Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/187/22
Провадження № 2/279/974/23
17 липня 2023 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/187/22 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 25.01.2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 283/1-97.
Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є Акціонерне Товариство «Альфа-Банк».
Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скорочено - АТ «Укрсоцбанк»).
Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов'язується надати відповідачеві (за договором - позичальникові) кредит у сумі 10000,00 доларів США.
Відповідно до Договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит.
В свою чергу, позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 25.10.2021 року має заборгованість:
Сума заборгованості за кредитом становить 8823,85 доларів США, сума заборгованості за відсотками 17431,47 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до умов Договору, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно до Постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/7584/16-ц, провадження № 61-26115св18 встановлено: «Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.».
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавс гва, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором від 25.01.2007 року між Кредитором та майновим поручителем ОСОБА_1 ( Іпотекодавцем), укладено Іпотечний договір, відповідно до якого передано Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Ринкова вартість предмету іпотеки становить 146433,00 гривень.
Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до Закону N 898-ІV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Визначення іпотеки міститься і у ст. 575 ЦК, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до п. 9 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків:
- у випадку невиконання основного зобов'язання;
- у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Договору іпотеки;
- у інших випадках передбачених законодавством України.
Відповідно до Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься у Іпотечного договору або на підставі окремого договору, який може бути укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч.6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення Боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 ЗУ «Про іпотеку».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі № 235/3619/15-ц, провадження № 14-11 цс18 встановлено: «Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень».
Просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 283/1-97 від 25.01.2007 року, яка станом на 25.10.2021 року, становить 26255,32 дол.США, що складається з: суми заборгованості за кредитом 8823,85 дол.США; суми заборгованості за відсотками 17431,47 дол.США, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код СДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Одночасно просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 - витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн.
05.06.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву в якій просили відмовити в задоволенні позову в якій виклали обґрунтування своєї позиції.
Разом з тим, відзив, згідно ст.178 ЦПК України, відповідачами у справі не подано. Документи, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не надані.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, 25.01.2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №283/1-97.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.07.2014 року у справі №279/919/14 з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 17162, 94 дол.США, що є еквівалентом 137183, 40 гривень, та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8823,85 дол.США, заборгованості за відсотками у розмірі 7023, 32 дол.США, 3534, 77 гривень штрафних санкцій за порушення термінів погашення кредиту, 6982, 18 гривень штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відсотків.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №283/1-97 від 25.01.2007 року між АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ"Альфа-Банк" та останньою було укладено іпотечний договір №283/1-97 від 25.01.2007 року, майновим поручителем в якому зазначено ОСОБА_2 .
За вказаним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» - іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 7, ч.1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частина 3 ст.33 вказаного закону визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки : судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто в порядку задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, позивач, як іпотекодержатель, на власний розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із дотриманням норм законодавства та вимоги в частині звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.
Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З матеріалів справи слідує, що банк скористався своїм правом про дострокове вимагання повернення всієї суми кредиту.
За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку», реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання і лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.
Звернення банку з позовом з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Іпотека має похідній характер від основного зобов'язання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Разом з тим, оскільки звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості Банк змінив строк виконання кредитних зобов'язань, тому після ухвалення судового рішення від 31.07.2014 року не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Таку позицію висловив Верховний суд у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц.
Таким чином, при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходить з розміру заборгованості на 22.01.2014 року, преюдиційно встановленого в рішенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.07.2014 року у справі №279/919/14.
Доказів того, що відповідач після ухвалення судового рішення проводила погашення кредитної заборгованості суду не подано.
Оскільки чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині розміру заборгованості, встановленої рішенням суду у справі №279/919/14.
Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст.141 ЦПК України.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».
Враховуючи, що на момент ухвалення даного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.526, 611, 629, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», -
Позов задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №283/1-97 від 25.01.2007 року у розмірі 17162, 94 дол.США, що є еквівалентом 137183, 40 гривень, та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8823,85 дол.США, заборгованості за відсотками у розмірі 7023, 32 дол.США, 3534, 77 гривень штрафних санкцій за порушення термінів погашення кредиту, 6982, 18 гривень штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відсотків, звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна, визначеної на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривень.
Зупинити виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", місце знаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.
Представник позивача - Ременюк Тетяна Олександрівна, адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О.М.Шульга