19 липня 2023 року справа № 580/2004/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Мандрика В.В. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
21.03.2023 адвокат Мандрик В.В. (65062, м.Одеса, Гагарінське плато, 5/3, оф.26) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період несення служби з 01.09.2022 до 30.09.2022;
зобов'язання нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, установлену вказаною постановою Уряду, у розмірі 100000,00грн в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період несення служби з 01.09.2022 до 30.09.2022.
Стверджує, що відповідно до зазначеної вище постанови КМУ набув право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач не включив до розрахунку заробітної плати.
Ухвалою 23.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив її розгляд здійснювати правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з даними рекомендованого повідомлення ухвалу відповідач отримав 20.04.2023. В межах встановленого строку правом надати відзив та відповідь сторони не скористалися. Всі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
19 травня 2023 року ухвалою суд здійснив перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне, розпочав підготовче провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначив підготовче засідання на 07 червня 2023 року о 10 год. 00 хв.
14.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що 23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яке доведено до відома командирів (начальників) військових частин, установ. У пункті 9 Доручення №912/з/29 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника)». Пунктом 6 Доручення №912/з/29 передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються на підставі рапортів командирів підрозділів. За невиконання наказу у вересні 2022 року за рапортом командира підрозділу у жовтні 2022 року позивача позбавлено (не включено) виплати додаткової винагороди за жовтень місяць 2022 року. За результатами акту та матеріалів службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 №868 «Про результати службового розслідування по факту не виконання наказу командира старшим солдатом ГОЛОВАЧЕМ ОСОБА_2 », згідно з яким 26.09.2022 позивач відмовився виконувати бойове розпорядження віддане командиром роти на підставі бойового розпорядження командира 2 стрілецького батальйону від 24 вересня 2022 року№39. У подальшому 26.09.2022 позивач вибув на місце виконання поставлених завдань. Встановлено, що своїми діями позивач військову дисципліну не порушив, вина відсутня, нормативно-правових документів також не порушив. Тому пунктом 2 цього наказу командиру 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 визначено встановленим порядком подати рапорт про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Вважає, що на момент видання наказу про виплату додаткової винагороди не порушув вимоги чинного законодавства і чітко дотримувався положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року «Щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168», яка в подальшому буде виплачена на підставі поданого рапорту командира підрозділу.
Ухвалою від 21 червня 2023 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні.
Правом надати відповідь на відзив позивач не скористався.
Всі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оскільки обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з викликом сторін у відкриті судові засідання не надійшло, з огляду на відсутність доцільності призначити експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами письмового провадження.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Витягом з наказу відповідача від 06.05.2022 №113 підтверджується, що позивача, призначеного наказом Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 04.05.2022 №30-рс на посаду старшого стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, ВОС-100868, який прибув для подальшого проходження військової служби, з 06.05.2022 необхідно вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Позивача зараховано на котлове забезпечення сніданком 07.05.2022.
Витягом з бойового розпорядження командира 2 СБ 30 ОМБР №39 від 24.09.2022 (КСП 2 СБ - Костянтинівка (7607), карта 1:50000, видання 1979 рік) підтверджується видання бойового завдання старшому лейтенанту ОСОБА_3 , командиру 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону у взаємодії з 21 особою.
28 вересня 2022 року командиром 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №8295 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт за фактом невиконання наказу позивачем. На його підставі наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.09.2022 № 3501 призначено службове розслідування. Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.10.2022 №4251 продовжено строк проведення службового розслідування за фактом невиконання позивачем наказу.
Згідно з витягом із наказу відповідача від 25.11.2022 №321 позивача необхідно вважати таким, що 25.11.2022 справи та посаду здав. Зі вказаної дати позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
17.02.2023 представник позивача адвокат Задорожня В.О. звернулася до відповідача адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію та документи щодо підстав і причин не нарахування та не виплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої вказаною вище постановою Уряду.
Довідкою відповідача від 25.02.2023 №1717 підтверджується, що позивач у період з 30.05.2022 до 15.06.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Підставою зазначено: витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Північ» (по стройовій частині) від 05.06.2022 3121, витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Соледар» (по стройовій частині) від 17.06.2022 №07.
Відповідно до довідки відповідача від 25.02.2023 №1717/2 позивач у період з 08.08.2022 до 16.09.2022, з 17.09.2022 до 03.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в селищі Дружба Донецької області. Підставою вказано: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2022 №207, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2022 3250, витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Соледар» (по стройовій частині) від 23.09.2022 №101, витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Соледар» (по стройовій частині) від 09.11.2022 №147.
Листом від 27.02.2023 №2619 відповідач на запит адвоката повідомив, що відповідно до підп.9.7 п.9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження), не включаються до виплати додаткової винагороди за місяць, у якому було здійснено таке порушення, оголошене наказом командира. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 .09 від 28.09.2022 №3501 позивачу призупинено виплату додаткової винагороди за фактом невиконання наказу.
За результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 22.03.203 №868, згідно з яким встановлено, що позивач перебуваючи в районі виконання завдань за призначення на території Донецької області, в районі тимчасового зосередження 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_1 , у н.п. Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області відмовився виконувати бойовий наказ. Однак 26.09.2022 усвідомивши можливі наслідки своїх дій повідомив командира, що він готовий виконати бойовий наказ та вибув на взводний опорний пункт край посадки (75259), д.м. (74253), д.м. (75257) для виконання постановлених завдань. Вказано, що своїми діями позивач військову дисципліну не порушив. Вина позивача відсутня. Зобов'язано командиру 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком подати рапорт про виплату позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, на підставі підп.9.7. п.9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової виплати.
Не отримавши додаткової винагороди позивач подав в суд позовну заяву.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII).
Так, відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч.3 ст.1 ЗУ №2232-XII включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Початком проходження військової служби згідно з ч.1 ст.24 ЗУ №2232-XII вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч.1 ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII).
Відповідно до ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 ЗУ №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Абзацом першим ст.9 ЗУ №2011-XII Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.4 ст.9 ЗУ №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст.19 ЗУ №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася. Для спірних правовідносин вона діє у редакції з 19.07.2022.
Пунктом першим вказаної Постанови установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На виконання ст.9 ЗУ №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Міністерство оборони України видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який для спірних правовідносин діє в редакції станом на 16.08.2022 (наступні Зміни внесені 31.03.2023 шляхом доповнення Порядку №260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», що для спірного періоду не застосовується).
Згідно з п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 серпня 2022 року затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 серпня 2022 року № 188), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, та містив розділ IХ, відповідно до якого в Донецькій області такими вважаються:
1. Бахмутський район:
1) Бахмутська міська територіальна громада;
2) Званівська сільська територіальна громада;
3) Світлодарська міська територіальна громада;
4) Сіверська міська територіальна громада;
5) Соледарська міська територіальна громада;
6) Торецька міська територіальна громада;
7) Часовоярська міська територіальна громада.
6. Краматорський район:
1) Андріївська сільська територіальна громада;
2) Дружківська міська територіальна громада;
3) Іллінівська сільська територіальна громада;
4) Костянтинівська міська територіальна громада;
5) Краматорська міська територіальна громада;
6) Лиманська міська територіальна громада;
7) Миколаївська міська територіальна громада;
8) Новодонецька селищна територіальна громада;
9) Олександрівська селищна територіальна громада;
10) Слов'янська міська територіальна громада;
11) Святогірська міська територіальна громада;
12) Черкаська селищна територіальна громада.
Статус вказаних регіонів змінювався внесенням до вказаного наказу Міністерства змін наказом від 13 вересня 2022 року № 206 щодо актуального зазначеного Порядку станом на станом на 10 вересня 2022 року.
На дату виникнення спірних правовідносин з метою реалізації Постанови №168 Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення), в якому серед іншого зазначив, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець (абз.3, 4 п.3 Окремого доручення).
Отже, безпосередня участь військовослужбовця у зазначених вище заходах має підтверджуватися документально на підставі вказаних вище документів.
Згідно з п.5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Отже, виплата вказаної вище додаткової винагороди здійснюється на підставі вказаних вище наказів, що видається з огляду на первинні документи, які підтверджують виконання бойових дій кожним військовослужбовцем за визначений відрізок дат. Достовірність його відомостей має підтверджуватися підставами для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Суд урахував, що позивач проходив військову службу у відповідача на посаді старшого стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, ВОС-100868, що підтверджується витягом з наказу відповідача від 06.05.2022 №113. Витягом з бойового розпорядження командира 2 СБ 30 ОМБР №39 від 24.09.2022 (КСП 2 СБ - Костянтинівка (7607), карта 1:50000, видання 1979 рік) підтверджується видання бойового завдання старшому лейтенанту ОСОБА_3 , командиру 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону у взаємодії з 21 особою, згідно з яким з метою покращення тактичного положення, нарощення сил та засобів та недопущення прориву противника у зазначеному напрямку виставити взводний опорний пункт. Для виконання завдань мати штатну зброю з встановленим боєкомплектом до неї, бронежилет, шолом кевларовий, форма-одягу польова, ступінь загрози «В», захист «Ф1», статус зарядженості зброї «ЖОВТИЙ». Довідкою відповідача від 25.02.2023 №1717/2 підтверджується, що позивач у період з 08.08.2022 до 16.09.2022, з 17.09.2022 до 03.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в селищі Дружба Донецької області. Підставою його вказано: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2022 №207, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2022 3250, витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Соледар» (по стройовій частині) від 23.09.2022 №101, витяг із наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Соледар» (по стройовій частині) від 09.11.2022 №147. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.203 №868 також підтверджується, що позивач 26.09.2022 вибув на взводний опорний пункт - край посадки (75259), д.м. (74253), д.м. (75257) для виконання поставлених завдань.
Отже, зазначені вище документи підтверджують участь позивача у спірному періоді у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Відповідно до п.6 Окремого доручення накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Водночас згідно з абз. 4 п.14 розділу XXXIV Порядку №260 та підп.9.7. п.9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивач перебуваючи в районі виконання завдань за призначення на території Донецької області в районі тимчасового зосередження 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_1 у н.п. Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області відмовився виконувати бойовий наказ. Однак 26.09.2022, усвідомивши можливі наслідки своїх дій, повідомив командира, що він готовий виконати бойовий наказ та вибув на взводний опорний пункт край посадки (75259), д.м. (74253), д.м. (75257) для виконання постановлених завдань. Відповідач наказом від 28.09.2022 №3501 на підставі підп.9.7 п.9 Окремого доручення призупинив позивачу виплату додаткової винагороди за фактом невиконання бойового наказу, про що повідомив представника позивача вказаним вище листом. У подальшому за результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 22.03.203 №868, згідно з яким установив, що позивач своїми діями військову дисципліну не порушив та його вина відсутня. Тому зобов'язав командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком подати рапорт про виплату позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року, передбаченої Постановою №168.
Отже, право позивача на спірну доплату в підвищеному розмірі доведене.
На дату вирішення спірних правовідносин відсутні належні, достовірні та допустимі докази подання зазначеного вище рапорту командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року, передбаченої Постановою №168, також відсутній наказ командира (начальника) відповідача про таку виплату, що свідчить про недотримання відповідачем вказаних вище норм законодавства. Отже, посилання позивача на порушення його прав відповідачем підтверджені.
Належних і достовірних доказів належного виконання посадовою особою органу військового командування, в якому безпосередньо перебував позивач у спірному періоді, службових обов'язків щодо обліку несення служби позивачем у заявлений спірний період суду не надано. Отже, відповідач допустив бездіяльність щодо видачі наказу про виплату позивачу додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період та бездіяльність щодо нарахування та виплати такої винагороди, а не бездіяльність щодо не нарахування та не виплати, як оскаржує позивач. Вказана бездіяльність не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства та порушує право позивача на належний розмір його грошового забезпечення за спірний період. Отже, саме вказана вище бездіяльність є протиправною.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Врахувавши викладені вище обставини спору та норми законодавства, суд дійшов висновку, що належним повним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача видати наказ про виплату позивачу додаткової винагороди в розрахунку на місяць до 100000 гривень пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період несення служби з 01.09.2022 до 30.09.2022 та нарахувати і виплати її.
Отже, доводи позовної заяви про порушення відповідачем заявлених прав позивача підтверджені, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для його розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов адвоката Мандрика В.В. (65062, м.Одеса, Гагарінське плато, 5/3, оф.26) від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі наказу про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розрахунку на місяць до 100000 гривень пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період несення служби з 01.09.2022 до 30.09.2022 та щодо нарахування та виплати такої винагороди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) видати наказ про виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розрахунку на місяць до 100000 гривень пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період несення служби з 01.09.2022 до 30.09.2022 та нарахувати і виплати йому таку винагороду за вказаний період.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.07.2023.