на території України воєнного стану згідно постанови КМУ від 05.04.2022 № 412. Також зазначено про дотримання процедури повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складених матеріалів, шляхом вручення листа повідомлення про розгляд справи. Щодо клопотання адвоката про перенесення розгляду справи на інший термін зауважено, що вказане клопотання було отримано представником Укртрансбезпеки 15.02.2023, тобто вже після розгляду матеріалів та прийняття рішення.
Ухвалою від 04.05.2023 Черкаський окружний адміністративний суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів. Усною ухвалою від 11.05.2023, що занесена до протоколу судового засідання, Черкаський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті. В судовому засіданні 22.05.2023 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик та допит свідків, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 31.05.2023.
31.05.2023 представники сторін звернулись до суду із заявами про розгляд справи в письмовому провадженні, без їх участі, у зв'язку із чим суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що на підставі направлення № 012931 від 12.01.2023 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За наслідками перевірки складено акт від 20.01.2023 № 338703, в якому зафіксовано перевезення водієм ОСОБА_2 вантажу згідно ТТН № 2505 від 20.01.2023 (кукурудза) транспортним засобом марки DAF AS 95 XF 430 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kogel AWE 18 (номерний знак НОМЕР_2 ), що належить ФОП ОСОБА_1 , з перевищенням допустимих вагових норм від 5% до 10% включно, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм, що становить 6,78% від нормативно допустимих, загальна маса транспортного засобу складала 42,71 т при нормативно допустимих 40 т.
За вказане порушення постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2023 № 354677 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у цій справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”).
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Суд встановив, що актом від 20.01.2023 № 044846 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано, що належний на праві власності позивачу вантажний автомобіль DAF AS 95 XF 430 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kogel AWE 18 (номерний знак НОМЕР_2 ) при перевезенні вантажу (кукурудзи) допустив перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм, що становить 6,78% від нормативно допустимих, загальна маса транспортного засобу складала 42,71 т при нормативно допустимих 40 т.
Таким чином, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимої загальної маси транспортного засобу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).
У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).
Як встановив суд, 20.01.2023 при проведенні рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль зазначеного вище транспортного засобу, що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку № 879).
Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Підпунктом “б” пункту 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх вагові параметри не перевищують, зокрема для: автопоїзда: двовісного або трьохвісного автомобіля з двовісним або трьохвісним причепом - 40т.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б” та “в” цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Як встановив суд, відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.01.2023 № 027748 та чеку результатів зважування від 20.01.2023 повна маса транспортного засобу становила 42,71 т, що є вищим нормативно допустимої загальної маси транспортного засобу (40 т) та забороняється відповідно до чинного правового регулювання.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував зазначеним транспортним засобом, здійснював перевезення вантажу (кукурудзи) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 6,78% від нормативно допустимої загальної маси транспортного засобу.
Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановив суд, позивач допустив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме 6,78% при перевезенні вантажу, тому відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно-господарського штраф в розмірі 8500 грн.
Стосовно доводів представника позивача про порушення відповідачем права на захист суд зазначає таке.
Суд встановив, що листом № 4079/43/24-23 від 23.01.2023 позивача повідомлено про розгляд справи на 14.02.2023 (з 09-30 год. до 12.00 год.). Даний лист (1800109194654) було відправлено 23.01.2023 року. Відповідно до трекінгу Укрпошти, рекомендований лист (1800109194654) позивач отримав 31.01.2023 року.
14.02.2023 на розгляд позивач не явився, явку свого представника не забезпечив. Розгляд справи відбувався без участі представника позивача.
Відповідно до п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа розглядається без її участі.
Суд також встановив, що представник позивача направив відповідачу клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін (лист № 1800211648287), яке отримав представник Укртрансбезпеки Терлига В.О. 15.02.2023, що підтверджується відміткою про отримання вхідних листів в розписці листоноші та реєстраційним вхідним номером на клопотанні (№ 4062/0/22 від 15.02.2022).
З огляду на вищевикладене, відповідач в даному випадку дотримався процедури повідомлення суб'єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складених матеріалів, шляхом вручення листа повідомлення про розгляд справи. В свою чергу, неврахування відповідачем клопотання представника позивача про відкладення розгляду матеріалів зумовлене об'єктивною обставиною отримання клопотання вже після розгляду матеріалів та прийняття спірної постанови.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач не допустив процедурних порушень під час розгляду матеріалів стосовно позивача, а доводи представника позивача у цій частині вважає необґрунтованими.
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду в постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Щодо доводів позивача про те, що відсутність методики виконання вимірювань маси вантажних транспортних засобів у русі щодо сипучих вантажів призводить до відсутності правових підстав для визначення перевищення вагових параметрів, суд зазначає таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що габаритно-ваговий контроль належного позивачеві транспортного засобу проведений правомірно.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
При цьому, зазначені обставини жодним чином не впливають на питання відповідальності перевізника за порушення габаритно-вагових параметрів, оскільки в діях позивача має місце наявність складу правопорушення, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху (пункт 8.14).
Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху (пункт 12.5).
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів (пункт 17.2).
Відповідно пункту 19.1 зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
Не допускаються до перевезення зернові вантажі у нестандартній або несправній тарі.
Основною тарою для зернових вантажів можуть бути цупкі, сухі, не прілі мішки, не заражені шкідниками і без сторонніх запахів.
Готуючи рухомий склад для перевезень зерна насипом, Перевізники або Замовники, згідно з Договором, забезпечують ущільнення в місцях з'єднання підлоги та бортів кузова, а також нарощування бортів кузова до висоти 1,0-1,1 м. Рухомий склад для перевезення зерна від сільгоспвиробника на приймальні пункти має бути обладнаний запонами, які надаються Замовниками. Прикріплення запон до кузова рухомого складу до початку перевезень виконується Перевізниками.
З метою встановлення маси зерна приймальні пункти та сільгоспвиробники повинні за кожною їздкою виконувати зважування рухомого складу з вантажем та без вантажу.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів, інших учасників дорожнього руху. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 , перевантаживши ТЗ, всупереч вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не забезпечив належного перевезення сипучого вантажу у ТЗ, що було б достатньо для здійснення його безпечного перевезення.
Стосовно доводів позивача про відсутність у Акті перевірки відомості про зважувальне обладнання, суд зазначає таке.
Додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 “Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів” встановлено форму Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Суд встановив, що Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складений за встановленою формою. Внесення до матеріалів перевірки характеристик зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування ТЗ встановленою нормативним документом формою не передбачено. Також слід врахувати, що обов'язок посилання на зважувальне обладнання в Акті перевірки законодавчими актами не встановлено.
При цьому, суд врахував, що в матеріалах перевірки посадовими особами відповідача зазначено зважувальне обладнання: Вага 2130. Зазначений засіб вимірювання за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П/56/Ч від 20.12.2021, згідно якого, Ваги автомобільні для зважування у русі ВА-Д-2-1, Зав. № 2130, виробник ТОВ Компанія BBC відповідають вимогам ДСТУ EN 45501.
Таким чином, 20.01.2023 зважування транспортного засобу позивача здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки.
Позивач зазначає, що автомобіль зважувався три рази і похибка в тону ваги вказує на неналежну роботу вагового комплексу.
Надавши оцінку вказаному посиланню суд встановив, що матеріали справи містять докази зважування ТЗ позивача два рази: 20.01.2023 о 14:47 (вага - 43090 кг); та цієї ж дати о 14:52 (вага - 42710 кг).
Доказів існування результатів зважування із зафіксованим результатом у обсязі 44 т, як зазначає позивач, матеріали справи не містять, у зв'язку із чим доводи позивача про існування похибки обсягом у тону суд вважає необґрунтованими.
При цьому, суд врахував, що матеріали перевірки та штрафні санкції до позивача застосовано за останньою вагою (42710 кг), яка є найменшою, у зв'язку із чим суд не встановив порушень під час притягнення позивача до відповідальності за перевищення вагових параметрів.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими.
Твердження позивача щодо ненадання працівниками Укртрансбезпеки водію позивача документи на ваги суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення водія до працівників Укртрансбезпеки з проханням пред'явити йому документи на ваги, за наслідками якого працівниками Укртрансбезпеки було б відмовлено у наданні водієві для огляду свідоцтва про повірку вагового комплексу.
Посилання позивача на недостовірність результатів зважування з огляду на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей суд також вважає безпідставними оскільки до позивача застосовано штрафні санкції за перевищення загальної маси ТЗ, а не за перевищення норм на осі ТЗ. В даному випадку, відомості про навантаження на осі ТЗ відображені у матеріалах перевірки.
Стосовно доводів позивача, що після проведення перевірки будь-які заходи, щодо заборони подальшого руху транспортного засобу та зобов'язання розвантажити вантаж з боку контролюючих органів не здійснювались, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.
З урахуванням зазначеного, затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки даними повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції.
Крім того, згідно п. п. 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
Отже вжиття заходів щодо усунення порушення та приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, це право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, а не обов'язок перевіряючого. При цьому, суд врахував, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що водій звертався з проханням розвантажити транспортний засіб до перевіряючих і йому було відмовлено в цьому.
Враховуючи викладене, оскільки факт перевищення транспортним засобом позивача встановлених законодавством габаритно-вагових норм підтверджений наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що під час прийняття спірної постанови відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
2) відповідач-1 - Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223);
3) відповідач-2 - Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.07.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК