Справа № 521/18068/23
Номер провадження:1-кс/521/2590/23
14 липня 2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами клопотання ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя
До слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України.
На обґрунтування скарги зазначено, що 12.07.2023 року ОСОБА_2 стало відомо, що її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , було затримано 12.07.2023 року співробітниками ТЦК та СП та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Із спілкування ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_3 (через месенджер «Telegram») стало відомо, що його утримують у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 без його згоди, та фактично позбавили його волі за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , доставити громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), до приміщення Малиновського районного суду м. Одеси для перевірки вказаної у цьому клопотанні інформації.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України)
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями), крім того, ОСОБА_2 не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_2 виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1