вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2023 р. Справа№ 910/5419/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Колибаба І.О.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи-1 - не з'явився,
від третьої особи-2 - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року (повний текст рішення складено 17.04.2023)
у справі №910/5419/22 (суддя Грєхова О.А.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест"
до Міністерства юстиції України
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державний реєстратор Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Долнер Олена Василівна
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ставищенська селищна рада
про визнання протиправним та скасування наказу, -
У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №420/5 від 08.02.2022 року «Про задоволення скарги».
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Наказ Міністерства юстиції України № 420/5 від 08.02.2022 року є незаконним та прийнятий з порушенням Порядку про розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 року та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скарга подана та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 року, тобто в межах 60-денного строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також місцевий господарський суд встановив, що враховуючи наявні докази вчинення відповідачем всіх передбачених Порядком дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, як шляхом розміщення оголошення, так і направленням електронного листа на електронну адресу позивача, а також здійснення виклику телефонограмою, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи. Також суд першої інстанції зазначив, що з огляду на зареєстроване за ТОВ "Інтерагроінвест" право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 на момент розгляду заяви про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Інтерагроінвест", орендодавцем якої відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна є ОСОБА_2, державний реєстратор у відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мав відмовити у державній реєстрації права власності на означену земельну ділянку.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення місцевого господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи, судом першої інстанції застосовано норми закону, які не підлягали застосуванню в даному випадку та не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, рішення місцевого господарського суду прийнято на основі суперечливих висновків та є необґрунтованим. Зокрема скаржник вважає, що через дубляж кадастрового номера земельної ділянки, маємо ситуацію, коли дві різні сформовані земельні ділянки мають однаковий кадастровий номер, проте різний речовий статус в реєстрі речових права. Ці статуси не суперечать одне одному, адже засвідчують наявність існування різної природи речових прав (права власності та права оренди). Відтак, на думку скаржник висновок місцевого господарського суду про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змогу державному реєстратору встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку є неспроможним та суперечить наявним у матеріалах справи доказам, адже це є дві різні земельні ділянки, а тому перешкод для реєстрації права власності за позивачем у державного реєстратора не було. Також на думку скаржника судом першої інстанції не оцінено надані позивачем докази того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 знаходяться будівлі, зокрема молочної ферми та тракторної бригади, склади, що також належать позивачу на праві власності та використовуються у господарській діяльності. Крім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення спору та перебрав на себе повноваження адміністративного суду зазначивши, що даний спір не про право власності позивача а про правомірність/не правомірність прийнятих наказів відповідачем. Також позивач вважає, що оскільки Станіславчицька сільська рада перебуває в стані припинення, то вона є діючою, а відтак Ставищенська селищна рада немає ніякого юридичного відношення до земельної ділянки адже вона розташована на території Станіславчицької сільської ради. Окрім того скаржник вважає, що Ставищенська селищна рада могла дізнатися про порушення свого права з моменту його реєстрації, тобто з 27.05.2021 року, і саме з цієї дати слід починати відлік часу на оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права протягом 60 календарних днів. Також позивач звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення сторін про розгляд комісією порушених питань, а розміщення на офіційному вебсайті оголошення про засідання комісії не може вважатися належним повідомленням, адже позивач навіть і не здогадувався про існування скарг та існування комісії по розгляду скарг при Міністерстві юстиції України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5419/22.
07.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5419/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі №910/5419/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі №910/5419/22 та призначено розгляд справи на 19.07.2023 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 року, у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/5419/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі №910/5419/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
В судовому засіданні 19.07.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційної скаргу. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засіданні повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.05.2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2021 року № 58402041 державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною (далі - третя особа 1) була проведена державна реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (далі - позивач) на земельну ділянку площею 8,9631 га з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 та внесенням відповідного запису про право власності за №42187180. (т.1, а.с. 21).
27.08.2021 року Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області (надалі - скаржник, третя особа 2) звернулась до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58402041 від 27.05.2021 року виданого третьою особою 1, яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 площею 8,9631 га за ТОВ "Інтерагроінвест", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2370252032242, номер запису про право власності 42187180. (т.1, а.с. 33-36).
Скарга мотивована тим, що як видно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58402041 від 27.05.2021 року, підставою для реєстрації права власності на дану земельну ділянку став Протокол загальних зборів реформованого КСП "ім. Калініна". Однак, оскільки КСП "ім. Калініна" було реорганізовано, а згодом припинена його діяльність у зв'язку з приєднанням до ТОВ "Прогрес", яке в свою чергу також припинило діяльність у зв'язку з ліквідацією 27.08.2018 року, дана земельна ділянка перейшла у комунальну власність Ставищенської селищної ради, правонаступника Станіславчицької сільської ради. Скаржник зазначив, що земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарським підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, що узгоджується із висновками про застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 911/1292/18 та 10.10.2020 року у справі № 917/1997/16.
Оголошення про призначене на 25.11.2021 року засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України було розміщено на офіційному сайті Мін'юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-25-listopada-2021-roku.
25.11.2021 року центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого, Колегія рекомендувала скаргу Ставищенської Селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 року № 03-06-1035 задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення від 27.05.2021 року № 58402041, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Долнер Оленою Василівною. (т.1, а.с. 28-31).
Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Долнер О.В. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пунктів 4, 5, частини першої, частини другої статті 24 Закону, абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ "Інтерагроінвест" на земельну ділянку, та за наявності суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами, з огляду на те, що земельна ділянка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю передавалась у власність КСП "ім. Калініна" та відповідно до відомостей за результатами пошуку інформації з Державного реєстру прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2021 № 258, сформованими державним реєстратором Долнер О.В. перед прийняттям оскаржуваного рішення, на дату прийняття оскаржуваного рішення на земельну ділянку було зареєстровано право оренди за ТОВ "Інтерагроінвест", орендодавцем зазначено - ОСОБА_2.
08.02.2022 року Міністерством юстиції України видано наказ за №420/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 року № 03-06/1035; скасовано рішення від 27.05.2021 року № 58402041, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Долнер Оленою Василівною; виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. (т.1, а.с. 27).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що Міністерством юстиції України належним чином не повідомлено позивача як заінтересовану особу про розгляд скарги, а тому в порушення вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції позивач не мав можливості ознайомитись з текстом скарг та скористатись правом на подання письмових пояснень щодо скарг. Також, за доводами позивача Ставищенською селищною радою Київської області не доведено порушене право та законні інтереси скаржника, оскільки не зрозуміло на підставі яких документів скаржник довів, що є правонаступником. Позивач посилався на положення ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Також, позивач зазначає, що йому належить право на майно та земельну ділянку під будівлями реформованого КСП «Ім.Калініна», яку виділено на підставі протоколу №2 від 14.03.2008 року загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Ім.Калініна», що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.03.2008 року. (т.1, а.с. 11-20).
Позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 розміщені нежитлові будівлі, що належать на праві власності позивачу, на підтвердження чого позивач надав копії свідоцтв про право власності. (т.1, а.с. 47-74).
Відтак, вважаючи свої права порушеними внаслідок прийняття відповідачем вказаного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Частина перша статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України №420/5 від 08.02.2022 року «Про задоволення скарги» скасовано рішення від 27.08.2021 року №58402041, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Долнер Оленою Василівною. (т.1, а.с. 27).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Частиною 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України) від 24 грудня 2019 р. № 1150, Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
У відповідності до п. 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов'язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Відповідно до п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Отже, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч.3 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")
За змістом вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено строк в межах якого особа, права якої порушено діями чи бездіяльністю суб'єкта державної реєстрації, може звернутися з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України, та порядок його обчислення.
При цьому у відповідності до приписів наведеної статті Закону вказаний строк відраховується з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Положеннями частини четвертої статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Зі змісту цих правових норм слідує, що для з'ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.
За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16.
У своїй скарзі до Міністерства юстиції України Ставищенська селищна рада вказувала на те, що дізналась про свої порушенні права лише 15.07.2021 року, в підтвердження чого надала копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №265909648 від 15.07.2021 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №420/3933/20.
Твердження скаржника про те, що селищна рада могла дізнатися про порушення свого права саме з моменту реєстрації 27.05.2021 року державним реєстратором Долнер Оленою Василівною права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002, колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що матеріли справи не містять доказів, які б свідчили про такий факт, а за відсутності відповідних доказів таке твердження слід розцінювати, як припущення.
Натомість довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №265909648 від 15.07.2021 року підтверджує факт того, Ставищенська сільська рада дізналась про наявність рішення державного реєстратора саме 15.07.2021 року, від чого і варто відраховувати строк на оскарження рішення державного реєстратора.
Також однією із підстав скасування оспорюваного наказу позивач вказує на неповідомлення його, як заінтересованої особи про розгляд скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 року № 03-06/1035.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 8 Порядку № 1128 унормовано, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно з п. 11 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
Згідно з п. 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
Як вірно досліджено судом першої інстанції, оголошення про призначене на 25.11.2021 року засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України було розміщено на офіційному сайті Мін'юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-25-listopada-2021-roku, а також направлено повідомлення на електронну адресу позивача - iai-sekretar@agro-corp.com.ua, та здійснено виклик телефонограмою, за результатами якої, складено Акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою. (т.1, а.с. 211-219).
Відтак, матеріалами справи підтверджено вчинення відповідачем всіх передбачених Порядком дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, як шляхом розміщення оголошення, так і направленням електронного листа на електронну адресу позивача, а також здійснення виклику телефонограмою, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Місцевий господарський суд також вірно звернув увагу на доводи відповідача, які позивач не спростував, що відповідно до витягу з протоколу засідання Колегії № 256 від 25.11.2021 року на засіданні Колегії був присутній представник ТОВ "Інтерагроінвест" - Якименко І.В.
Відтак, присутність представника ТОВ «Інтерагроінвестмент» Якименко І.В. на засіданні центральної Колегії щодо розгляду скарг Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області підтверджує повідомлення позивача про розгляд скарги та обізнаність позивача щодо її розгляду.
Крім того позивач стверджує, що внаслідок недотримання відповідачем вимог п. 10, 11 Порядку, відбулося порушення ним п. 12 Порядку, за вимогами якого визначається обов'язок відповідача надати позивачу можливість ознайомитись зі змістом скарги та доданих до неї документів, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги, які обов'язково повинні бути прийняті та розглянуті відповідачем.
Втім, жодних доказів в підтвердження того, що представник позивача звертався до Колегії із клопотанням про відкладення розгляду скарг для необхідності ознайомлення зі змістом скарг та подання пояснень позивач суду не надав.
Враховуючи викладені вище обставини щодо наявності оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України про засідання центральної Колегії, направлення листа про розгляд скарг на адресу електронної пошти позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку.
Щодо доводів скаржника про відсутність порушеного права Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Тобто, надана Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.
Колегія суддів зазначає, що доводи Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області у поданій до Міністерства юстиції України скарзі зводились до того, що земельна ділянка за кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 перебувала у власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Ім.Калініна», яке станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» було припинено, а тому земельна ділянка після набрання чинності вказаним Законом перейшла в комунальну власність.
Відповідно до пп.4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», територія с. Іванівка входить до складу території Ставищенської територіальної громади.
Таким чином, відповідно до пп. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» повноваження Станіславчицької сільської ради припинені в день набуття повноважень Ставищенською селищною радою.
Відповідно до рішення Ставищенської селищної ради від 04.12.2020 №12 «Про реорганізацію Антонівської, Бесідської, Брилівської, Василиської, Винарівської, Гейсиської, Гостромогильської, Журавлиської, Іванівської, Красилівської, Кривецької, Полковницької, Попружнянської, Розкішнянської, Розумницької, Сніжківської, Станіславчицької, Стрижавської, Сухоярської, Торчицької, Юрківської, Ясенівської сільських рад шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області» розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради, що є адміністративним центром та визначено, що Ставищенська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов'язків вказаних сільських рад.
Таким чином, особою, яка може здійснювати повноваження від імені власника майна територіальної громади с. Станіславчик з грудня 2020 року є Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до пункту 21 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.80 Земельного кодексу України територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землі комунальної власності.
З урахуванням викладеного вище, звернення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора, що стосувалось прав на земельну ділянку, яка розташована в межах Станіславчицької сільської ради, є обґрунтованим.
Щодо доводів скаржника стосовно того, що висновок місцевого господарського суду про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змогу державному реєстратору встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку є неспроможним та суперечить наявним у матеріалах справи доказам колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 та п. 14 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Долнер О.В. на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку та за наявності суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами, з огляду на те, що земельна ділянка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю передавалась у власність КСП "ім. Калініна" та відповідно до відомостей за результатами пошуку інформації з Державного реєстру прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2021 року № 258, сформованими державним реєстратором Долнер О.В. перед прийняттям оскаржуваного рішення, на дату прийняття оскаржуваного рішення на земельну ділянку було зареєстровано право оренди за ТОВ "Інтерагроінвест", орендодавцем зазначено - ОСОБА_2.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний договір №418 оренди земельної ділянки від 06.05.2014 року, укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Інтерагроінвест» (орендар) відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3224286400:03:003:0002 на території Станіславчицької сільської ради Київської області, загальною площею 2,721 га. (т.1, а.с. 75-78).
Відповідно до п. 2.2. договору оренди земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №591166, виданого 19.10.2005 року Ставищенською РДА.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 р. розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002 стали: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КВ № 016 виданий 15.08.1995 року, видавник: Станіславчицька сільська рада народних депутатів; протокол, серія та номер : 2 виданий 14.03.2008 року, видавник: загальні збори співвласників майна реформованого КСП "ім. Калініна"; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 15.03.2008 року, видавник сторони; загальні збори співвласників майна реформованого КСП "ім.Калініна" та ТОВ "Інтерагроінвест".
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на момент прийняття рішення державним реєстратором вже було зареєстровано за ТОВ "Інтерагроінвест" право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:003:0002, на яку державним реєстратором при наявності означеного права оренди, зареєстровано право власності за ТОВ "Інтерагроінвест", орендодавцем зазначено - ОСОБА_2. (т.1, а.с. 39).
Так, частиною 1 стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за наявності підстав для відмови в державній ресстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі по суті визнає факт наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та зазначає, що через дубляж кадастрового номера земельної ділянки, маємо ситуацію, коли дві різні сформовані земельні ділянки мають однаковий кадастровий номер, проте різний речовий статус в реєстрі речових права.
Водночас, колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначена в Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 (далі - Порядок 1051).
Згідно пункту 26 Порядку 1051, система кадастрової ідентифікації об'єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.
У відповідності до пункту 29 Порядку 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. Лише у випадку поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
Отже, відповідно до вимог законодавства, така обставина, як один кадастровий номер може бути присвоєно різним земельним ділянкам є не можливою, а тому такі обставини тільки підтверджують висновок суду першої інстанції, що державний реєстратор у відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мав відмовити у державній реєстрації права власності на означену земельну ділянку.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення посилань позивача на належність йому на праві майна та земель під будівлями реформованого КСП "ім. Калініна", з огляду на Протокол № 2 від 14.03.2008 року загальних зборів співвласників майна реформованого КСП "ім. Калініна", із посиланням на те, що земельна ділянка не перейшла до земель комунальної власності, оскільки у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Предметом даного спору є правомірність прийняття Міністерством юстиції України наказу №420/5 від 08.02.2022 року на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 року, а не спір про право власності позивача на земельну ділянку.
Таким чином, оскільки суд згідно положень частини другої ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу №420/5 від 08.02.2022 року.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі №910/5419/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі № 910/5419/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі № 910/5419/22.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5419/22.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.07.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир