Заводський районний суд м. Запоріжжя
69106 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/2834/22
Провадження №: 2/332/218/23
17 липня 2023 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Ретинської Ю.І.,
секретар судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Степногірська селищна рада Василівського району, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів.
В обґрунтування вказаного позову зазначалося, що позивачка є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також рідною бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 03.06.2006 було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . 18.12.2007 шлюб між ними розірвано. Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають сина - ОСОБА_5 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 . Відомості про батька в свідоцтві про народження внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. З серпня 2021 діти - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають разом з позивачкою. Відповідачі не виконують обов'язок по матеріальному забезпеченню дітей, що з рештою поклало тягар утримання неповнолітніх онуків на бабусю, яка є пенсіонеркою. Відповідачі, як батьки, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкуються з дітьми, не надають доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу, не створюють умов для отримання ними освіти, у зв'язку з чим, просить позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина - ОСОБА_5 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки - ОСОБА_6 . Встановити піклування над неповнолітніми та призначити ОСОБА_1 їх опікуном. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину відповідного віку та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі частини з усіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину відповідного віку.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
23.02.2023 д Заводського районного суду м. Запоріжжя від представника відповідача, ОСОБА_3 - адвоката Неткал О.О. надійшов відзив на позовну заяву, яким, останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що, починаючи з 05.06.2007 ОСОБА_3 систематично сплачував аліменти на свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , не маючи заборгованості. 05.04.2018 постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя виконавчий документ про стягнення аліментів було повернуто стягувачу, згідно її заяви. Не заважаючи на це, відповідач не змінив своєї позиції по утриманню сина та продовжував перераховувати на її ім'я кошти для утримання сина до теперішнього часу. Крім цього, відповідач спілкується зі своїм сином регулярно. Майже усі свята, шкільні канікули та дні народження сина проходять у сімейному колі в оселі батьків відповідача. Батько та син завжди на зв'язку. На обліку у наркологічному диспансері відповідач не знаходиться, шкідливих звичок не має. Вважає, що належних допустимих доказів його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно сина - позивачкою не надано.
06.04.2023 від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач виключила усі позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , а також позовні вимоги до ОСОБА_2 стосовно позбавлення її батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів щодо неповнолітнього ОСОБА_5 .
В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановити опіку над малолітньою дитиною ОСОБА_6 , та призначити ОСОБА_1 її опікуном. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 , у розмірі по 1/4 частини з усіх видів її доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом на дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі позовної заяви та до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2023 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Степногірську селищну раду Василівського району Запорізької області.
Від представника третьої особи - Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області надійшов лист, яким вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Від представника третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району надійшла заява, якою просила закрити підготовче судове засідання, позовні вимоги підтримує частково, заперечуючи проти вимоги про встановлення опіки та піклування над дітьми, оскільки, відповідно до розпорядження голови РА ЗМР по Заводському району від 16.12.2022 № 246р позивачку ОСОБА_1 вже призначено опікуном над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Долучено Висновок РА ЗМР по Заводському району від 18.05.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відзиву на позовну заяву від відповідача, ОСОБА_2 , не надходило, жодних доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві відповідачем не надано, проте це не заважає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2023 у цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
У судове засідання представник третьої особи - Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області не з'явився, через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
У судове засідання представник третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району не з'явився, через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідачка в судове засідання, неодноразово викликалась, проте жодного разу не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.02.2013, серія НОМЕР_1 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції ( а.с. 19).
Відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька від 22.06.2018 №00020416068, відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України , тобто зі слів матері (а.с. 20).
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, стор. 12, виданого 11.12.2015 Ленінським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, серія НОМЕР_2 (а.с. 16).
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2022 №2326-5002255648/10789, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , місце фактичного перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 11).
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2022 №2326-5002255698/10787, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 13).
Згідно акту матеріально-побутового обстеження умов проживання гр.. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2022, гр.. ОСОБА_1 є користувачем квартири, зареєстрована та мешкає разом з чоловіком та двома неповнолітніми онуками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. На час обстеження, мама дітей відсутня, навчанням, проживанням та здоров'ям дітей опікується бабуся ОСОБА_1 , яка забезпечила дітей всім необхідним та створила належні умови для їх проживання та розвитку (а.с. 28).
Відповідно до довідки ВК Степногірської селищної ради від 20.07.2022 №1418, на гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за час проживання на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області неодноразово надходили усні скарги на її поведінку та неналежне виконання нею батьківських обов'язків. ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, дома збирає сумнівні компанії, постійно кудись зникає, дітьми опікується бабуся гр.. ОСОБА_1 , 1961 р.н. ( а.с. 41).
Відповідно до Висновку районної адміністрації ЗМР по Заводському району про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 18.05.2023 №789/01-22/18.01-582, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 127).
Згідно відомостей з витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 18.05.2023 №11, відповідно до довідки Житомирської філії Громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація», гр.. ОСОБА_2 з 15.10.2022 по 01.11.2022 проходила курс психо-соціальної реабілітації у реабілітаційному центрі ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація». Матір ОСОБА_2 написала заяву про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_6 , 2013 р.н. (а.с. 128-129).
Відповідно до розпорядження районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 16.12.2022 №246р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 135).
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачка нехтувала виконанням своїх безпосередніх батьківських обов'язків.
Таке відношення матері до дитини приводить до грубого порушення нею батьківських обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є - першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
За приписами пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема становлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення: не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу: не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року (п. 100) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, досліджені в судовому засіданні, письмові докази, висновок органу опіки та піклування, найкращі інтереси дитини, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; тощо.
Мати дитини не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, про що вона письмово повідомила відділ, що підтверджується відповідною заявою від 08.05.2023.
Відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.
Висновок органу опіки та піклування містить відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, що свідчать про свідоме нехтування матір'ю своїми обов'язками і є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз'яснення надані в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. N 789-XII), дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідачка ОСОБА_2 є особою працездатного віку, а тому, суд вважає за необхідне і доцільне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з неї на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Що стосується позовних вимог про встановлення опіки над малолітньою дитиною, суд виходить з наступного.
Частиною першою ст. 60 ЦПК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Як зазначалося раніше розпорядженням районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 16.12.2022 ОСОБА_1 було призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_6 .
З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність відповідного подання, у задоволення позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у розмірі 1984,80 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, в матеріалах справи не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. 164, 166, 180-182 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її малолітньої доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з усіх видів її доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом на дитину відповідного віку, починаючи з 14.11. 2022 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1984 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 20.07.2023.
Суддя Ю.І. Ретинська