"20" липня 2023 р.
м. Київ
Справа № 911/1065/23
Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, Будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)
до Фізичної особи-підприємця Огій Карини Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 418138-КС-001 від 15.10.2021,
Історія розгляду справи
ТОВ "Бізнес позика" звернулося до Господарського суду Київської області з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 418138-КС-001 від 15.10.2021 з ФОП Огій Карини Вадимівни . Суд, перевіривши надану на розгляд позовну заяву, ухвалою від 19.04.2023 відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою суд встановив сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
У позовній заяві ТОВ "Бізнес Позика" у порядку статті 81 ГПК України заявляло клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» документ з інформацією про підтвердження чи спростування, що держателем карти № НОМЕР_2 , виданої АТ КБ «Приватбанк», є Огій Карина Вадимівна ; прізвище, ім'я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_2 , видану АТ КБ «Приватбанк», на яку 15.10.2021 ТОВ "Бізпозика" були перераховані двома платежами грошові кошти в загальній сумі 30000,00 грн.; виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_2 , виданої АТ КБ "Приватбанк", за період з 15.10.2021 по 22.10.2021.
Підставою для витребування таких доказів, за словами позивача стало те, що для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, насамперед, щодо підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту за договором, існує об'єктивна необхідність в отриманні інформації, яка містить банківську таємницю. Тож, оскільки позивач позбавлений можливості самостійно отримати документи, які містять банківську таємницю, а вказані докази за його переконанням входять до предмету доказування, суд вважав за можливе задовольнити вказане клопотання позивача та ухвалою від 04.05.2023 витребував у АТ КБ "Приватбанк" зазначені докази.
У відповідь на ухвалу суду банк надав лист від 07.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-230601/36639 з доданою до нього випискою по рахунку.
Представником відповідача на електронну адресу суду 16.05.2023 подано клопотання про залишення позову без руху. У вказаному клопотанні представник просив суд залишити позов без руху і надати позивачу строк для направлення позову відповідачу. Суд не вбачав підстав для залишення позову без руху, адже при прийнятті справи до провадження судом з'ясовано, що позивач здійснив направлення позову відповідачу про що свідчать долучені до справи опис вкладення, накладна та фіскальний чек.
До суду 30.05.2023 надійшов відзив на позов з клопотанням про продовження строку. Судом поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та долучено відповідний відзив до матеріалів справи.
Представником позивача через систему "Електронний суд" 08.06.2023 було подано відповідь на відзив, що долучена судом до справи. Відповідачем 22.06.2023 було подано заперечення на відповідь на відзив, які також долучені судом до справи. Позивач у свою чергу вважав за необхідне доповнити свою позицію з огляду на висловлені у запереченнях відповідача аргументи. Суд для надання учасникам справи належного доступу до правосуддя, вважав за необхідне врахувати висловлену у клопотанні від 29.06.2023 позицію представника позивача.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Передумови звернення до суду та узагальнені позиції сторін спору
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Звертаючись до суду позивач вказав, що між ним, як кредитодавцем, та ФОП Огій Кариною Вадимівною , як позичальником, було укладено кредитний договір. За твердженнями позивача, договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізпозика" (далі по тексту - правила надання грошових коштів), через особистий кабінет позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com.
У позові вказано, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 06.04.2017р., ФК № 880 та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 № 1593 «Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» позивач є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг (кредитів).
Позивач вказав, що ним було видано відповідачу кредит у розмірі 30000,00 грн. Відповідач у свою чергу не повернув кредит у визначений строк, здійснив лише часткову проплату на суму 12500,00 грн.
За розрахунками ТОВ "Бізнес позика" станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем складала 76781,35 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 30 000,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 45 381,00 грн.; заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту - 1400,35 грн.
У відзиві відповідач вказав, що заявлений позов є безпідставним та необгрунтованим, просив суд відмовити у його задоволенні.
