КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/802/21
Провадження № 2/488/227/23 р.
27.06.2023 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Панасюк Н.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-
У березні 2021 року позивач - АТ «Альфа-Банк», який змінив свою назву на - АТ «СЕНС БАНК», звернувся до суду до відповідачів із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив наступне.
Рішенням АТ «Укрсоцбанк», № 5/2019, від 15.10.2019 року, було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.п.1.2, визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».
Згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» за АТ «Альфа Банк» було оформлено право власності на житловий будинок, з усіма господарськими та побутовими будівлями, загальною площею 205,9 кв.м., житловою площею 99,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.6.3. Договору іпотеки від 07.09.2007 року, яке передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно Довідки департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - власником якої є АТ «СЕНС БАНК», зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звертався до Відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.
Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, відповідачі, продовжують користуватися ним та відмовляються добровільно виселятися.
Такі дії Відповідачів створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, та просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком, з усіма господарськими та побутовими будівлями, загальною площею 205,9 кв.м., житловою площею 99,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
15.03.2021 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Одночасно, в ухвалі роз'яснено відповідачам, що вони мають право подати до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позов і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.
Відповідачам була направлена ухвала про відкриття провадження, у встановлений в ухвалі строк, відзиву та клопотань до суду не надали, в судове засідання не з'явилися, хоча судом про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення, доказів про поважність причин неявки суду не надали.
Відповідно до заяви, представник позивача просив про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Враховуючи викладене, та зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07.09.2007 року між Позивачем та ПП компанія "МИКОЛАЇВМЕТАЛТОРГ" було укладено договір кредиту №640/3-161, відповідно до якого, Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 750 000,00 грн.
В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №640/3-161, ОСОБА_3 , як «Іпотекодавець», передав в іпотеку: житловий будинок, з усіма господарськими та побутовими будівлями, загальною площею 205,9 кв.м., житловою площею 99,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки ПП компанія "МИКОЛАЇВМЕТАЛТОРГ" не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору - АТ «Альфа Банк» звернув стягнення на будинок Іпотекодавця на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (п 4.6.3. Іпотечного договору) та звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора.
Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Таким чином, закон пов'язує виникнення права в іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виключно у разі настання відкладальної обставини.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2020 р. № 229823410, було зареєстровано право власності за АТ «Альфа-Банк», а саме на: житловий будинок, з усіма господарськими та побутовими будівлями, загальною площею 205,9 кв.м., житловою площею 99,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Втративши право власності на будинок, Відповідач (ПП компанія "МИКОЛАЇВМЕТАЛТОРГ") втратив відповідно до ст. 317 ЦК України право користування.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно Довідки департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - власником якої є АТ «СЕНС БАНК», зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звертався до Відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.
Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, відповідачі, продовжують користуватися ним та відмовляються добровільно виселятися.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постанові Верховного Суду України, від 27 травня 2015 року, у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення ст. 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року у справі № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім'ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2ст. 406 Цивільного кодексу України».
З огляду на вказане, суд вважає що вимоги позивача в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою підлягають задоволенню, оскільки відповідачами до суду не надано жодного доказу в обґрунтування своєї позиції.
Щодо вимог позивача стосовно зняття відповідачів з реєстраційного обліку місця проживання в квартирі, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 6ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ст. 7 Закону України, від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Зі змісту цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Закон України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що положенняст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням. (Вказані вище правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №6-57 від 16.01.2012р.).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, оскільки є передчасними.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір, в розмірі 4 540,00 грн.
Враховуючи те, що суд задовольняє одну вимогу немайнового характеру із заявлених позивачем двох, тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком, з усіма господарськими та побутовими будівлями, загальною площею 205,9 кв.м., житловою площею 99,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» - 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714.
Відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.І. Селіщева