Номер провадження: 11-кп/813/1847/23
Справа № 522/5511/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
19.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від06.07.2023 якою в межах к/п №12020161500000080 від 14.01.2020 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Руставі, респ. Грузія, громадянина респ. Грузії, офіційно не працевлаштованого, із середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 06.07.2023було задоволено клопотання прокурора та продовжений строк тримання під вартою до 03.09.2023 із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 360 600 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інст. врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого та констатував наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою з таких підстав:
- прокурору слід було подати до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою та вручити його обвинуваченому не пізніше ніж за 3 години до початку судового засідання, чого в порушення приписів кримінального процесуального законодавства зроблено не було;
- обвинувачений ОСОБА_7 одружений та проживав разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , має орендоване житло;
- обвинувачений ОСОБА_7 вже тривалий час перебуває під вартою, а саме з 2020, а відповідно до практики ЄСПЛ зі спливом часу існування ризиків зменшуються та небезпеку переховування від правосуддя не можна вимірювати тільки суворістю можливого покарання;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 06.07.2023 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави, який буде помірним для обвинуваченого.
Учасники судового розгляду до суду не з'явилися, були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, із жодними клопотаннями до суду не зверталися, у зв'язку з чим, на підставі ст. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси перебуває к/п №12020161500000080 від 14.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим, зокрема, у вигляді позбавлення на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, ту обставину, що обвинувачений постійного джерела доходів не має, є громадянином іншої держави, не має місця реєстрації на території України, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на учасників процесу в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Що стосується посилання захисника відносно того, що ОСОБА_7 одружений та проживав разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , має орендоване житло, апеляційний суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що вказані обставини не є безумовною підставою для застосування менш суворого запобіжного заходу з огляду на зазначені вище обставини.
Колегія суддів приймає до уваги доводи захисника відносно того, що прокурору слід було подати до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою та вручити його обвинуваченому не пізніше ніж за 3 години до початку судового засідання, водночас зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Захисник не заперечує факт заявлення прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою, та з огляду на те, що у судовому засіданні був присутній захисник не вважає вказане порушення таким, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Що стосується доводів захисника відносно непомірного розміру застави, апеляційний суд зауважу, що розмір застави був визначений судом в межах, передбачених п.3) ч.5 ст. 182 КК України.
Окрім того, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
В той же час, захисник в апеляційній скарзі просить зменшити розмір застави та такий, який буде помірним для обвинуваченого, однак не зазначає який розмір застави є помірним для ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, судом 1-ої інстанції прийняте обґрунтоване рішення, а стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування або зміни ухвали місцевого суду колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, оскільки доводи, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законної ухвали суду 1-ої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів враховує доводи захисника відносно того, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, а саме з 2020.
Колегія суддів приймає до уваги, що вказане провадження перебувало на розгляді у судді ОСОБА_9 , однак у зв'язку із задоволення заяви захисника про відвід головуючого судді 18.04.2022 було перерозподілено у провадження судді ОСОБА_1 ..
Водночас, ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції звернути увагу на необхідність дотримання принципу розумних строків у даному кримінальному провадженні, зважаючи на вимоги ч. 4 ст.28 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 303, 370, 404, 405, 407, 409, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 06.09.2023 якою стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.09.2023, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України, під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3