Перш за все відповідач вказував, що ТОВ "Бізнес Позика" не довело належними та допустимими доказами своє відношення до створення та функціонування вебсайту https://bizpozyka.com/, через який відповідач нібито оформив кредит. Відповідач зауважував, що згідно з інформацією про домен https://bizpozyka.com власником сайту значиться не юридична, а приватна особа. Компанія ТОВ «Бізнес Позика» серед власників вказаного сайту не фігурує. Крім того, реєстрація вказаного домену відбулася 18.12.2016, тобто до реєстрації ТОВ "Бізнес Позика" 17.01.2017.
Відповідач вказав, що жодного належного доказу, що кредитний договір було оформлено саме через сайт /bizpozyka.com/, а не через /tpozyka.com/ чи /getfin.com.ua/ (відсилки до яких наявні у Правилах надання грошових коштів), матеріали справи не містять. За переконанням відповідача жодна візуальна інформація з самого сайту /bizpozyka.com/, яка могла б підтвердити достовірність тверджень позивача, до справи не додана.
Представник відповідача посилався на те, що позивачем не додано будь-яких належних і допустимих доказів того, що ТОВ "Бізнес Позика" 15.10.2021 о 15:08:02 дійсно направляло смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-5764 на номер телефону НОМЕР_3 , що таке смс-повідомлення дійсно надходило на цей номер, а також факт ведення такого одноразового ідентифікатора на сайті /bizpozyka.com/ 15.10.2021 о 15:08:23. На думку відповідача, позивач намагається підмінити такі докази власними, односторонніми письмовими поясненнями.
У відзиві вказано - твердження про вчинення відповідачем конклюдентних дій є лише припущенням самого позивача. Зазначеної обставини відповідач не визнає, доказів того, що саме відповідач або що саме за дорученням відповідача вносилися такі кошти, матеріали справи не містять. Відомі непоодинокі випадки того, що кошти на часткове погашення кредитної заборгованості вносяться представниками самих МФО, з метою створення штучних доказів та переривання позовної давності.
Разом з тим, посилаючись на пункти 9.1 та 9.2 Правил надання грошових коштів, відповідач зазначив про позивач перед зверненням до суду зобов'язаний був вжити заходів досудового врегулювання спору.
На підставі цих аргументів відповідач зазначав про передчасність та недоведеність позовних вимог.
Судом детально досліджено позиції сторін щодо зустрічних аргументів однієї та іншої сторони, що викладені у заявах по суті спору, які більш детально будуть висвітлені у мотивувальній частині рішення задля уникнення зайвих повторень, за наслідком чого судом будуть сформовані та викладені відповідні висновки.
Висновки господарського суду
Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Задля уникнення хибних уявлень щодо прийняття судом одних доказів та неприйняття інших, одразу слід відмітити, що при розгляді цього спору відповідач не надав до суду жодного письмового, електронного доказу по суті спору, а будував свої аргументи захисту виключно на наданих позивачем доказах та керуючись нормами національного законодавства. Суд при розгляді цієї справи має можливість досліджувати виключно докази, що були надані позивачем та витребувані судом за заявою позивача. Аналіз конкретних доказів, які можуть впливати на предмет доказування у справі наводиться судом нижче.
Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що відповідач заперечував оформлення кредитного договору через сайт https://bizpozyka.com та стверджував, що позивач не довів його відношення до вказаного сайту суд бере до уваги надані позивачем докази, а саме - свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 № 1593.
З копії наданого позивачем свідоцтва, що датоване 25.05.2020 про реєстрацію фінансової установи вбачається, що Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг рішенням про видачу свідоцтва № 961 від 06.04.2017 цього ж дня видало ТОВ "Бізнес позика", як фінансовій установі свідоцтво серії ФК №880. Також Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядженням від 11.05.2017 № 1593, копія якого долучена до позову, видано ліцінзію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме - надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Суд приймає твердження позивача, висловлені у відповіді на відзив щодо того, що інформаційному ресурсі Національного Банку України (https://kis.bank.gov.ua/) відображується офіційна інформація щодо позивача, як фінансової установи та особи, яка має право надавати фінансові послуги на підставі ліцензії. Зокрема, в пункті 13 Таблиці 3 Реєстраційної картки юридичної особи ТОВ "Бізнес позика" відображується інформація про офіціальний вебсайт (вебсторінку) позивача - htpps://bizpozyka.com, що на думку позивача є беззаперечним доказом того, що зазначений вебсайт, через який відповідач оформив укладення Кредитного договору, використовується саме позивачем. Суд дослідивши надану роздруківку з наведеного ресурсу реєстраційної картки, вважає, що позивач дійсно має пряме відношення до зазначеного вебсайту.
Суд не знаходить жодних достатніх обставин, які б могли спростувати надані позивачем докази. Окрім того, маючи можливість дослідити безпосередньо наведений ресурс в мережі інтернет, який на своїх сторінках містить реквізити позивача (найменування, адреси, код юридичної особи) фактично на кожному розділі сайту, суд зазначає, що вказані обставини свідчать в сукупності про пряме відношення позивача до функціонування цього ресурсу, викладення на ньому умов кредитування, контактів фінансової установи, типових форм договорів, порядку та правил кредитування, істотних характеристик послуг з надання кредитів.
Також суд зазначає, що у відзиві на позов наведено інформацію про домен bizpozyka.com, водночас, такі твердження відповідача не підкріплені жодними доказами. Сторона відповідача не надала чіткі посилання на на певні електронні відомості, що можуть підтвердити його позицію. В той же час, суд за наведених вище обставин вважає, що наведені позивачем твердження підкріплені дійсними доказами, що свідчить про відповідність відомостей, що вказані товариством реальним фактичним обставинам.
Отож, підставою виникнення договірних правовідносин позивач зазначає договір № 418138-КС-001 про надання кредиту (електронна форма).
Укладення договору є певним процесом, який може бути охарактеризований його початком, перебігом, завершенням, власною динамікою та певними етапами. Поведінка кожної зі сторін майбутнього договору впливає на визначення його змісту та умов, відповідно, вона може бути оцінена судом у разі, якщо відносини сторін будуть розвиватися з будь-якими суперечностями, що призведе до виникнення між ними юридичного спору.
На підтвердження укладання договору позивач надав документ "візуальна форма послідовності дій клієнта ФОП Огій Карини Вадимівни щодо укладення договору про надання кредиту 418138-КС-001 від 15.10.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті my.bizpozyka.com".
У зазначеному документі в хронологічному порядку у таблиці подано перелік виконаних клієнтом та ТОВ "Бізнес позика" дій щодо укладання договору 15.10.2021, зокрема зафіксовано, що:
о 14:50:34 клієнтом виконано вхід в особистий кабінет;
о 14:50:34 товариством отримано інформацію про статус клієнта;
о 15:06:33 клієнт надав інформацію для формування товариством пропозиції;
о 15:07:50 товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору;
о 15:08:02 товариство відправило в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразовий ідентифікатор G-5764;
о 15:08:06 клієнт ознайомився з офертою товариства та прийняв її умови;
о 15:08:23 відбулось підписання договору клієнтом, акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-5764;
о 15:08:31, після укладення договору, товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа;
о 15:08:33 договір та правила кредитування відправлені на електронну пошту клієнта;
о 15:08:36 в особистому кабінеті клієнта розміщено підписаний договір та правила кредитування.
Візуальна форма послідовності дій клієнта ФОП Огій Карини Вадимівни щодо укладення договору про надання кредиту 418138-КС-001 від 15.10.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті my.bizpozyka.com підписана директором ТОВ "Бізпозика" Марією Гайворонською.
Позивач наголошував, що кредитний договір було підписано одноразовим ідентифікатором, як відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", так і відповідно до ст.207 ЦК України.
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"
електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Далі суд дослідив наданий через систему "Електронний суд" позивачем до відповіді на відзив відеозапис, що підтверджує верифікацію клієнта. Суд зазначає, що відповідно до вказаного відеозапису, який був представлений позивачем для ознайомлення також відповідачу на платформі гугл-диск за відповідним посиланням, що наведене у відповіді на відзив, вбачається, що менеджер компанії Бізнес Позика зв'язався з відповідачкою задля проведення відеоверифікації.
Відповідач надала згоду на проведення верифікації. Менеджер позивача запитала "чи не чинить на вас тиск будь-яка інша особа з метою отримання кредиту?". На що відповідач відповіла "ні". З цього суд робить висновок, що така верифікація клієнта відбулась саме з метою надання/отримання кредиту.
Суд дійсно може погодитися з представником відповідача, що на відео не зафіксовано, не проговорено дати здійснення такої верифікації. Водночас, відповідач також не довів перед судом отримання ним іншого кредиту від позивача в інший період. Тож, суд зрештою вважає, що відповідач дійсно мала намір отримати кредит від фінансової установи. Інших договорів, які б були укладені між сторонами, з іншими умовами кредитування відповідачем не подано. Тож суд вважає, що надані позивачем докази свідчать про укладання між сторонами договору, що був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Окрім того, суд зазначає, що відповідач не вказував на те, що надані позивачем докази є підробленими, створені шляхом обману, підробки документів та відображають обставини, які не мали місце. Відповідач не вказував про обставини, що могли б стати підставами для визнання договору № 418138-КС-001 від 15.10.2021 недійсним у порядку статті 215 ЦК України (недійсність правочину) та зокрема статей 229 (наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки), 230 (наслідки вчинення правочину під впливом обману), 231 (наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства) цього Кодексу чи інше. Відповідач не вказував, що ним оспорюється дійсність цього правочину в інших провадженнях, а також не заявлено зустрічного позову про визнання недійсним договору № 418138-КС-001 від 15.10.2021.
Відповідно до наданого позивачем витягу з анкети клієнта з інформаційної телекомунікаційної системи my.bizpozyka.com номер банківського рахунку ФОП Огій Карини Вадимівни НОМЕР_4 .
На виконання ухвали про витребування доказів АТ КБ "Приватбанк" повідомив суд, що держателем карти № НОМЕР_2 є Огій Карина Вадимівна , РНОКПП НОМЕР_1 .
Також АТ КБ "Приватбанк" інформував суд, що згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що 15.10.2021 двома платежами було перераховано кошти в загальній сумі 30000,00 грн. Судом перевірено ці відомості у наданій банком виписці з рахунку та у співставленні з наданими позивачем довідками про перерахування коштів "згідно кредитного договору № 418138-КС-001" через ТОВ "ФК "Елеєнс" (TM FONDY), внаслідок чого суд констатує переказ коштів позивачем відповідачу.
Суд вважає, що про наявність договірних правовідносин між сторонами свідчить також здійснення часткового погашення кредиту. Суд дослідив інформаційні довідки №304/03 та № 305/03 від 30.03.2023, що виготовлена ТОВ "Платежі онлайн", як технологічним оператором платіжних послуг, де було повідомлено, що на сайті торговця (bizpozyka.com) через платіжний сервіс Platon була проведено успішні дві успішні транзакції на суму 6250,00 грн (разом 12500,00 грн). Такі транзакції проведено 05.11.2021 та 19.11.2021 з картки, за номером, що починається на 545708 та закінчується на 8669. Призначення платежу "оплата кредиту згідно договору №3514601960". Суд зазначає, що номер зазначений у призначенні платежу є РНОКПП відповідача.
Отож наведені обставини свідчать, по-перше, про переказ позивачем грошових коштів у розмірі 30000,00 грн 15.10.2021 та, по-друге, про проведення перерахунку коштів відповідачем на рахунок відповідача у розмірі 12500,00 грн у листопаді 2021 року. У відзиві та запечереннях на відповідь на відзив відповідач вказував "щодо факту здійснення часткової оплати заборгованості у розмірі 12500 грн, позивач вказує на те, що у кредитному договорі не відображено обов'язку відповідача виконати свої грошові зобов'язання за договором особисто. Отже, зазначене не виключає можливості внесення таких коштів представниками самого позивача з метою переривання позовної давності та створення штучних доказів для суду. На практиці такі випадки з мікрофінансовими організаціями траплялися неодноразово."
Проте, представник відповідача, припускаючи про створення штучних доказів, здійснення позивачем маніпуляцій, прямо не вказує, що ФОП Огій Карини Вадимівни у листопаді 2021 року не переказувала кошти у рахунок погашення кредиту, що такий переказ було здійснено з іншої картки без відома чи за відсутності наміру відповідача. Також відповідач не надав до суду доказів, які могли б спростувати факт проведення часткових проплат, наприклад, виписки з банку за цей період. Відповідач не погоджується з твердженнями позивача (які все ж базуються на певних доказах), але не намагається будь-якими власними доказами спростувати обставини, що наводяться позивачем.
Щодо проведення переказів по 6250,00 грн у листопаді 2021 року слід також вказати, що зазначені перекази співвідносяться з визначеному у пункті 3 договору № 418138-КС-001 від 15.10.2021 графіку платежів, відповідно до якого розмір чергових платежів за кредит еквівалентний 6250,00 грн. Судом взято до уваги також те, що за наведених обставин такі платежі були здійснені в окремі дні - 5-го та 19-го числа місяця. Однак, відповідач не намагався доводити перед судом, що в ці дні будь-які сторонні особи мали доступ до її платіжної картки, що такий переказ було здійснено без її згоди, без її відома, зловимисним шляхом через її банківський акаунт чи іншим способом з використанням її картки. Відповідач не вказував на те, що таку платіжну картку було втрачено, анульовано або інше. Надані АТ КБ "Приватбанк" докази свідчать що держателем банківської картки 5457082270298669 є відповідач.
Суд наголошує, що основними принципами (засадами) господарського судочинства за частиною 3 статті 2 ГПК України, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу та змагальність сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Будь яку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Суд вважає, що представником позивача в повній мірі вживаються дії для переконання суду у правдивості його тверджень, і докази на підтвердження позиції позивача щодо укладання договору, проведення транзакцій між сторонами є більш переконливими ніж твердження відповідача, які націлені на заперечення та ставлення під сумнів позиції позивача.
У цьому випадку, суд також звертає увагу відповідача на те, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід відмітити, що суд також не вважає суттєвою в контексті справи позицію відповідача про те, що наданий позивачем витяг з Українського бюро кредитних історій сформовано 15.10.2021 о 13:57, а вхід відповідача виконано в особистий кабінет о 14:50 (тобто, формування звіту передує оформленню заявки), оскільки зазначений звіт не впливає на висновки суду щодо наявності між сторонами договірних правовідносин.
За встановлених судом обставин, сторони реалізували своє право на укладання договору та погодили його умови, права та обов'язки кредитодавця та позичальника, дотримуючись принципу свободи договору. Оскільки відповідач не повідомляв суд про порушення позивачем положень цивільного законодавства при укладанні договору, недотримання принципів розумності, справедливості, добросовісності, не заявляв вимог про необхідність визнання такого договору недійсним, суд вважає за необхідне перейти до визначення умов договору, що укладений між позичальником та фінансовою установою 15.10.2021 в електронній формі.
Відповідно до преамбули договору № 418138-КС-001 ТОВ "Бізнес позика", як кредитодавець, та ФОП Огій Карина Вадимівна , як позичальник, уклали цей договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченого Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1 договору визначено наступне: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Цим же пунктом зафіксовано строк кредиту - 24 тижні, процентну ставку - в день 1,08048334, фіксована. Визначено, що комісія за надання кредиту становить 4500,00 грн, а загальний розмір наданого кредиту - 30 000,00 грн. Термін дії договору відповідно до пункту 1 договору - до 01.04.2022, а орієнтовна загальна вартість наданого кредиту еквівалентна 75000,00 грн.
Пунктом 2 визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Графік платежів наведено у пункті 3 договору. Відповідно до графіку повернення мало відбуватися шляхом сплати 12 окремих платежів розміром 6250,00 грн, до кожного з яких входить часткові платежі з процентів (40500,00 грн), основної суми (30000,00 грн) та комісії з надання кредиту (4500,00 грн).
Пунктом 10 договору закріплено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Суд проаналізувавши Правила надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізпозика" зазначає, що ними визначено загальні положення та терміни, що використовуються при укладанні договору про надання коштів у кредит (розділ 1), зазначено про інформаційне забезпечення договору та дії, що передують його укладенню (розділ 2), визначено порядок укладання договору (розділ 3), права та обов'язки сторін укладеного договору (розділ 4), порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту (розділ 5), відповідальність сторін (розділ 7) та інші умови.
Зокрема, пунктом 4.2.2.2 Правил на позичальника покладено обов'язко повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та Додатковою угодою, до закінчення терміну дії договору, що кореспонує праву кредитовавця, що визначене у пункті 4.3.1.3 - вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором та додатковою угодою.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Таким чином, суд зазначає, що з огляду на те, що позивачем не надано інших доказів (відмінних від доказів, що надані позивачем), які б свідчили про часткові оплати за договором - сума отриманих кредитних коштів не була повернута позивачу, а відтак, позичальником було порушено право кредитодавця та не виконано свого обов'язку у повній мірі.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В контексті визначення наявних сум, що підлягають оплаті та дотримання позичальником термінів повернення кредиту, що визначені у Графіку платежів (пункт 3 договору) суд вважає за необхідне викласти певні положення розділу 5 Правил надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізпозика", яким визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту:
пункт 5.1 - обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.;
пункт 5.2 - нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів;
пункт 5.3 - нарахування комісії за зміну умов договору здійснюється в момент укладання додаткової угоди. Порядок та розмір оплат комісії за зміну умов договору визначено графіком платежів, що зазначений у додатковій угоді;
пункт 5.4 - заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування Кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
пункт 5.6 - у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:
у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту;
у четверту чергу - проценти за користування Кредитом;
у п'яту чергу - сума кредиту.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Беручи до уваги проведення відповідачем часткових проплат за договором 05.11.2021 та 19.11.2021 суд провів власний розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором. З урахуванням того, що відповідно до графіку платежів, що наведений у пункті 3 договору, визначає, що перші два платежі включають в себе виключно суми процентів за кредитом та комісію за надання кредиту, але зовсім не включають суму кредиту (30000,00 грн), то сума кредиту вважається не повернутою позичальником у повному обсязі.
З урахуванням цих же обставин, суд констатує, що комісія за надання кредиту була погашена відповідачем частково, в той час, як єдиний непроведений залишковий платіж становив 1400,35 грн, як наведено в графіку. Тож, така сума комісії за надання кредиту підлягає стягненню з позивача.
Відповідно до розрахунку позивача ним здійснювалось нарахування неповеренутих процентів протягом всього строку кредитування з 15.10.2021 по 01.04.2022, що відповідає умовам договору. Зважаючи на фіксований розмір процентної ставки за кредитом (1,08048334 в день), суму неповернутого кредиту (30000,00 грн), період кредитування, та часткове погашення нарахованих процентів відповідачем, суд констатує наступне.
Строк кредитування становить 169 днів. Зважаючи, на те, що залишок основної заборгованості залишався незмінним протягом всього строку кредитування - суд констатує, що загальний розмір процентів за користування кредитом за весь період становив 54780,50 грн, відповідно до формули розрахунку, за якою відбувається множення суми заборгованості на кількість днів та розмір процентної ставки (проценти = 3000х169х0,0108048334). В той же час, відповідачем здійснено проплату процентів, двома платежами, у розмірі 4862,25 грн та 4538,10 грн (що відповідає графіку платежів), тож залишково несплачена сума дорівнює 45380,15 грн. Тож суд вважає за можливе стягнути вказану несплачену суму процентів з відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позов, враховуючи те, що розмір процентів розрахований судом є меншим ніж розмір процентів, що нарахований позивачем, а заборгованість по кредиту та за нарахованою комісією відповідає сумам, які заявляв до стягнення позивач. За наведених умов, підставною до стягнення є заборгованість, що складається з 30000,00 грн основного боргу (неповернутого кредиту), 45380,15 грн процентів та 1400,35 грн комісії, що разом становить 76780,50 грн.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судовий збір за подання позову у розмірі 2147,17 грн, що вираховується пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Огій Карини Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, Будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 30000,00 грн неповернутого кредиту, 45380,15 грн процентів за користування кредитом, 1400,35 грн комісії за надання кредиту та 2147,17 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз