"20" липня 2023 р.
м. Київ
Справа № 911/1161/23
Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Київської міської дирекції Акціонерного Товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22, код ЄДРПОУ 01189979)
до Фізичної особи-підприємця Заяц Олександр Степанович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості по орендній платі,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київської міської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта до Фізичної особи-підприємця Заяца Олександра Степановича про стягнення заборгованості по орендній платі.
Господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.
Ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача відправленням № 0103283246640. З рекомендованого повідомлення, що повернулося до суду вбачається факт вручення відправлення. На сайті АТ "Укрпошта" зафіксовано, що відправлення вручено особисто 05.05.2023.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
В той же час позивач листом № 13-16/73 від 06.06.2023 повідомив суд, що відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу 12384,03 грн та відшкодовано судовий збір у розмірі 2684,00 грн, надавши відповідні платіжні доручення.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Позивач звернувся до суду вказуючи на те, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди від 13.08.2020 № 62-2140, відповідно до якого позивач виступав як орендодавець, а відповідач, як орендар. Позивач стверджував, що відповідач користувався майном орендодавця, але оплату здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12384,03 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 826,91 грн трьох відсотків річних та інфляційну складову боргу у розмірі 5437,35 грн за період з серпня 2020 року по березень 2023 року, а також 4127,86 грн пені за період з 21.09.2023 по 21.03.2023.
З наданої позивачем копії договору № 62-2140 від 13.08.2020 вбачається, що орендодавець (АТ "Укрпошта") передав, а орендар (ФОП Заяц О.С. ) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно. Договір підписано О.С. Заяцем з боку орендаря та начальником Київської міської дирекції АТ "Укрпошта" А.І. Біленьким . Майно передане за актом приймання-передачі, що датований 13.08.2020, копія якого також долучена до позову.
За домовленістю сторін орендна плата відповідно до пункту 3.1 договору включала плату за користування майном і вартість послуг з його утримання та згідно з розрахунком (додаток до договору № 2, який також наданий в копії до суду) становить 1701,00 грн, в т.ч. ПДВ, за місяць оренди та додатково вартість послуг з утримання майна відшкодовується на підставі виставлених орендодавцем рахунків згідно діючих тарифів.
Відповідно до пункту 3.2 починаючи з 13.08.2021 року кожного року оренди, ставки плати за користування майном автоматично збільшуються на 10 % без укладання будь яких змін та доповнень.
Пунктом 3.5 договору оренди визначено: щомісячно не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним, орендодавець надає орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця.
Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Позивач надав до суду акти приймання передачі наданих послуг за договором оренди нерухомості № 32-2140 від 13.08.2020 за 31.08.2020, 30.09.2020, 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 31.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 31.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022 та 22.08.2022. Вказані акти підтверджують надання позивачем нерухомого майна в оренду та фіксують розміри орендної плати за кожен конкретний місяць користування.
Разом з тим, до суду надані докази проведення орендних платежів відповідачем (меморіальні ордери) від 15.10.2020 на суму 2744,00 грн, від 17.12.2020 на суму 3402,00 грн, від 16.02.2021 на суму 3402,00 грн, від 27.04.2021 на суму 3402,00 грн, від 02.08.2021 на суму 5103,00 грн, від 09.11.2022 на суму 9267,80 грн, від 26.12.2022 на суму 3742,00 грн.
Окрім того, суд бере до уваги ту обставину, що повернення нерухомого майна орендодавцю відбулось 22.08.2022 відповідно до акту приймання-передавання (повернення) нерухомого майна.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зауважує, що в пункті 3.6 договору оренди сторони узгодили, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування y безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем до справи не подано жодних інших доказів проплати - суд приймає докази, що надані позивачем. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості констатує, що на момент подання позову, заборгованість позивача дійсно становила 12384,03 грн щодо орендних платежів з огляду на те, що у відповідача за пунктом 3.6 щомісячно виникало зобов'язання з оплати незважаючи на будь-які інші умови. В той же час, враховуючи те, що за час розгляду справи у суді вказана заборгованість була погашена відповідачем, що підтверджується копією платіжної інструкції № c4c5ffca76 від 11.05.2023 - суд не вбачає можливості стягнення такої суми заборгованості з відповідача, позаяк предмет спору в цій частині припинив своє існування, а відтак провадження у цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд з урахуванням пункту 3.6 договору відмічає, що оскільки у орендаря був наявний обов'язок сплачувати оренду до 20 числа розрахункового місяця - прострочення виконання зобов'язання щодо кожного місяця несплати починалося з 21-го числа. Відповідно судом здійснено розрахунок можливої до стягнення суми відсотків річних та інфляційних втрат в межах заявлених до стягнення періодів (з 21.08.2020 по 28.02.2023) з урахуванням часткових проплат. Суд вказує, що підставний до стягнення розмір трьох відсотків річних становить 800,08 грн.
Різниця у розрахунках позивача та суду стала результатом того, що позивач при розрахунку відсотків не визначив суму заборгованості на кожен день прострочення, не врахував, що з огляду на проплати відповідача така заборгованість зменшувалась на короткий проміжок часу, а спростив таблицю обмежившись заборгованістю станом на 21 число кожного місяця до 20 числа наступного місяця (момент до нарахування орендної плати за наступний місяць).
З приводу інфляційних нарахувань, за розрахунками суду вони становлять 5448,97 грн, що є більшим ніж заявлено позивачем. А відтак до стягнення підлягає сума у розмірі 5437,35 грн - у тому обсязі, що просив позивач.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У договорі оренди у пункті 7.2 вказано, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення.
Суд наголошує, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки договір не містить вказівок на те, що на ці правовідносини не поширюються вимоги статті 232 ГК України щодо припинення нарахування пені, суд вважає за можливе уточнити, що зазначена стаття регулює момент припинення нарахування, який відраховується від моменту виникнення обов'язку. Водночас, відповідно до наданих позивачем розрахунків, останній нарахував пеню на всю суму несплаченої заборгованості з 21.09.2022 по 21.03.2023.
Суд, дотримуючись принципу диспозитивності, відкоригував здійснені позивачем відповідно до розрахунку заборгованості нарахування пені та зазначає, що за наведених вище висновків:
(1) станом на 21.09.2022 року можливо враховувати у якості заборгованості нараховану оренду з березня 2022 року по серпень 2022 року (останнє нарахування орендної плати), яка не була сплачена - 10683,37 грн. Враховуючи те, що остаточно несплачена сума є більшою ніж наведена сума - вбачається, що наведена сума не підлягає змінам з огляду на часткові проплати відповідачем заборгованості, як і наступні наведені нижче судом суми поточних заборгованостей;
(2) починаючи з 21.10.2022 з можливої для нарахування пені може бути враховане зобов'язання, що виникло у попередні шість місяців, тобто, починаючи з квітня 2022 року - 8812,27 грн;
(3) від 21.11.2022 до врахування у якості заборгованості можлива орендна плата, що нараховувалась починаючи з травня 2022 року - 6941,17 грн;
(4) від 21.12.2022 до врахуванню підлягає заборгованість, що нарахована з червня 2022 року - 5070,07 грн;
(5) від 21.01.2023 до врахування в якості заборгованості підлягає несплачена орендна плата, що була нарахована починаючи з липня 2022 року - 3198,97 грн;
(6) з 21.02.2023 по 20.03.2023 до врахування в якості заборгованості підлягає несплачена орендна плата, що була нарахована починаючи з серпня 2022 року - 1327,87 грн.
За наведених обставин та за здійсненим судом розрахунком, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що підлягає стягненню з відповідача становить 1500,59 грн.
Тож суд вказує, що позовна заява задовольняється частково.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки до суду подано докази відшкодування судових витрат позивача відповідачем у повному обсязі, а саме платіжна інструкція № 871cc23beb на суму 2684,00 грн, суд у цьому рішенні не вбачає необхідності стягувати з відповідача жодні інші витрати позивача, що пов'язані з розглядом справи.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 12384,03 грн в зв'язку з його добровільним погашенням.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заяц Олександр Степанович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської міської дирекції Акціонерного Товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22, код ЄДРПОУ 01189979) 1500,59 грн пені, 5437,35 грн інфляційних втрат та 800,08 грн трьох відсотків річних за договором оренди № 62-2140 від 13.08.2020.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Рішення складено та підписано 20.07.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз