Справа № 751/3886/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/164/23
Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270010000387 від 20.01.2019 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2021 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, із загальною середньою освітою, неповнолітнії дітей на утриманні не має, непрацюючого, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі терміном 8 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто фактичного затримання засудженого.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, ухвалено не обирати.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 11 300 грн.
Питання про долю речових доказів і документів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що в період часу з 21 години 00 хвилин 19 січня 2019 року по 09 годину 00 хвилин 20 січня 2019 року ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_10 не менше тринадцяти ударів невстановленими досудовим розслідуванням тупими твердими предметами в ділянку голови, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що включає: крововиливи перенісся та губ, садна лівої половини обличчя та носа, забій головного мозку з субдуральною гематомою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті ОСОБА_10 , від яких остання померла на місці події у період часу з 11 години 00 хвилин по 13 годину 00 хвилин 20 січня 2019 року.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вирок суду стосовно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням місцевим судом вимог кримінального процесуального законодавства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вирок суду обґрунтований недопустимими доказами.
Зокрема, НС(Р)Д щодо ОСОБА_8 було проведено з порушенням його права на свободу, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також в результаті поводження, що принижує людську гідність, оскільки після звільнення з ІТТ 21.01.2019 року, цього дня та до 23.01.2019 року був незаконно позбавлений волі працівниками поліції, та у цей час за його участю були проведені вище вказані НС(Р)Д. При цьому, до нього застосовували погрози фізичною розправою та схиляли до самообмови у вчиненні тяжкого злочину. Вказані факти підтверджуються повідомленням відділу поліції, згідно якого ОСОБА_8 перебував в приміщенні поліції тільки 21.01.2019 року, проте згідно даних, що містяться у протоколах НС(Р)Д такі дії проводились з ним 22.01.2019 року в приміщенні Чернігівського ВП. Крім того, потерпілий суду показав, що 23.01.2019 року обвинуваченого до його будинку привезли працівники поліції.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні оригінали додатків (аудіо, відеозаписів) до протоколів НС(Р)Д, що за практикою Верховного Суду (постанови від 29.05.2018 року справа №397/2588/13-к, від 17.03.2020 р. справа №426/12149/170) є підставою визнавати такі докази недопустимими, внаслідок порушення вимог КПК.
Звертає увагу, що спілкування ОСОБА_8 22.01.2019 року в службовому кабінеті відділу поліції із співробітником поліції та потерпілим за своєю суттю не є приватним спілкуванням, тому така фіксація не є різновидом НС(Р)Д, передбаченого ст. 260 КПК України (правові позиції ВС у справах № 654/3305/15-к, № 332/2781/15-к).
Вказує, що матеріалами провадження встановлено, що відібрання у ОСОБА_8 біологічних зразків шляхом проведення змивів з рук відбулося з порушенням вимог ст. 241, 245 КПК України, оскільки прокурором не було прийнято рішення саме про таке відібрання, що свідчить про недопустимість речовин та похідних від них даних, в тому числі і висновків судово-медичних експертиз.
Зазначає, що огляд місця події від 20.01.2019 року, а саме, приміщення оглядового кабінету Чернігівської міської лікарні №2, в ході якого було вилучено одяг обвинуваченого, та приміщення моргу, під час якого вилучено одяг потерпілої, проведений із порушенням вимог ст. ст. 233, 237 КПК України, без дозволу володільця чи ухвали слідчого судді. Окрім того, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучений у обвинуваченого одяг є тимчасово вилученим майном, яке мало бути повернуто особі.
На думку апелянта, висновки суду про доведеність стороною обвинувачення інкримінованого ОСОБА_8 діяння не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки не підтверджуються дослідженими доказами. Зокрема, показаннями обвинуваченого встановлено, що він обмовив себе через погрози фізичного насильства зі сторони працівників поліції, повідомлення працівниками про те, що такі дії є самообороною і виключають відповідальність, постійне перебування в приміщенні поліції проти його волі та бажання побути на похоронах потерпілої.
Звертає увагу, що потерпілий та всі свідки по справі зазначали, що не бачили, щоб ОСОБА_8 коли-небудь бив ОСОБА_10 . Зазначає, що згідно показань обвинуваченого в суді та під час слідчого експерименту, запису телефонної розмови ОСОБА_8 із працівником поліції, відеозапису із нагрудної камери поліцейського обвинувачений заперечував свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Окрім іншого, із відеозапису також видно, що на руках обвинуваченого відсутні садна, синці, інші тілесні ушкодження, характерні для нанесення тілесних ушкоджень іншій людині руками, а відповідно до протоколу огляду речей на його взутті не було виявлено будь-яких слідів. Разом з тим, згідно висновку експерта № 136 тілесні ушкодження у потерпілої утворилися від дії тупих предметів, при цьому не виключається, що удари могли бути нанесені кулаками або взутою ногою.
Наголошує, що виявлені на одязі, руці обвинуваченого сліди крові, що можуть належати потерпілій, пояснюються його показаннями про переміщення ним потерпілої з підлоги на ліжко та спільного їх знаходження на ліжку. Сліди крові, які можуть належати потерпілій, виявлені на снігу перед входом в будинок, пояснюються тим, що коли він прокинувся в ліжку з потерпілою, торкнувся штанів, побачив, що там кров, а коли йшов до сусіда, щоб повідомити про смерть, витер в дворі руки снігом.
В доповненні до апеляційної скарги сторона захисту вказує на порушення судом вимог ст. ст. 94, 370, 374 КПК України, на відсутнісь оцінки ряду доказів, зібраних у справі, зокрема, протоколів огляду трупу, огляду місця події, огляду речей, протоколів слідчих експериментів, висновків експертиз, показань свідків, та на незазначення мотивів не прийняття чи відхилення окремих доказів, які не відображені у вироку.
Зазначає, що у вироку суду не відображені та не оцінені показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також суд безпідставно визнав показання свідка ОСОБА_13 недостовірними, адже висновки суду про те, що вказаний свідок допитувався під час досудового розслідування та надавав інформацію про обвинуваченого, однак нічого не повідомив про потерпілу, що, на думку суду, підтверджується рапортами оперуповноважених, не відповідають змісту рапортів, на які посилається суд. Вказує, що судом не надано оцінку доводам сторони захисту про застосування до ОСОБА_8 заборонених методів слідства.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який не погодився з доводами сторони захисту та обвинуваченого, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доведена належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції.
Вирішуючи питання за апеляційними доводами, наведеними в апеляційній скарзі захисника про безпідставність висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає, що суд, приймаючи рішення про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 дотримався вимог ст.ст. 84-86 КПК України та повною мірою проаналізував зібрані слідством докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності, навівши у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Що стосується доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, при зазначених у вироку обставинах, за яке його засуджено, то такі відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно, повно досліджені і правильно оцінені.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину не визнав у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що 19.01.2019 року вони із ОСОБА_10 протягом дня вживали алкогольні напої, також ввечері приблизно після 18-ї години цього ж дня були в гостях у ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , де продовжили вживати алкогольні напої. Він та потерпіла були в стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час вони з потерпілою пішли додому, де він закрив хвіртку, не закриваючи її ключем, провів ОСОБА_16 в будинок, та продовжили разом вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_10 вийшла з кімнати, а він заснув, коли прокинувся, то виявив потерпілу лежачою в коридорі будинку на підлозі, вона ще була жива. На його питання, що трапилося, вона не відповіла. Він затягнув її на ліжко, яке знаходилося в іншій кімнаті, сам заснув поруч із нею. Прокинувшись, відчув вологу на своїй нозі, коли встав з ліжка, то побачив, що штани були в крові, а також і його рука від дотику до штанів була в крові, кров була ще рідкою. Подивившись на ОСОБА_10 , виявив, що вона померла. Він зателефонував у швидку, до поліції та сину потерпілої, повідомивши, що ОСОБА_10 померла.Також зазначав, що тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не заподіював. Зізнавальні показання про те, що він вдарив потерпілу його спонукали підписати працівники поліції.
Допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_17 , син загиблої ОСОБА_10 , повідомив, що його матір останні пару років співмешкала з обвинуваченим. 20.01.2019 року, в денний час, йому зателефонував обвинувачений та повідомив, що мати померла. Після телефонного дзвінка він з ОСОБА_18 одразу побігли до господарства по АДРЕСА_1 , (йти приблизно 5 хвилин), при цьому хвіртка була замкнена із середини. ОСОБА_19 відчинив хвіртку (підняв засов), в нього був істеричний стан, паніка, його трусило, він раз за разом повторював: «я не хотів, я не винуватий, я не спеціально, я хотів у виховних цілях». Відстань від хвіртки до будинку 4-5 метрів, у дворі на снігу він бачив сліди крові, але не звернув уваги, чи була кров на руках обвинуваченого. Вони втрьох зайшли до будинку, де він побачив труп матері. Незабаром прибули поліцейські. На його запитання, що сталося, обвинувачений повідомив, що вдарив потерпілу кулаком. На куртці та штанах обвинуваченого він бачив кров. В ході розмови ОСОБА_8 неодноразово повторював, що «не хотів вбивати, не спеціально та тільки у виховних цілях». Жодних інших версій щодо отримання матір'ю тілесних ушкоджень ОСОБА_8 йому не повідомляв.Також потерпілий показав, що коли матір з ОСОБА_8 проживали у господарстві по АДРЕСА_1 , то на ніч хвіртку зачиняли, з середини ручка хвіртки блокується гайкою. Також, потерпілий зазначив, що між його матір'ю та обвинуваченим виникали конфлікти і раніше, зокрема, під час вживання алкогольних напоїв. Знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8 буває неконтрольований, мати за характером була запальна, у стані алкогольного сп'яніння любила поговорити, могла зірватись. Бувало таке, що він бачив синці на тілі матері, але від відповідей вона ухилялась. Такі синці почали з'являтись у матері під час співмешкання з обвинуваченим. Також вказав, що в ході розмов з обвинуваченим в кабінеті відділу поліції та біля під'їзду (під час проведення НСРД) ОСОБА_8 вже не казав про випадковість, казав, що ударив матір, щоб заспокоїти, оскільки вони випили та посварились, суть конфлікту та точних даних щодо кількості ударів не повідомляв. Розмовляли вони з обвинуваченим удвох, ОСОБА_8 розповідав щиро, його ніхто не примушував, кайданок на ньому не було, оскільки вони стояли та палили.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що 20.01.2019 року він був разом з потерпілим та чув, що йому телефонував ОСОБА_8 .. Після розмови потерпілий повідомив, що його мати померла. Вони прибули з потерпілим на АДРЕСА_1 , хвіртка була зачинена, обвинувачений був у дворі, вони його покликали, він відчинив хвіртку, його трусило, він боявся, заїкався, перебирав пальці, не міг слова зв'язати, до приїзду поліції обвинувачений казав, що «не хотів її трогати, хотів її провчити», а після приїзду поліції «я не хотів та я цього не робив», а в подальшому що «то не я зробив». Інших версій події не повідомляв. Також свідок вказав, що бачив сліди крові у дворі на доріжці та на кучугурі біля сараю. Померла лежала на ліжку. Також під час спілкування з ОСОБА_8 він помітив на руках останнього синці, садна навколо кісточок та кров між пальців.
В судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали, що 19.01.2019 року, у вечірній час, до них приходили обвинувачений із загиблою та розпивали спиртні напої. Через деякий час останні пішли до свого господарства по АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 їх проводила та допомагала йти ОСОБА_10 .. Окрім іншого, близько 19-30 год - 20.00 год свідок ОСОБА_14 проходила повз господарства обвинуваченого, хвіртка була зачинена. 20.01.2019 року, приблизно після 12-00 год, до них у господарство прийшов ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_10 мертва. Крім того, свідок ОСОБА_14 повідомила про наявність плям крові у дворі обвинуваченого на снігу. Про події 20.01.2019 року, коли обвинувачений виявив потерпілу мертвою, надали показання, аналогічні показанням самого обвинуваченого.
Судом першої інстанції на вимогу процесуального закону було в повному обсязі з'ясовано обставини кримінального провадження та перевірено їх доказами, якими об'єктивно доведена вина обвинуваченого.
Протоколом огляду місця події від 20.01.2019 року зафіксовано, що за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_10 з обличчям набряклим, синюшним, наявними синцями обличчя, губ, саднами та ранами перенісся, підборіддя. Потьоки крові з носа. З ложа трупу, а саме в області, де знаходилась голова трупа, на простині та на матраці виявлено сліди речовини бурого кольору, зовні схожі на кров.( т. 1 а.с.136-162).
Висновками судово-медичних експертиз № 110 від 30.01.2019 року, № 136 від 31.01.2019 р., № 827 від 04.11.2020 р., № 26 від 08.09.2021 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_10 є набряк-набухання головного мозку, що виник внаслідок закритої черепно-мозкової травми (крововиливи та садна обличчя, забій головного мозку з субдуральним крововиливом; гістологічно-дрібні крововиливи без клітинної реакції в м'яких мозкових оболонках фрагменту лівої скроневої долі, мозочка та в товщі білої речовини, крововиливи без клітинної реакції в м'яких мозкових оболонках фрагменту правої скроневої долі, крововиливи в твердій мозковій оболонці без клітинної реакції, виражений набряк головного мозку). Виявлена закрита черепно-мозкова травма, що включає: крововиливи перенісся та губ (загалом 3), садна лівої половини обличчя та носа (загалом 10), забій головного мозку з субдуральною гематомою, утворена дією твердих тупих предметів, за механізмами ударів та тертя, незадовго до настання смерті ОСОБА_10 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, має прямий причинно-наслідковий зв'язок з її смертю. Увесь комплекс тілесних ушкоджень ОСОБА_10 знаходиться у межах досяжності її власних рук. Зважаючи на тяжкість травми, можливість самоушкодження у даному випадку, малоймовірна. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа громадянки ОСОБА_10 виявлено етанол в концентрації 2,8 г/л, що для живої людини відповідає сильній алкогольній інтоксикації. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_10 , утворений внаслідок, не менше 13 травматичних дій, у ділянку голови, в короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами. Враховуючи морфологію тілесних ушкоджень, після їх отримання потерпіла могла жити невеликий проміжок часу, що вимірюється годинами до 2-4 годин. За умов надання потерпілій своєчасної медичної допомоги, вона могла залишитись живою. Всі з описаних вище тілесних ушкоджень є наслідком дії тупих предметів (якими в тому числі могли бути кулаки або нога взута в черевик). Описаний вище комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитись внаслідок одноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети. Описаний вище комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитись внаслідок неодноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети.(т. 1 а.с. 197-202; 205-214; т. 3 а.с. 95-106, 156-173).
Смерть ОСОБА_10 могла настати приблизно 20.01.2020 року в проміжок часу з 11 до 13 годин. З моменту отримання всього комплексу черепно-мозкової травми і до моменту втрати свідомості (внаслідок прогресування явищ набряку-набухання речовини головного мозку) ОСОБА_10 могла здійснювати певний обсяг цілеспрямованих рухів (в тому числі ходити) (т. 3 а.с. 95-105). Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок набряку-набухання речовини головного мозку, який ускладнив перебіг описаного вище комплексу черепно-мозкової травми (в сукупності), (які зазначені у «Висновку експерта» № 110 від 30.01.2019 року). Між цими ушкодженнями та настанням смерті існує причинно-наслідковий зв'язок. Можна приблизно вважати, що смерть ОСОБА_10 настала в першу половину дня ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі в часовому проміжку, зазначеному у «Висновку експерта» № 827 від 04.11.2020 року, тобто з 11 до 13 години. …можна об'єктивно стверджувати, що між нанесенням ушкоджень та настанням смерті пройшов проміжок часу 4-14 годин.
Згідно журналу судового засідання від 23.03.2021 року у судовому засіданні суду 1 інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_21 уточнив, що у висновку судово-медичної експертизи № 827 від 04.11.2020 року (додаткової до № 136 від 31.01.2019 р.) ним зроблено описку щодо року в даті смерті ОСОБА_10 , замість неправильного зазначеного « ІНФОРМАЦІЯ_3 », правильним є « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Під час проведення огляду місця події від 20.01.2019 року за адресою: м. Чернігів, вул. 1 Травня, 168, “Чернігівська міська лікарня № 2” виявлені та вилучені речі, належні ОСОБА_8 , зокрема, чоловічі черевики, куртка чорного кольору з біркою «Siwo YS Ernuo», на манжетах якої містяться плями речовини бурого кольору, шкарпетки, труси, кофта темно-синього кольору з капюшоном, кофта чорного кольору з капюшоном, зпереду якої на грудях вишитий надпис «Sneaker Freak», під даним надписом маються сліди речовини бурого кольору, штани чорного кольору, під правою кишенею яких маються плями речовини бурого кольору. (т. 1 а.с.187-188).
У сукупності із зібраними у справі доказами, суд належно оцінив показання обвинуваченого щодо невизнання вини і при повному, всебічному розгляді всіх обставин справи, дійшов вірного висновку, що його вина у повному обсязі доведена.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що місцевий суд дослідив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку є необґрунтованими.
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості та взаємозв'язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься в тому числі здійснення провадження із дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, який полягає, зокрема, в самостійному обстоюванні як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд дійшов висновку, з яким погодилась колегія суддів апеляційного суду, що цей принцип у повній мірі був реалізованим при розгляді даної справи.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави.
Таким чином, підстави для визнання вказаних вище доказів недопустимими відсутні, про що місцевий суд зробив обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів.
Що стосується твердження сторони захисту про проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 з порушенням його права на свободу, то такі не заслуговують на увагу, оскільки були предметом детального дослідження суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколів про результати проведення аудіо-, відео контролю особи, досліджених у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 у розмові із потерпілим ОСОБА_17 зазначав про те, що «не хотів, щоб так вийшло, а лише хотів провчити ОСОБА_10 », «не розрахував силу удару» та вибачався перед сином померлої. Зазначив, що допомагав їй йти, бо вона погано ходила. Також в ході розмови обвинуваченого з потерпілим, він повідомив, що хотів заспокоїти ОСОБА_10 та вдарив її, не знає чому вдарив кулаком, а не долонею.
Колегія суддів зауважує, що ці докази отримані у спосіб та порядок, встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому доводи апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Також під час апеляційного розгляду не було встановлено підстав для визнання вказаних доказів недопустимими через істотне порушення прав людини і основоположних свобод, на чому наголошує сторона захисту.
Крім того, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року (справа № 554/5090/16-к) встановлено, що у ч. 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення.
Протоколи НСРД також не можуть визнаватися недопустимим доказом через відсутність оригінальних примірників технічних носіїв, з наведених вище підстав.
В ході допиту судом першої інстанції потерпілого та обвинуваченого останні підтвердили дійсність розмов між ними, які в тому числі зафіксовано в ході проведення НСРД стосовно обвинуваченого. Як зазначила в суді першої інстанції оперуповноважена ОСОБА_22 , інформація здобута в ході проведення НСРД фіксується на флеш-носії та дублюється на компакт-дисках, інформація на них ідентична, оскільки перевіряється відповідність вмісту флеш-носія з вмістом на диску.
Як вбачається з постанови про відібрання біологічних зразків у особи від 21.01.2019 року прокурором прийнято рішення відібрати у ОСОБА_8 біологічні зразки, а саме, сліди папілярних узорів правої, лівої руки та правої і лівої долоней, зрізів нігтьових пластин пальців обох рук. Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 21.01.2019 року у ОСОБА_8 , окрім зазначених прокурором зразків були відібрані зразки шляхом проведення змивів із обох долонь, які в подальшому були предметом дослідження судово-медичних експертиз. Вказівка апелянта на те, що відібрання у ОСОБА_8 біологічних зразків шляхом проведення змивів з рук відбулося з порушенням вимог ст. 241, 245 КПК України хоча і є слушною, однак в даному випадку таке порушення жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого.
Посилання сторони захисту на те, що огляд місця події від 20.01.2019 року за адресою АДРЕСА_2 , проведено без відповідної ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Виходячи із системного аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст., ст. 233, 234, 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_23 , молодша медична сестра, надала добровільну згоду на огляд оглядового кабінету “Чернігівська міська лікарня №2” з метою фіксації слідів кримінального правопорушення. Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність її згоди на огляд приміщення, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали її здатність висловлювати свою справжню думку. Постановою слідчого від 20.01.2019 року всі вилучені згідно з протоколами огляду речі були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні. (т. 1 а.с. 237-238).
Крім того, посилання сторони захисту на те, що вилучення під час огляду місця події належних обвинуваченому речей суперечить положенням ст. ст. 167-169, 171 КПК України, є необґрунтованим, оскільки наведене не узгоджується з положенням ст. 237 КПК України, яка допускає можливість вилучення в ході огляду, окрім іншого, предметів, які мають значення для кримінального провадження. Також з цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи захисника про недопустимість як доказів протоколів огляду місця події від 20.01.2019 року, під час яких було вилучено одяг обвинуваченого, та приміщення моргу, під час якого вилучено одяг потерпілої.
Протоколом огляду місця події від 20.01.2019 року, під час якого було оглянуто домогосподарство по АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено, окрім іншого, змив речовини бурого кольору зі снігу (зліва від входу на територію господарства), змив речовини бурого кольору зі снігу (біля шафи при вході до будинку), змив речовини бурого кольору з шафи (біля входу до будинку), змив речовини бурого кольору зі стіни (з коридору загального користування), наматрацник з речовиною бурого кольору, фрагмент матрацу з речовиною бурого кольору, фрагмент паралону з матрацу з речовиною бурого кольору, фрагмент ковдри з речовиною бурого кольору (з ліжка в кімнаті, де знаходився труп ОСОБА_10 ). (т. 1 а.с.136-139).
Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 16(б) від 08.05.2019 р., на кофті чорного кольору з капюшоном, зпереду якої на грудях вишитий надпис «Sneaker Freak» та штанах чорного кольору, належних ОСОБА_8 , виявлено сліди крові, яка за груповою належністю може походити від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 89-96).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 55 від 05.02.2019 р.-13.02.2019 р. в слідах на наматрацнику, фрагменті паралону, фрагменті бавовняної тканини, що були вилучені при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_1 , знайдено кров за груповою належністю, аналогічною крові трупа ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 97-99).
Доводи у скарзі про те, що потерпілий та свідки по справі не бачили, щоб ОСОБА_8 коли-небудь бив ОСОБА_10 слід визнати безпідставними, оскільки в повному обсязі спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_17 , який зазначав, що між його матір'ю та обвинуваченим виникали конфлікти і раніше, зокрема, під час вживання алкогольних напоїв, та інколи він бачив синці на тілі матері, які почали з'являтись у неї під час співмешкання з обвинуваченим. Під час додаткового допиту в суді потерпілий також вказав, що в ході розмов з обвинуваченим в кабінеті відділу поліції та біля під'їзду ОСОБА_8 вже не казав про випадковість, а говорив, що вдарив матір, щоб заспокоїти, оскільки вони випили та посварились. Крім того, свідок ОСОБА_20 вказував, що обвинувачений раніше конфліктував із ОСОБА_10 та наносив їй тілесні ушкодження, про що вона йому сама говорила, оскільки в неї був синець під оком.
У судовому засіданні апеляційного суду колегією суддів було детально досліджено ряд доказів, на чому наголошувала сторона захисту у доповненні до апеляційної скарги.
Протоколом огляду трупу від 20.01.2019 (т. 1 а.с.170) підтверджується наявність тілесних ушкоджень, які зафіксовані у висновку судово-медичної експертизи. Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.01.2019 (а.с.178 т. 1) оглянуто одяг ОСОБА_10 , а відповідно до протоколу огляду речей від 21.01.2019 (т. 1 а.с.232 ) - одяг ОСОБА_8 .
Дані, які містяться у протоколі огляду речей від 23.01.2019 з аудіозаписом повідомлення ОСОБА_8 на «102» (а.с. 10 т. 2), протоколі огляду речей з відеозаписом розмови патрульних поліції з ОСОБА_8 на місці події (т. 2 а.с.14) та у протоколі слідчого експерименту за участю підозрюваного від 28.03.2019 (т. 2 а.с.140) - зокрема, що ОСОБА_8 не повідомляв про побиття ним ОСОБА_10 , не доводять невинуватість обвинуваченого у інкримінованому злочині, оскільки ним було обрано такий спосіб захисту.
Протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 підтверджується обставини того, як свідок у ранковий час прийшов до господарства, у якому ОСОБА_10 знаходилася вже мертвою.
Висновками експертизи № 15(б) від 07.05.2019 (а.с.108 т. 2) підтверджується наявність на одязі ОСОБА_10 крові, що ніким з учасників судового розгляду не заперечувалося, а висновки експертиз №16 ц від 18.04.2019 (а.с.102 т. 2) та № 135 від 18.04.2019 (а.с.84 т. 2) не містять даних про причетність інших осіб до вчинення злочину.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12 від 29.03.2019 (а.с.44 т. 2) у ОСОБА_8 підтверджується наявність застарілого тілесного ушкодження, що не має значення для даної справи.
Показання допитаних у місцевому суді свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не були очевидцями злочину та надали характеристику взаємовідносин ОСОБА_10 з обвинуваченим і її сином, не містять інформації, яка б виправдовувала обвинуваченого.
Отже, вцілому вказані докази не впливають на законність прийнятого місцевим судом рішення.
Даючи оцінку усім дослідженим в судовому засіданні апеляційного суду доказам, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 , які він надавав в судовому засіданні, аналізуючи висновки судово-медичних експертиз, зміст показань потерпілого та свідка ОСОБА_20 , дані, що встановлені під час проведення аудіо-, відео контролю особи, а так само під час проведення огляду місця події, зокрема, домогосподарства обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_8 до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті, спричинення їй ударів іншою особою поза межами будинку обвинуваченого, оскільки відповідно до висновку експерта № 112 від 28.03.2019 року у ОСОБА_8 при лабораторному дослідженні крові та сечі, взятих 20.01.2019 року, виявлено етанол в концентрації в крові - 4,77 г/л, в сечі - 4,64 г/л, з діагнозом “алкогольне сп'яніння важкого ступеню з розвитком коми” (т. 2 а.с. 44-47), та одразу, прокинувшись після скоєння злочину, обвинувачений повідомляв потерпілого і свідка ОСОБА_20 , що не хотів вбивати потерпілу, він хотів лише провчити її та не розрахував силу удару. Крім того, під час огляду місця події біля домогосподарства обвинуваченого та на його подвір'ї, зокрема, хвіртки та стежки до будинку, слідів крові, які б свідчили про пересування потерпілої з виявленими тілесними ушкодженнями, виявлено не було. При цьому, походження виявлених на території домогосподарства слідів речовини бурого кольору обвинувачений пояснив тим, що коли він прокинувся у ліжку з потерпілою, відчув, що у нього вологі штани, він торкнувся до них рукою, то була кров, яку він в подальшому витер у дворі снігом. Тому, на думку колегії суддів, зважаючи на вищевказані докази, обвинувачений об'єктивно був єдиним, хто міг заподіяти ОСОБА_10 відповідні тілесні ушкодження, від яких остання померла.
Висновком судово-психіатричної експертизи №108 від 05.03.2019 р. встановлено, що у ОСОБА_8 психічних розладів на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, не виявлено, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведення судово-психіатричного експертного дослідження психічних розладів не виявлено, за своїм психічним станом він може вірно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правильні показання, йому не показане застосування примусових заходів медичного характеру. (т. 2 а.с. 37-40).
Доводи захисника про застосування працівниками поліції до обвинуваченого ОСОБА_8 недозволених методів слідства з метою примушування до визнання вини під час досудового розслідування, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Органами досудового розслідування вживались заходи до перевірки тверджень обвинуваченого про застосування до нього психологічного тиску. В засіданні апеляційного суду стороною обвинувачення було долучено постанову про закриття кримінального провадження старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального бюро розслідувань Г. Жайворонка вsl 03/05/2023, за результатами якої не здобуто достатньо об'єктивних даних, які б вказували на перевищення влади або службових повноважень з боку співробітників Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, оскільки вказаний факт не підтверджується матеріалами досудового розслідування. Кримінальне провадження за № 42023270000000011 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні співробітників Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, при оцінці доводів апеляційної скарги про застосування до ОСОБА_8 психологічного тиску з метою визнання вини під час слідчих дій, колегія суддів враховує те, що матеріали відеозапису до слідчих дій, зокрема слідчого експерименту та проведення НС(Р)Д за його участю, доводять невимушеність його поведінки під час вказаних слідчих дій, довільне та послідовне надання ним усіх відомостей, відсутність будь-якого примусу до нього та відсутність будь-яких скарг з боку їх учасників.
Що стосується доводів сторони захисту про безпідставне визнання судом показань свідка ОСОБА_13 недостовірними, то такі не мають під собою підґрунтя та не спростовують доведеність вини обвинуваченого. Судом першої інстанції було прийнято до уваги пояснення свідка сторони захисту ОСОБА_13 , які надані в суді першої інстранції щодо того, що він бачив ОСОБА_10 19.01.2019 року близько 22 години на вул. Полусівській в м. Чернігові, коли вона йшла у бік вул. Гагаріна, чи була вона у стані алкогольного сп'яніння не звернув уваги, наступного дня біля господарства ОСОБА_8 бачив багато поліції. Приблизно через місяць побачив обвинуваченого, який повідомив, що ОСОБА_16 померла, обставини смерті йому невідомі. Зазначив, що на його будинку є камера відеоспостереження, поліцейські хотіли отримати відеозаписи, але у нього камера не працювала. Колегія суддів відмічає, що свідок ОСОБА_13 з обвинуваченим перебуває у добросусідських відносинах, разом виросли, навчались в одній школі. Разом з тим, як вбачається з рапорту оперуповноваженого ВКП ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_24 , було допитано сусіда ОСОБА_13 , який повідомив, що буде їхати в іншу область по роботі, а в подальшому було встановлено телефонний зв'язок з останнім, де той підтвердив про перебування його поза межами м. Чернігова, де саме та коли повернеться не повідомив, на запитання чи надасть він відеозаписи з камери спостереження повідомив, що камери, встановлені на його будинку, не працюють (т. 2 а.с. 23). Тож показання цього свідка щодо фактичних обставин справи є неінформативними та не можуть бути взяті до уваги.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про невідповідність вироку суду вимогам ст. 374 КПК України щодо незазначення у ньому обґрунтування прийняття одних доказів та відхилення інших, оскільки у вироку суд достатньо чітко та вмотивовано, за кожним доводом сторони захисту, зазначив чому саме він визнає частину доказів у справі допустимими та належними, а інші недопустимими та неналежними. Апеляційним судом невідповідність оскаржуваного вироку вимогам ст. ст. 368, 374 КПК України не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог апеляційної скарги.
При наведених вище доказах, висновок суду 1 інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.121 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 06 листопада 2009 р. ) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини їх скоєння, характер та спосіб вчиненого, значну суспільну небезпечність вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, розлучений, за останнім місцем роботи характеризується задовільно, врахував обставини, що обтяжують його покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винуватий перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, відсутність обставин, що його пом'якшують, та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавленням волі в межах санкції вказаної статті.
Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст., ст. 404-405, 407, 408, 419, 532 КПК України колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим який утримується під вартою - в той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
.