вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2023 р. Справа№ 911/2385/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Бернацька О.В.,
від відповідача - Вигулярний І.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 (повний текст рішення складено 13.04.2023)
у справі № 911/2385/22 (суддя Антонова В.М.)
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
про стягнення 175 547 378,23 грн, -
У 2022 році Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про стягнення 175 547 378, 23 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору №20/21-1258-ЕЕ-17 постачання природного газу від 02.10.2020 року в частині оплати за переданий газ у визначений договором строк.
28.03.2023року відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення у справі №911/2385/22 на один рік з моменту винесення рішення. (т.1, а.с. 176-178).
Також 28.03.2023 року відповідачем подано заяву про визнання позову у повному обсязі. (т.2, а.с. 1-4).
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 126 895 337 грн. 06 коп. основного боргу, 6 550 648 грн. 17 коп. 3 % річних, 42 101 392 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 434 175 грн. 00 коп. судового збору. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про відстрочення виконання рішення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розглянувши заяву відповідача, про визнання позову, враховуючи те, що вона не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, заява вчинена уповноваженою на це особою відповідача т.в.о. директора Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" - В.Богданом, вона прийнята місцевим господарським судом, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції зазначив, що скрутне фінансове становище та збитковість діяльності не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості. Враховуючи також інтереси позивача, суд вважає, що внаслідок порушення грошового зобов'язання відповідачем, позивач майже два роки не отримує те, на що розраховував, тим самим не досяг очікуваних результатів від своєї господарської діяльності, що також в значній мірі впливає на його фінансове становище.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року в частині відмови в задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення та прийняти нове рішення в цій частині, яким відстрочити виконання рішення строком на один рік.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції всупереч вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України абсолютно проігнорував надзвичайну подію, що сталася 16.12.2022 року - ракетний обстріл ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» військами російської федерації, який призвів до руйнування частини підприємства. Отже, ракетний обстріл, знищення та пошкодження майна ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» є надзвичайною подією, яка повинна бути врахована судом та є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Відповідач наголошує, що за час відстрочення виконання рішення суду, він зможе відновити пошкоджене та замінити знищене майно, тобто відновить виробництво електроенергії, що дасть можливість отримувати грошову виручку необхідну для виконання рішення суду у даній справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1, Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. та подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.
30.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 року, у зв'язку з відпусткою суддів Михальської Ю.Б. сформовано для розгляду справи №911/2385/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: ОСОБА_1, Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2385/22.
08.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/2385/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі №911/2385/22 та призначено розгляд справи на 19.07.2023 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 року, у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №911/2385/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі №911/2385/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
19.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про вступ у справу та клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 19.07.2023 року представник відповідача повідомив, що на даний час припинились повноваження Богдана Вадима Анатолійовича, як особи, яка тимчасово здійснювала повноваження директора ПрАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль», а тому Вигулярни Ігор Вікторович вступає у дану справу, як директор товариства, якого обрано рішенням позачергових загальних зборів акціонерів. У зв'язку з викладеним, відповідач зазначив, що він не готовий до судового засідання та просив відкласти розгляд справи для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що Вигулярний Ігор Вікторович у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи вказує, що його повноваження, як директора товариства поновилися за наслідками скасування рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року у справі №911/172/22 вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2022 року заходів забезпечення.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року у справі №911/172/22 набрало законної сили 13.06.2023 року, після перегляду справи в суді апеляційної інстанції, отже у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Втім, задля забезпечення принципу рівності учасників справи, колегія суддів оголосила перерву в судовому засідання на 20 хвилин для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.
Після перерви, в судовому засідання 19.07.2023 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача зазначив, що він не готовий надати пояснення щодо своєї позиції стосовно апеляційної скарги та просив відкласти розгляд справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 02.10.2020 року між Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (споживач) укладено договір постачання природного газу №20/21-1258-ЕЕ-17, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. (т.1, а.с. 9-16).
Згідно п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Пунктом 3.8 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 5.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється споживачем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 26.03.2021 року), у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 13.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).
Сторонами до договору було укладено додаткові угоди № 1 від 26.10.2020 року, № 2 від 23.11.2020 року, № 3 від 22.12.2020 року, № 4 від 29.01.2021 року, № 5 від 26.02.2021 року, № 6 від 26.03.2021 року, № 7 від 28.04.2021 року, якими змінювалась ціна газу, розмір пені тощо. (т.1, а.с. 17-23).
На виконання умов Договору постачальником у період жовтень-грудень 2020 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 126 895 337, 06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріплено їх печатками. (т.1, а.с. 27-29).
Відповідач своє зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого природного газу не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 126 895 337, 06 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №20/21-1258-ЕЕ-17 позивачем було нараховано 6 550 648, 17 грн. 3 % річних та 42 101 392, 00 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2020 року по 30.09.2022 року.
Отже, спір у даній справі виник на думку позивача у зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, а тому останній звернувся із даним позовом до суду.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договори, укладені між сторонами, за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, в зв'язку з чим між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Договори укладені між сторонами є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 Цивільного кодексу України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже було зазначено вище, позивач виконав в'язі на себе зобов'язання за договором та у період жовтень-грудень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 126 895 337, 06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріплено їх печатками. (т.1, а.с. 27-29).
Так, ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Матеріали справи не місять доказів оплати вартості поставленого позивачем газу, а відповідач в свою чергу не заперечує факту наявності у нього заборгованості.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як було зазначено вище, позивачем нараховано за період з 26.11.2020 року по 30.09.2022 року інфляційні втрати в розмірі 42 101 392, 00 грн. та 3% річних в розмірі 6 550 649, 17 грн. за актами жовтня, листопада, грудня 2020 року відповідно до детального розрахунку наявного в матеріалах справи, який колегія суддів перевірила та зазначає, що він є арифметично вірним. (т.1, а.с. 24-26).
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав заяву про визнання позову в повному обсязі. (т.2, а.с. 1-4).
Відповідно до вказаної заяви, відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги про стягнення 126 895 337, 06 грн. основного боргу, 6 550 648, 17 грн. 3 % річних та 42 101 392, 00 грн. інфляційних втрат.
За приписами пункту 1 частин 2 статті 46, частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, відповідачем також в суд першої інстанції було подано заяву про відстрочення виконання рішення у справі №911/2385/22 на один рік з моменту винесення рішення. (т.1, а.с. 176-178).
Вказана заява була обґрунтована тим, що підставами невиконання зобов'язань, стали скрутне фінансове становище підприємства та збиткова господарська діяльність, які виникли через невідповідність тарифів фактичній собівартості виробництва теплової та електричної енергії, а також через значні затримки розрахунків за надані послуги контрагентів відповідача - державних та комунальних підприємств. В результаті вказаних факторів по результатам 2022 року чистий фінансовий результат склав 373 403 тис. грн. збитку, що вбачається з копії звіту про фінансові результати. (т.1,а.с. 181).
Також, відповідач зазначав, що Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" є підприємством критичної енергетичної інфраструктури, що підтверджується витягом з наказу Міненерго від 07.09.2022 року №1-ДСК у зв'язку з чим, воно є ціллю ракетних ударів військами російської федерації. (т.1, а.с. 113).
В той же час, відповідач вказував, що 16.12.2022 року зазнало ракетного обстрілу з боку військ російської федерації та внаслідок влучання ракет відбулося знищення та пошкодження нерухомого та рухомого майна підприємства, а також виникли довготривалі пожежі, що завдали ще більшої шкоди об'єктам підприємства.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та сертифікат Київської обласної ТПП. (т.1, а.с. 112, 166-167).
Відповідач зазначив, що в результаті ракетного обстрілу було значно пошкоджено обладнання, яке призначено для виробництва електроенергії. В зв'язку з проведенням ремонтних робіт тимчасово виробництво електричної енергії припинено, тобто підприємство тимчасово втратило важливу частину виробництва, що негативно впливає на фінансовий його стан.
Також відповідач зазначив, що він з питанням врегулювання заборгованості підприємств звертався до банківських установ, Білоцерківської міської ради, Київської обласної військової адміністрації та до позивача. Втім, з незалежних від відповідача обставин, наразі заборгованість перед позивачем не може бути врегулювання за вказаним Законом.
Отже, відповідач стверджує, що відкриття виконавчого провадження про стягнення одночасно всієї суми боргу у розмірі 175 547 378, 23 грн. заблокує його фінансову діяльність та унеможливить виконання рішення суду, призведе до зупинення діяльності підприємства, унеможливить підготовку до наступного опалювального сезону та відновлення завданих руйнувань, тобто підприємство взагалі стане неплатоспроможним.
Крім цього відповідач звернув увагу, що Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" включено до реєстру підприємств, заборгованість яких підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відтак, на думку відповідача, єдиним шляхом реального виконання зобов'язань є відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили, що дасть можливість підприємству накопичить необхідні кошти отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності і виконати його в добровільному порядку.
Місцевий господарський суд, дослідивши доводи відповідача у заяві про відстрочення виконання рішення, дійшов висновку, що заявником не доведено неможливості виконання рішення суду після набранням законної сили.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
За змістом наведених норм, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому, відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
В основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суду в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Зокрема, такими межами є встановлений частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України максимальний річний строк надання відстрочення виконання рішення суду.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, надання судом першої інстанції відстрочки виконання рішення повинна ґрунтуватися на обставинах справи, які носять виключний (надзвичайний) характер,що встановлені судом при дослідженні поданих сторонами належних, допустимих та достовірних доказів, враховуючи при цьому принципи розумності та справедливості, з врахування балансу інтересів сторін.
Визначальним фактором у вирішенні вказаного процесуального питання є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін.
Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Колегія суддів зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в своєму рішенні не врахував таких виняткових обставин, як ракетний обстріл 16.12.2022 року підприємства відповідача, яке є підприємством критичної енергетичної інфраструктури в результаті чого відбулося знищення та пошкодження нерухомого та рухомого майна підприємства, а також виникли довготривалі пожежі, що завдали ще більшої шкоди об'єктам підприємства.
Також, колегія суддів приймає доводи відповідача, що в результаті ракетного обстрілу було значно пошкоджено обладнання, яке призначено для виробництва електроенергії. В зв'язку з проведенням ремонтних робіт тимчасово виробництво електричної енергії припинено, тобто підприємство тимчасово втратило важливу частину виробництва, що негативно впливає на фінансовий його стан.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та сертифікат Київської обласної ТПП. (т.1, а.с. 112, 166-167).
Крім цього колегія суддів також враховує, що відповідач є підприємством критичної енергетичної інфраструктури, що в умовах воєнного стану покладає на нього надскладних зусиль оскільки війська російської федерації здійснюють систематичні ракетні обстріли по об'єктам критичної інфраструктури України задля нанесення якомога більше шкоди державі Україні. В той же час, працівники підприємств критичної енергетичної інфраструктури не дивлячись на вказані військові злочини з боку росії, продовжують виконувати свої обов'язки, які в такий складний час для України є вагомими.
Колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача.
Окрім цього, колегія суддів вважає не обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на 12 місяців боржником не надано, оскільки за час відстрочення виконання рішення суду, відповідач зможе відновити пошкоджене та замінити знищене майно, тобто відновить виробництво електроенергії, що дасть можливість отримувати грошову виручку необхідну для виконання рішення суду у даній справі
Ураховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинилось підприємства відповідача, необхідність проведення ремонтних робіт об'єктів, зруйнованих внаслідок військової агресії, з метою дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів враховує як доводи відповідача, наведені у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення позивача, а відтак колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити відповідне клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду строком на рік з дня його ухвалення, тобто до 19.07.2024 року.
З огляду на викладені обставини справи та приймаючи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, колегія суддів вважає, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, у зв'язку з чим колегія суддів вказує про наявність підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів вважає, що дане відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача у зв'язку з військової агресії знаходиться безпосередньо у зоні ризику ракетних обстрілів, що є загальновідомим фактом, приміщенням відповідача завдана значна шкода, що підтверджується відповідними доказами, в той час, як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
У справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Відстрочення виконання рішення суду до 19.07.2024 року в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі №911/2385/22 частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення та прийнятті в цій частині нового рішення, яким відстрочити виконання рішення строком на один рік до 19.07.2024 року.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі №911/2385/22 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення та прийнятті в цій частині нового рішення, яким відстрочити виконання рішення строком на один рік до 19.07.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі №911/2385/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі № 911/2385/22 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про відстрочення виконання рішення по справі №911/2385/22 на один рік та прийняти в цій частині нове рішення, яким відстрочити виконання рішення по справі №911/2385/22 на один рік до 19.07.2024 року.
3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року у справі № 911/2385/22 залишити без змін.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 361, код ЄДРПОУ: 30664834) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2385/22.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.07.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко