"20" липня 2023 р.
м. Київ
Справа № 911/612/23
Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Фізичної особи-підприємця Циценя Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Черкаса Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості за договором про надання посередницьких послуг з реалізації товару,
Історія розгляду справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Циценя Олега Володимировича до Фізичної особи-підприємця Черкаса Олега Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором про надання посередницьких послуг з реалізації товару.
Господарський суд ухвалою від 15.03.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження була направлена відповідачу листом № 0103283420683. З рекомендованого повідомлення цього відправлення вбачається вручення ФОП Черкасу Олегу Анатолійовичу судової кореспонденції 04.04.2023. Відтак, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 19.04.2023.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Позивач звернувся до суду, заявляючи про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором від 19.08.2021 про надання посередницьких послуг з реалізації товару у розмірі 175908,85 грн. Позивач вказав, що вимоги стосуються виключно отриманих відповідачем грошових коштів від реалізації товару, які за договором мають бути сплачені позивачу. Претензій щодо повернення залишків нереалізованого товару позивач не заявляв, оскільки весь нереалізований товар було повернуто позивачу.
З наданих до позову доказів вбачається, що між позивачем, як виробником, та відповідачем, як реалізатором було укладено договір б/н, що датований 19.08.2021 про надання посередницьких послуг з реалізації товару. За умовами пункту 1.1 цього договору реалізатор зобов'язувався надати виробнику право та забезпечити умови для надання посередницьких послуг з реалізації товару (одяг, взуття, аксесуари тощо) на торговельній площі за адресою м.Київ, вул. Шота Руставелі, 1/12 , магазин « Коло », відповідно до площ, наведених в додатках до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору товари розміщуються у панелі (панелях) у кількості: 2. Вартість однієї панелі наведена у додатках.
У поданій в додатку № 1 до договору таблиці сторони узгодили, що вартість послуг / розмір щомісячного платежу за розміщення товару на панелі: одяг (75х180см) - 3800 грн; взуття та аксесуари (4; 75х180см) - 3800 грн; інше (80х80см) - 2500 грн.
Розділом 3 договору сторони визначили порядок оплати послуг:
пункт 3.1 - вартість послуг за цим договором (розмір щомісячного платежу) зазначена в додатках до цього договору та становить гривневий еквівалент вартості пакету, вказаного в пункті 1.2 цього договору;
пункт 3.1.2 - вказана в пункті 3.1 сума сплачується готівкою, на картку або на поточний рахунок реалізатора, виробником незалежно від отримання або неотримання ним рахунку-фактури про надання посередницьких послуг з реалізації товару від реалізатора;
пункт 3.1.3 - виробник здійснює оплату першого та останнього місяця згідно пункту 3.1. Оплата виробником здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту укладання договору;
пункт 3.1.3.1 - оплата щомісячного платежу за послуги, вказані в додатку № 1 цього договору. сплачуються з 01 по 10 число поточного місяця;
пункт 3.1.4 - розмір кожного конкретного платежу, є фіксованим та встановленим в додатку № 1 до цього Договору;
пункт 3.1.5 - у випадку, якщо фактична кількість календарних днів надання послуг за цим договором у першому та/або останньому календарних місяцях періоду чинності Договору будуть меншими за повну кількість календарних днів у відповідному місяці, розмір щомісячних платежів за ці місяці зменшується пропорційно до фактичної кількості календарних днів, протягом яких надавалися послуги за цим договором у відповідному місяці;
пункт 3.2 - комісія за реалізацію товару складає 20% від роздрібної ціни товару. Розрахунок готівковий проводиться готівкою безпосередньо в магазині з формуванням необхідної розписки на отримання коштів або на картку виробника (комісія за переказ готівки на карту виробнику, оплачує виробник). Якщо оплата за товар проводиться через банківський термінал, то, до вказаної комісії додаються 2% (виплата термінальних коштів проводиться на розрахунковий рахунок виробника);
пункт 3.2.1 - реалізатор розраховується з виробником щомісячно 1 (одним) платежем протягом встановленого терміну пункту 3.2.2.2;
пункт 3.2.2 - оплата реалізованого товару здійснюється реалізатором раз на місяць в періодах: [пункт 3.2.2.1] період з 1 по 5 число - підрахунок та відправка звітності виробнику; [пункт 3.2.2.3] період з 15 по 30/31 число виплата згідно підтвердженого звіту від виробника (з відрахуванням комісії 20%-22% від роздрібної ціни товару).
Пунктом 2.3.4 на реалізатора покладено обов'язок проводити розрахунки з виробником в зазначені дати.
У відповідності до пунктів 5.1 та 5.2 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання за закінчує свою дію 01.08.2022.
Згідно пункту 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
З акту від 19.08.2021 прийому передачі на отримання товару за договором, що підписаний сторонами, вбачається передача реалізатору товару (пальта, тренчі, костюм, плащ) у кількості 122 одиниці загальною вартістю 451678,00 грн.
У позовній заяві позивач вказав, що згідно до звіту про продаж товару за період з 01.08.2021 по 31.08.2021, який надійшов з електронної пошти відповідача 29.08.2021, останній інформував про реалізацію ним чотирьох одиниць товару позивача на загальну суму 10396,00 грн., (дві одиниці товару за готівку на суму 3598,00 грн та дві одиниці товару на суму 6798,00 грн за безготівковий рахунок). За переконанням позивача, вказаний звіт підтверджує, що з урахуванням оплати послуг відповідача з реалізації товару в розмірі 2215,56 грн та орендної плати за вересень 2021 року в розмірі 7600,00 грн, відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу різницю в розмірі 580,44 грн (10396,00 - 2215,56 - 7600,00 = 580,44). Однак така виплата у визначений договором термін відповідачем не здійснена.
Позивач також зауважив, що згідно звіту про продаж товару за період з 01.09.2021 по 30.09.2021, який надійшов з електронної пошти відповідача 06.10.2021, останній інформував про реалізацію ним сорока трьох одиниць товару позивача на загальну суму 151349,50 грн., в тому числі за готівку на суму 8497,00 грн та за безготівковий рахунок на суму 142852,50 грн. Вказаний звіт підтверджує, що з урахуванням оплати послуг відповідача з реалізації товару в розмірі 33126,95 грн та орендної плати за жовтень 2021 року в розмірі 7600,00 грн, відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу різницю в розмірі 111203,39 грн. (151349,50 - 33126,95 - 7600,00 = 110622,55). Така виплата, за словами позивача, у визначений договором термін відповідачем не здійснена.
Згідно до звіту про продаж товару за період з 01.10.2021 по 31.10.2021, який надійшов з електронної пошти відповідача 02.11.2021, останній інформував про реалізацію ним двадцяти трьох одиниць товару позивача на загальну суму 88846,58 грн (готівку на суму 8398,00 грн та за безготівковий рахунок на суму 74448,58 грн). Вказаний звіт, за словами позивача, підтверджує, що з урахуванням оплати послуг відповідача з реалізації товару в розмірі 18058,29 грн та орендної плати за листопад 2021 року в розмірі 7600,00 грн., відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу різницю в розмірі 63188,29 грн (88846,58 - 18058,29 = 70788,29 - 7600,00 = 63188,29).
Позивач повідомив суд, що протягом жовтня 2021 року відповідач здійснив виплати позивачу в загальному розмірі 21203,39 грн., а саме 22.10.2021 року готівковими коштами у сумі 6800,00 грн, а також 22.10.2021 на розрахунковий рахунок 14403,39 грн.
Тож за словами позивача, відповідач не перерахував позивачу кошти від реалізації товару в жовтні 2021 року в загальній сумі 39984,90 грн - якщо від 63188,29 грн відняти 21203,39 грн.
Згідно звіту про продаж товару за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 року, який надійшов з електронної пошти відповідача 02.12.2021, відповідач інформував про реалізацію ним шести одиниць товару позивача на загальну суму 21095,00 грн (за готівку на суму 4299,00 грн та за безготівковий рахунок на суму 16796,00 грн). За словами позивача, вказаний звіт підтверджує, що з урахуванням оплати послуг відповідача з реалізації товару в розмірі 4554,92 грн та орендної плати за грудень 2021 року в розмірі 3800,00 грн, відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу різницю в розмірі 12740,08 грн (21095,00 - 4554,92 = 16540,08 - 3800,00 = 12740,08).
Згідно до звіту про продаж товару за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року, який надійшов з електронної пошти відповідача 05.01.2022, останній інформував про реалізацію ним чотирьох одиниць товару позивача на загальну суму 12796,00 грн (за безготівковий рахунок). За переконаннями позивача вказаний звіт підтверджує, що з урахуванням оплати послуг відповідача з реалізації товару в розмірі 2815,12 грн., останній був зобов'язаний перерахувати позивачу різницю в розмірі 9980,88 грн.
Висновки господарського суду
Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У контексті наведених вище положень цивільного законодавства України суд зауважує, що укладений між сторонами договір є змішаним договором, за яким позивач отримував у користування панелі у торговому залі магазину відповідача, а відповідач реалізував переданий позивачем товар, отримуючи плату за оренду торгової панелі та комісію з реалізації товару (20 або 22 % в залежності від типу оплати - готівкова чи безготівкова). Пунктами 3.2.1 та 3.2.2, які наведені судом вище, реалізатор має оплачувати реалізований товар щомісяця.
Досліджуючи зміст укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що у випадку успішної реалізації переданого відповідачу товару за цим договором позивач мав право отримувати собі суму коштів, що є різницею між роздрібною ціною товару та комісією за реалізації товару, з вирахуванням плати за оренду панелей у торговому залі.
Отож, судом передусім досліджено надані позивачем звіти, що надсилалися позивачу з електронної адреси відповідача, що зазначена у договорі за серпень-грудень 2021 року.
Слід вказати, що електронними доказами в силу частини 1 статті 96 ГПК України є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.
Частиною 2 статті 96 ГПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Оскільки позовна заява надійшла до суду через систему "Електронний суд" до неї було долучено наведені звіти відповідача про продажі - суд з урахуванням того, що вказані звіти є ключовими у формуванні висновків щодо вартості наданих відповідачем послуг та обсягів реалізованих товарів бере до уваги зазначені докази.
Суд зазначає, що відповідно до звітів, за реалізацію товарів з серпня по грудень 2021 року загальна сума до виплати без комісії магазину становила 217712,64 грн.
Оренда за серпень 2021 року була сплачена позивачем у повному обсязі. За вересень-грудень 2021 року загальна нарахована оренда плата становила 26600,00 грн.
В той же час, відповідачем було оплачено позивачу у жовтні 2021 року 21203,39 грн. Відтак залишкова сума реалізованого товару становить 169909,25 грн, що вираховується судом за формулою: борг = загальна сума до виплати за реалізований товар - неоплачена орендна плата - проведений переказ коштів.
Таким чином суд зазначає, що підставний до стягнення розмір боргу позивача становить 169909,25 грн. З урахуванням того, що у відповідності до пункту 3.2.2 договору оплата реалізованого товару здійснюється реалізатором раз на місяць - суд констатує настання строку на оплату вже з 01.01.2022.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач, незважаючи на те, що був обізнаний з наявністю відкритого провадження у справі № 911/612/23, не подав до суду доказів, які могли б підтвердити проведення інших оплат за договором, крім тих, що були здійснені у жовтні 2021 року.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зважаючи на це, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача 169909,25 грн боргу, що утворився внаслідок невиконання умов договору від 19.08.2021.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2592,46 грн.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черкаса Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Циценя Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 169909,25 грн боргу за договором про надання посередницьких послуг з реалізації товару та 2592,46 судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз