Справа № 462/5038/23
Іменем України
17 липня 2023 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., за участю адвоката Нікіфорової А.Ю., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором з інвестицій
«Carlsberg», проживаючого:
АДРЕСА_1 (
АДРЕСА_2 )
за ч.1 ст. 204-1 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом серії ЗхРУ №284082 від 23 червня 2023 року, ОСОБА_2 23 червня 2023 року о 20 годині 50 хвилин, під час перевірки документів у пасажирів потягу №715 сполученням «Київ-Львів-Перемишль» пред'явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Республіки Польща НОМЕР_1 , виданий 12 грудня 2019 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України дана особа надала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серіїї НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 . Тому наявність паспорта громадянина Республіки Польща у громадянина України ОСОБА_2 є порушенням, оскільки він відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом вищевказаний громадянин порушив вимоги ст.2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, тобто здійснив незаконне перетинання ДКУ без відповідних документів, вчинивши правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_2 17 липня 2023 року до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті, тому справу слід розглянути без його участі.
17 липня 2023 року адвокат Нікіфорова А.Ю. подала до суду клопотання, в якому просить справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-1 КУпАП закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, мотивуючи це тим, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що ОСОБА_2 надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Республіки Польща, діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, оскільки паспорт громадянина Республіки Польща НОМЕР_1 , виданий 12 грудня 2019 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком дії до 12 грудня 2029 року, містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідує особу пред'явника та дає право на в'їд або виїзд з держави. ОСОБА_2 вже неодноразово перетинав Державний кордон України на підставі паспорта громадянина Республіки Польщі НОМЕР_1 , що підтверджується проставленими штампами на 39 сторінці паспорта. Окрім цього, всупереч вимогам положень статті 256 КУпАП, п.6,7 Розділу ІІІ Інструкції у ОСОБА_2 не було відібрано пояснень і зауважень до змісту протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення було складено 23.06.2023 року, проте матеріали надіслані до суду 02.07.2023 року, що підтверджується штамом проставленим Залізничним районним судом м.Львова, у зв'язку з чим було порушено строк надсилання протоколу до суду.
Заслухавши пояснення адвоката Нікіфорової А.Ю., вивчивши матеріали справи, вважаю, що адміністративну справу відносно ОСОБА_2 необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП з наступних підстав.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пред'явив для перетину державного кордону України паспорт громадянина Республіки Польщі, що кваліфіковано як спроба незаконного перетину державного кордону України по невідповідному документу.
Під час з'ясування наявності підстав для перетину Державного кордону України було з'ясовано, що ОСОБА_2 є також громадянином України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серіїї НОМЕР_3 , виданий 11 квітня 2014 року із строком дії по 11 квітня 2024 року та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серіїї НОМЕР_2 , виданий 25 листопада 2019 року із строком дії по 25 листопада 2029 року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Частинами 2 та 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року за №1710-VI, який визначає умови перетинання державного кордону України, передбачено, що початком здійснення прикордонного контролю, зокрема, особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Крім того, за п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а також дослідження за результатами оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів.
Відтак, кожна особа при проходженні паспортного контролю самостійно надає органам Державної прикордонної служби України документ, який надає їй право на перетин державного кордону України. У зв'язку з чим саме цей документ і підлягає перевірці працівниками прикордонної служби з метою встановлення його дійсності та приналежності відповідній особі. Таким чином, працівники прикордонної служби позбавленні можливості здійснити перевірку будь-якого іншого документу, який не був безпосередньо наданий особою при проходженні останнім паспортного контролю для посвідчення своєї особи.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2023 року не наведено та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження невідповідності документа, за яким перетинав державний кордон ОСОБА_2 , не наведено жодного доказу на підтвердження недійсності даного документу, чи доказів на підтвердження того, що даний документ містить ознаки фальшування, підробки чи містить недостовірні відомості про особу ОСОБА_2 відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» та диспозиції ч. 1ст. 204-1 КУпАП.
Крім цього, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
З аналізу об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає при перетинанні або спробі перетинання кордону особою без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу.
У розумінні п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р. паспортний документ- виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд здержави івизнаний Україною.
ОСОБА_2 при перетинанні Державного кордону України в пункті пропуску пред'явив власний, дійсний закордонний паспорт громадянина Республіки Польща, який містив в собі усі необхідні реквізити і дані, при цьому доказів про те, що вказаний документ містив недостовірні відомості про особу в матеріалах справи відсутні. Тобто, ОСОБА_2 при перетинанні Державного кордону України у пункті пропуску пред'явив дійсний документ і цей документ не містить недостовірних відомостей про особу.
Окрім того, як слідує з 39 сторінки паспорта громадянина Республіки Польща - ОСОБА_2 , останній вже перетинав Державний кордон України на підставі паспорта громадянина Республіки Польщі, а саме 12.04.2022 року через пункт пропуску «Рава-Руська», 13.04.2022 року через пункт пропуску «Шегині», 24.04.2022 року через пункт пропуску «Грушів».
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 ставиться у вину те, що він на паспортний контроль пред'явив документ- паспорт громадянина Республіки Польщі маючи також і паспорти громадянина України, тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України по невідповідному документу, проте в протоколі про адміністративне правопорушення не вказується чому саме в даному випадку цей документ не дає йому право на перетин кордону.
Слід зазначити, що в Україні діє принцип єдиного громадянства (п. 1 ч. 2 Закону України «Про громадянство»), згідно з яким, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Однак, відповідальності за подвійне громадянство законодавством України не передбачено.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що відповідальність за подвійне громадянство законодавством України не передбачена, факт того, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Польща нічим не спростовується, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 пред'явив при перетині кордону документ, що містить недостовірні відомості про особу, а тому відсутні правові підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок чого провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року за №1710-VI, ст.12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р., -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя:
Оригінал постанови.