Рішення від 20.07.2023 по справі 520/9151/23

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

20 липня 2023 р. № 520/9151/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.04.2023 рік;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 03.04.2023 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за хисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2015 року по 2016 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 2015 року по 03.04.2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 ;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 , з 2015 року по 03.04.2023 рік;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 03.04.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу у часті у таких діях та заходах, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 по 03 квітня 2023 року;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 по 03 квітня 2023 року;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 30.01.2020р. - 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-28.11.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахували та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2023р.-03.04.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідач всупереч вимогам законодавства не здійснив з позивачем повний розрахунок при звільненні. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на правомірності дій суб'єкта владних повноважень. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 19.07.2016 року ОСОБА_1 , отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 .

Відповідно до Витягу з наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №159-ОС від 03.04.2024 року головного сержанта ОСОБА_1 (П-010856), інспектора прикордонної служби 2 категорії-мінометника 3 групи мінометів 1 вогневого відділення мінометної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнено з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.03.2023 року №155-OC, за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), шо підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я пункту 3 частини 5 статті 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Вислуга років станом на 03 квітня 2023 року: календарна: 08 років 08 місяців 09 днів; пільгова: 02 роки 07 місяців 10 днів. Загальна: 11 років 03 місяці 19 днів.

Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів із позивачем повних розрахунків.

Позивач неодноразово усно та письмово, із рапортом, звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати виплат, однак відповідачем відповіді не надано.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Щодо індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено довідкою розрахунком №107 від 12.05.2023 року, що індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та в період з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Отже, суд зазначає, що застосування базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року до періодів з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року є передчасною вимогою.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частин 2, 3 статті 9 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає закон України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з частиною 1 статті 2 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 9 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (статті 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

В матеріалах справи міститься довідка, з якої вбачається, що відповідач в період періодів з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року не нараховував індексацію грошового забезпечення.

Суд наголошує, що з 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка діє з 01.12.2015) передбачено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Отже, суд дійшов висновку, що дії Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року є протиправними.

З метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року.

Щодо застосування базового місяця за період з грудня 2018 року по грудень 2022 року, суд зазначає наступне.

Приписами статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції з 15.12.2015), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З системного аналізу вказаних вище норм права в поєднанні з граматично-логічним тлумаченням норм Порядку № 1078 можна дійти висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції яка діє з 15.12.2015 та застосовується до спірних правовідносин, оскільки позивач був прийнятий на роботу після цієї дати) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, що настає за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи викладене, для новоприйнятих працівників та працівників, яких прийнято на роботу у порядку переведення з іншої посади, обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з місяця, що настає за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою згідно з рішенням Уряду.

Отже, для новопризначених після 01.12.2015 військовослужбовців місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (у випадку якщо всі інші розміри підвищення грошового доходу не перевищували суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу) слід вважати базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

З внесенням змін до Порядку № 1078 з 01.12.2015 правила для індексації зарплати для новопризначених працівників після 01.12.2015 змінилися та згідно п. 10-2 цього Порядку для індексації зарплати новоприйнятих працівників орієнтиром став місяць останнього підвищення окладу за займаною посадою незалежно від дати прийняття на роботу.

Враховуючи викладене вище, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду посадового окладу за посадою, яку займає працівник на момент проведення індексації.

Отже, з дня набрання чинності п. 10-2 Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін не прив'язаний до місяця прийняття на роботу, у зв'язку з чим висновок суду про те, що базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), є таким, що не відповідає означеним вище нормам матеріального права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.

Зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась тільки 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294. Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю після 01.12.2015 за новими правилами індексації згідно Порядку № 1078 має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року, в той час як місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) вважається місяць, в якому підвищений посадовий оклад військовослужбовця за посадою, яку він займає на момент проведення індексації (січень 2008 року).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018 (надалі - Постанова № 704), було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу, зокрема значно підвищено посадові оклади.

Отже, за період з березня 2018 року по день звільнення позивача зі служби для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місцем слід вважати березень 2018 року з урахуванням правил визначення фіксованої суми індексації (різниці між попередньою сумою індексації і розміром підвищення доходу) згідно абзацу 4 пункту 5 Постанови № 1078.

Суд звертає увагу на те, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру посадового окладу, яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294 та не залежить від зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів (в тому числі премії та додаткових видів грошового забезпечення таких як надбавки, підвищення, винагороди) .

В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" та Постанови № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, та в подальшому - березень 2018 року у зв'язку з набранням чинності Постановою № 704, а не місяць прийняття на військову службу, як зазначає відповідач.

Слід зазначити, що правові позиції щодо правозастосування норм Порядку № 1078 викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).

Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами те, що як вбачається з розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2018 року по 01.12.2022 року виплачувалась індексація у меншому розміру, ніж передбачено приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Отже, бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2018 року по 01.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року є протиправною.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022 та 2023 роки та зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). В статті 9 цього Закону закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них врегульовано в статті 10-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Пунктами 14-16 статті 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.

У разі звільнення військовослужбовців зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

Відкликання військовослужбовців із щорічних основних відпусток дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а в інших випадках - за рішенням Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівників правоохоронних органів та керівників розвідувальних органів України, їх заступників та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, а також командувачів відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади.

У разі відкликання військовослужбовця із щорічної основної відпустки невикористана її частина надається йому, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцю оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України, але не далі пункту перебування, з якого його було відкликано.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пп. 3, 6 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу не виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки.

Отже, суд дійшов висновку, що бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022 та 2023 роки є протиправною.

З метою відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за хисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року та зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п.5 ст.11 вищезазначеного Закону військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.

Згідно з п.8 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям додаткові соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки".

Стаття 19 Закону України "Про відпустки" передбачає, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки.

На підставі ч.8 ст.101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Частиною 17 статті 101 Закону №2011 визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

З огляду на ч.19 ст.101 Закону №2011 надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ та Законі України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ.

Таким чином, під час особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію припиняється надання військовослужбовцям додаткової відпустки передбаченої п.12.ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст.162 Закону України "Про відпустки".

Разом з тим, відповідно до ч.14 ст.101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що припинення надання відпустки під час особливого періоду не свідчить про втрату особою права на таку відпустку, оскільки у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період. Тобто право на додаткову відпустку може бути реалізовано особою одним із двох способів: шляхом безпосереднього отримання такої відпустки або ж шляхом виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Суд враховує, що під час дії особливого періоду лише припиняється фактичне надання військовослужбовцям додаткових відпусток, зокрема передбачених ст.19 Закону України "Про відпустки", що є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на безпосереднє використання додаткової відпустки. Однак обмеження щодо одного із двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, гарантованого ст.19 Закону України "Про відпустки".

При цьому суд зауважує, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у рішенні від 16.05.2019 р. за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (провадження №Пз/9901/4/19) та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21.08.2019 р. у зазначеній справі.

Отже зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2015 року по 2016 рік та зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2015 року по 2016 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах".

Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло у 2012 році, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.

В свою чергу, відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної вище норми Закону, Кабінет Міністрів України постановою №178 від 16.03.2016 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм такої виплати (далі - Порядок).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу (абзац перший п.2 Порядку).

Згідно абзацу 2 п. 2 вказаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26.05.2016 за №768/28898 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна (далі - Інструкція).

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів (абз.3 п.4 розділу ІІІ Інструкції).

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.

ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.

Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

При цьому, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Абзацом третім п.242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, позивач як військовослужбовець, звільнений з військової служби у запас, на час підписання наказу про звільнення мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримав за час проходження військової служби.

Відповідно до приписів "Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 29 березня 2002 р. №426, військовослужбовці, особи рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції, а також військовослужбовці, які залучені до здійснення заходів із правового режиму воєнного стану, приведення органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій у найвищий ступінь бойової готовності" забезпечуються трьох разовим харчуванням (продовольчим пайком) за рахунок держави.

Відповідач по справі - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучаються до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Безпосередньо весь особовий склад військової частини з початку війни та на даний час виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, в цілому виконують завдання з протидії збройній агресії Російської Федерації за для збереження незалежності та волі народу України.

Позивач був зарахований на всі види забезпечення, в тому числі забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави з моменту зарахування до списків частини, згідно наказу.

Рапортів на ім'я командира Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) про відмову від харчування від позивача протягом всього строку служби не надходило, відповідних наказів про зняття з харчового забезпечення відносно позивача не видавалось.

Враховуючи викладене, позивач не набув права на компенсацію харчування.

Таким чином, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), частинами першою статті 9 якого обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 9 цього ж Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція № 260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Інструкція № 260 діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 30.1 розділу ХХХ Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

У цій справі не є спірними обставини щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Натомість, спірним є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї виплати.

Отже, позовна вимога підлягає задоволенню.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №704 установлено надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абз. 4, 5 підпункту 1 пункту 5 Постанови №704).

При цьому підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Отже, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років та зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (в подальшому - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 211-ХІІ від 20.12.1991 р. (в подальшому - Закон № 211-ХІІ), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей " № 393 від 17.07.1992 р. (в подальшому - Порядок № 393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018 р. (в подальшому - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що поняття "календарна вислуга років " застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №211-ХІІ є наявність "вислуги 10 років і більше ".

Відтак в ч. 2 ст. 15 Закону № 211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 по справі №806/2104/17, від 24.11.2020 по справі №822/3008/17 та від 21.04.2021 р. по справі 380/2427/20.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 30.01.2020р. - 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-28.11.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахували та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2023р. - 03.04.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, на момент набрання чинності постановою № 704, що відбулось 01.03.2018 року, пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за результатами апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено; визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Відтак, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому, суд зазначає, що Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

В той же час, згідно приписів стаття 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21 вказано, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закони України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 18.10.2022 № 2675-IX (далі - Закон № 2675-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, на 2021, на 2022 роки та 2023 рік, відповідно, не містять.

Отже, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Приписами ч.3 ст.1-1 Закону № 2262-XII визначено безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

Отже, з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 року по справі №500/1886/21, від 10.01.2023 року по справі № 120/8682/21.

Отже, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пункт 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом МОУ №260 від 07.06.2018 На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Оскільки відповідних наказів на ОСОБА_1 не було, суд дійшов про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та з 01.01.2023 року по 01.04.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 01.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за хисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" за період з 2016 року по 2023 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 03.04.2023 року.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2015 року по 2016 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 2015 року по 03.04.2023 рік.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 03.04.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 8 років.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 30.01.2020р. - 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-28.11.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахували та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2023р.-03.04.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 30.01.2020р. - 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-28.11.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов'язати Харківський НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування) нарахували та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2023р.-03.04.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 липня 2023 року.

Суддя Н.А. Полях

Попередній документ

112322990

Наступний документ

112322992

Інформація про рішення:

№ рішення:	112322991
№ справи:	520/9151/23
Дата рішення:	20.07.2023
Дата публікації:	24.07.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (25.09.2023)
Дата надходження:	24.04.2023

Учасники справи:

головуючий суддя:

П'ЯНОВА Я В

суддя-доповідач:

П'ЯНОВА Я В

ПОЛЯХ Н А

суддя-учасник колегії:

ПРИСЯЖНЮК О В

РУСАНОВА В Б