Справа № 214/3251/23
2/214/3160/23
13 липня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
за участю позивачки - ОСОБА_1
за участю представника позивачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд, -
26 червня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить зупинити провадження по справі, у зв'язку з перебуванням його у складі ЗСУ.
У судове засіданні відповідач не прибув.
Представник позивачки у судовому засіданні заперечує проти зупинення провадження по справі. При цьому пояснила, що довідка, яку надав відповідач видана певний час тому. Також подала письмові заперечення, в яких зазначила наступне. Вочевидь, відповідач має доступ до електронного суду, зареєстрований у відповідній системі та має змогу прийняти участь у справі. В період розгляду справи відповідач по справі перебуває в м. Запоріжжя брав до себе старшого сина на певний період часу з ночівлями, що може бути підтверджено свідками. Крім того, в переписці в електронному месенджері Viber відповідач по справі неодноразово повідомляв позивачку, що зробить все можливе для затягування розгляду справи, з метою не виплати на її користь аліментів. На її думку така процесуальна поведінка відповідача по справі вводить в оману суд, та є зловживанням процесуальними правами. В судовій практиці добросовісність, з одного боку, розглядається як фундаментальна засада цивільного судочинства (принцип), з іншого - як стандарт певної поведінки, і, серед іншого, добросовісність розглядається через такий аспект, як належне здійснення цивільних процесуальних прав та обов'язків. Існує чотири складові цього принципу: заборона зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 44 ЦПК України); вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків (ч. 3 ст. 27 ЦПК України (в редакції 2004 року), ч. 1 ст. 44 ЦПК України); процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей). В постанові КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18 зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Зазначає, що предметом позову є стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, тому отримання позивачкою по справі таких аліментів буде відбуватися також і в інтересах малолітніх дітей, що перебувають ні її утриманні. На час звернення з позовом та під час розгляду справи позивач перебуває у декретній відпустці і єдиним її доходом є соціальна допомога по народженню дитини яку вона отримує. При цьому розмір такої допомоги не дорівнює навіть прожитковому мінімуму на особу відповідного віку. При цьому, від матеріального становища матері на пряму в цей період залежить благополуччя малолітньої дитини за якою вона доглядає. Крім того, відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78). Враховуючи наведене, вважає, що як в найкращих інтересах дітей сторін у справі є найскоріший розгляд справи про стягнення аліментів на позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, з метою надання їм належного фінансового забезпечення.
Позивачка підтримала думку свого представника.
Вислухавши учасників, дослідивши наявні у суду матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі належить зупинити. При цьому суд виходить з наступного.
Як передбачено ст. 251 ч.1 п.2 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Згідно ст. 253 ч.1 п.2 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 10 квітня 2023 року по даний час, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в Україні введений воєнний стан. Тому провадження по справі належить зупинити.
Заперечення представника позивачки та позивачки, які ґрунтуються на тому, що довідка про перебування відповідача на військовій службі видана 7 грудня 2022 року, суд не бере до уваги, оскільки час видачі такої довідки не спростовує тієї обставини, що відповідач перебуває на військовій службі, доказів того, що останній на даний час звільнений з військової служби, сторона позивача не надала.
Заперечення представника позивачки та позивачки про незгоду з зупиненням провадження по справі, суд також не бере до уваги, оскільки законодавець не пов'язує зупинення провадження з вказаної підстави з тією обставиною, погоджується чи заперечує інший учасник проти зупинення провадження по справі.
Заперечення, які ґрунтуються на тому, що на даний час відповідач перебуває у м. Запоріжжі, суд також не бере до уваги, оскільки проходження військової служби не визначає постійного знаходження військовослужбовця в місці постійної дислокації військової частини.
Заперечення, які ґрунтуються на тому, що предметом спору є стягнення аліментів, які необхідні для утримання дитини, суд також не бере до уваги, оскільки законодавець не пов'язує зупинення провадження з характером спору, який вирішує суд.
Також суд враховує, що вказана норма не передбачає, що умовою зупинення провадження по справі є наявність або відсутність можливості у військовослужбовця примати в якийсь спосіб у розгляді справи. Таким чином, сама по собі та обставина, що відповідач був призваний для проходження військової під час воєнного стану, покладає на суд обов'язок зупинити провадження по справі. На думку суду, в разі продовження розгляду справи та прийняття судом рішень при наявності умов для зупинення провадження по справі, буде створювати підстави вважати такі дії та рішення упередженими та незаконними.
Також суд бере до уваги, що продовження розгляду справи всупереч волі відповідача, яка викладена у його клопотанні про зупинення провадження, при наявності у суду обов'язку зупинити провадження, може призвести до порушення прав відповідача, а саме, при наявності підстав для зупинення провадження примушувати його знаходити можливість з'являтися до суду, отримувати дозвіл на це від командування, відшукувати способи та час приймати участь у розгляді справи дистанційно або через представника, відволікатися під час воєнного стану від обов'язків військової служби і це є неприпустимим.
Керуючись ст.ст. ст.251, 253, 258-260 ЦПК України, суд, -
Зупинити провадження по даній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 14 липня 2023 року.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов