Справа № 621/1963/22
Провадження 1-кп/621/107/23
20 липня 2023 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасники справи:
прокурори - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпіла - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
захисник обинуваченого - адвокат ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/1963/22 (провадження ЄРДР № 12022221260000223) за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області, не працюючий, не одружений, освіта середня, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України,
14 серпня 2022 року, приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_6 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її співмешканцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де спільно вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла сварка на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ході якої у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, ОСОБА_6 , в той же день і час, 14.08.2022 року, о 17.00 годині, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні житлової кімнати вказаної квартири, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність свого умислу, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з силою наніс не менше п'яти ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_8 , спричинивши тим самим останньому, згідно висновку судової медичної експертизи № 12-17/301-А22 від 16.09.2022, важку тупу закриту черепно-мозкову травму у вигляді синців та крововиливу у м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в тім'яній і лобно-тім'яній ділянці зліва, синця на правій половині обличчя із садном проекції правої надбрівної дуги на його тлі, а також крововилив у слизову оболонку верхньої губи, двобічного субдурального крововиливу (під тверду мозкову оболонку) із здавленням речовини та зміщенням серединних структур головного мозку, а також забою головного мозку із субарахноїдальним крововиливом (під м'яку мозкову оболонку) в лобній частині лівої півкулі та в обох тім'яних частках головного мозку.
На підставі пункту 48 та відповідно до п.2.1.1, п.2.1.3 «в», «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, травми голови, що мали місце у ОСОБА_8 , відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Після спричинення вище зазначених тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 самостійно припинив свої протиправні дії.
16 серпня 2022 року, потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень було госпіталізовано до Комунального некомерційного підприємства «Харківська обласна клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім..проф.О.І.Мещанінова», де цього ж дня, о 22:55 годині, він помер. Причиною смерті ОСОБА_8 стала важка черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами та забоєм головного мозку, що у своїй течії ускладнилася гострим порушенням кровообігу та набряком-набряканням головного мозку з дислокацією стовбуру головного мозку, спричинена вище вказаними тяжкими тілесними ушкодженнями, нанесеними йому ОСОБА_6 .
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненному.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого пояснив, що померлий ОСОБА_8 є співмешканцем його матері - потерпілої ОСОБА_5 , з яким вона проживала спільно в одній квартирі близько 10 років. Відносини в нього з ОСОБА_8 завжди були дружніми, хоча інколи мати скаржилася, що ОСОБА_8 її б'є, і він помічав на її руках сліди від синців, тому один раз він мав з ним неприємну розмову і просив не чіпати матір. 14 серпня 2022 року, близько 16:00 години, ОСОБА_5 зателефонувала йому та запросила в гості на вечерю, на що він погодився. Близько 17:00 години, того ж дня, він, ОСОБА_6 прийшов до квартири матері за адресою: АДРЕСА_4 , де разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 повечеряли та випили по 2 чарки горілки. ОСОБА_8 на той час вже був випивши, і почувши, що ОСОБА_6 збирається йти, почав сварку з матір'ю через те, що вона погано пригощає сина, та став хапати її за руки і наніс їй декілька ударів по обличчю. Він, ОСОБА_6 , захищаючи матір, відштовхнув ОСОБА_8 від неї, а той, перечепившись за журнальний столик, впав та вдарився головою об дверцята шкафа, після чого сварка припинилася. Він, ОСОБА_6 , допоміг ОСОБА_8 піднятися, попросив заспокоїтися, і вони разом втрьох, аби примиритися, вирішили випити ще по чарці. Однак після цього ОСОБА_8 не заспокоївся, почав ображати матір і ОСОБА_6 , та знов замахнувся, щоб нанести удар вже ОСОБА_6 , через що останній першим наніс два удари кулаками по обличчю ОСОБА_8 , а коли той впав на диван, наніс ще декілька ударів в область голови, аби той заспокоївся. Коли ОСОБА_8 перестав чинити опір, він, ОСОБА_6 самостійно припинив наносити останньому удари, вони помирилися, розмовляли, після чого він пішов додому. Потерпілий ОСОБА_8 під час їхньої сварки свідомість не втрачав, розмовляв і з ним, і з матір'ю, на головний біль не скаржився, тому він, ОСОБА_6 пішов додому, вважаючи, що конфлікт вичерпано. Наслідків у виді настання його смерті ОСОБА_6 не міг передбачити і не бажав їх настання. Про те, що ОСОБА_8 потрапив до лікарні, а згодом помер, він дізнався з телефонного дзвінка матері. Коли прийшли співробітники поліції, він одразу ж визнав свою провину, активно сприяв встановленню фактичних обставин справи, приймав участь в усіх слідчих діях, і щиро розкаюється у вчиненому. Вказав, що ініціатором сварки був потерпілий, який потім на його очах вдарив матір по обличчю, і він дуже розхвилювався й розлютився, та бажав захистити матір.
Окрім визнання обвинуваченим своєї провини, його вина в інкримінованому правопорушенні підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-Показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_8 є її співмешканцем, з яким вона проживала більше 7 років, а обвинувачений - її син. Відносини між сином та ОСОБА_8 були дружніми, але останній часто зловживав алкогольними напоями, був агресивним, і часто спричиняв їй тілесні ушкодження, через що син дуже нервував. За день до цих подій, 13.08.2022 року ОСОБА_8 знову побив її, вона мала сліди побоїв, однак наступного дня вони помирилися та вона позвала сина ОСОБА_10 до них повечеряти. ОСОБА_8 весь день 14.08.2022 року вживав спиртні напої. Під час вечері вони випили по чарці і син хотів йти, і ОСОБА_8 через це образився на неї, почав ображати та наніс їй кулаком удар в щелепу та замахнувся, щоб нанести другий удар, однак ОСОБА_9 відштовхнув його, а той, перечепившись через журнальний столик, впав на підлогу та вдарився головою об шафу. О. ОСОБА_11 одразу ж почав допомагати йому піднятися, однак ОСОБА_8 не заспокоювався, сварився, та почав замахуватися на сина, тому ОСОБА_12 відштовхнув його на диван, а потім наніс декілька ударів кулаками в область голови. Тільки після цього ОСОБА_8 припинив сваритися й кидатися в бійку, вони з сином примирилися, після чого ОСОБА_12 пішов. 15 серпня 2022 року, через побої, спричинені ОСОБА_8 вона не пішла на роботу, а змушена була звернутися до лікарні за медичною допомогою. ОСОБА_8 вранці 15.08.2022 року вставав, розмовляв з нею, просив купити пиво. Близько 16.00 години 15.08.2022 року він ліг у ліжко та, як їй здалося, заснув. Однак після цього, ближче до ночі, вона почула якийсь особливий храп, та підійшовши до ОСОБА_8 , відчула, що він дуже гарячий. Близько 05:00 години ранку 16.08.2022 року вона поміряла йому температуру, яка була до 40 градусів, і одразу ж викликала «швидку допомогу». До свідомості ОСОБА_8 вже не приходив. В цей же день, ІНФОРМАЦІЯ_4 , об 23:00 годині, ОСОБА_8 помер.
-Показаннями свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що перебував в дружніх відносинах з ОСОБА_14 , який останнім часом періодично зловживав спиртними напоями. В березні 2022 року разом із знайомим ОСОБА_15 вони прийшли у гості до ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Там також знаходився обвинувачений ОСОБА_16 , з яким він посидів на кухні, в той час, як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про щось розмовляли в кімнаті, в них почалася сварка, а потім і бійка, під час якої ОСОБА_8 дуже вдарився головою. Про обставини 14.08.2022 року йому нічого невідомо, однак дійсно він знає, що померлий часто наносив побої своїй співмешканці ОСОБА_5 , однак вона на нього нікуди не скаржилася, до поліції не зверталася.
-Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що працює фельдшером в складі бригади швидкої медичної допомоги, яка 16 серпня 2022 року близько 05:00 години ранку виїхала за викликом в смт.Слобожанському Чугуївського району Харківської області (точної адреси не пам'ятає). В квартирі знаходилася раніше їй не знайома потерпіла ОСОБА_5 , яка провела її до свого чоловіка, який вже був без свідомості. ОСОБА_5 пояснила, що чоловіка побив її син. Свідок ОСОБА_19 оглянула потерпілого, який був живий, однак за зовнішніми ознаками вона як медичний працівник побачила, що він в такому стані знаходиться вже тривалий час, не менше доби. Від лікаря Центру невідкладної допомоги було отримано вказівку транспортувати хворого до КНП «Харківська обласна клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім..проф.О.І.Мещанінова», після чого вона зі свого мобільного телефону повідомила про подію до поліції згідно Інструкції. Під час транспортування до лікарні ОСОБА_8 до свідомості не приходив. Потерпіла ОСОБА_5 також їхала разом з ними в автомобілі швидкої допомоги. Вже у місті Харків, не доїжджаючи до лікарні, автомобіль швидкої потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, було зіткнення автомобілів, однак ніхто з осіб в автомобілі жодних травм не отримував. Хворий з ношів-візка не падав, головою не ударявся, був закріплений та не контактував з іншими частинами авто. Було викликано інший автомобіль, який транспортував ОСОБА_8 до лікарні.
-Показаннями свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що товаришує з ОСОБА_21 , і 14.08.2022 року ввечері він бачився з обвинуваченим, в якого напухла рука. На його питання про причини, ОСОБА_12 відповів, що побився з невідомим чоловіком. Про подробиці свідок не запитував. Інші обставини про події 14 серпня 2022 року йому невідомі. Відносини між ОСОБА_6 та співмешканцем матері ОСОБА_8 , як йому відомо, завжди були нормальними.
-Від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 прокурор відмовився, а сторона захисту не наполягала на їх допиті, оскільки останнім не відомі фактичні обставини справи.
Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, наданих під час судового розгляду, винуватість ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами, дослідженими судом.
-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022221260000223 від 17.08.2022 , згідно якого 16.08.2022 року до служби «102» надійшло повідомлення лікаря швидкої допомоги про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (т.2, а.с.4-6);
-Постановами від 17.08.2022 року про створення слідчої групи та призначення групи прокурорів, якими підтверджуються повноваження слідчих та прокурорів в даному кримінальному провадженні (т.2, а.с.7-8);
-Протоколом огляду місця події від 16.08.2022 з ілюстративною фототаблицею, де зафіксовано обстановку і обставини місця події, в тому числі й пошкодження журнального столика (т.2, а.с.12 - 15)
-Довідкою КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім..проф.О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, про те, що ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні у 2-му нейрохірургічному відділенні 16.08.2022 року з діагнозом важка закрита ЧМТ, забій головного мозку. Двобічні субдуральні гематоми. Забої м'яких тканин голови. Хворий помер ІНФОРМАЦІЯ_4 о 22.55 (т.2, а.с.16);
-Постановою про призначення судово-медичної експертизи від 17.08.2022 року (т.2, а.с.18)-19);
- Висновком експерта № 12-14/95-Зм/22 від 17.08.2022 року, проведеної на підставі матеріалів кримінального провадження ЄРДР №12022221260000223 від 17.08.2022 , та Довідки КНП МКЛШНМД від 17.08.2022, згідно якого у потерпілого ОСОБА_8 мали місце: важка закрита черепно-мозкова травма у виді забою м'яких тканин голови, забою головного мозку, що ускладнилися у своїй течії розвитком двобічних субдуральних гематом. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих предметів з обмежуючою травмуючою поверхнею по механізму удару, індивідуальні особливості яких в своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок нанесення ударів руками (кулаками) чи озутими ногами нападаючого (нападаючих), і могли бути отримані в строк та обставинах, вказаних в постанові слідчого. По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року») (т.2, а.с.20)
- Постановою про призначення судово-медичної експертизи від 17.08.2022 року та висновком №12-17/301-А/22 від 16.09.2022 року експертизи трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого встановлена важка тупа закрита черепно-мозкова травма у вигляді синців та крововиливу у м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в тім'яній і лобно-тім'яній ділянці зліва, синця на правій половині обличчя із садном проекції правої надбрівної дуги на його тлі, а також крововилив у слизову оболонку верхньої губи, двобічного субдурального крововиливу (під тверду мозкову оболонку) із здавленням речовини та зміщенням серединних структур головного мозку, а також забою головного мозку із субарахноїдальним крововиливом (під м'яку мозкову оболонку) в лобній частині лівої півкулі та в обох тім'яних частках головного мозку. За механізмом травма голови є прижиттєвою і утворилася від не менш п'ятиразової ударної травматичної дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою площею травмуючої поверхні, та не виключає їх спричинення 14.08.2022 року. Наявний причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями внаслідок подій 14.08.2022 року та настанням смерті ОСОБА_8 . Локалізація тілесних ушкоджень на голові, що мають місце у ОСОБА_8 , не доступна для їх спричинення власною рукою. Не виключається після отримання тілесних ушкоджень можливість ОСОБА_8 вчинення яких-небудь активних самостійних дій (т.2, а.с.21 - 26)
- Постановою про призначення судово-медичної експертизи від 17.08.2022 року та висновком експерта №12-14/98-Зм/22 від 03.09.2022 року, згідно якого у обвинуваченого ОСОБА_6 мали місце: садна на розгинальній поверхні лівого передпліччя, ділянка травматичного набряку м'яких тканин на тильній поверхні правої кристі, синці на правій бічній поверхні живота. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, а вище вказані садна утворилися по механізму «тертя-ковзання», та відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року») (т.2, а.с.28)
- Постановою про призначення судово-медичної експертизи від 05.09.2022 року та висновком експерта №12-23/22/301-А/22 від 23.09.2022 року, проведеним за наслідками слідчого експеримента, згідно якого підтверджено раніше надані висновки експертів щодо тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_8 та їх тяжкості, та при цьому визначено, що характер травми голови, встановленої при дослідженні трупа ОСОБА_8 унеможливлює її утворення в результаті самостійного падіння з висоти зросту без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом о тверду поверхню (т.2, а.с.29-34)
- Постановою про призначення судово-медичної експертизи від 05.09.2022 року та висновком експерта №12-23/23/301-А/22 від 23.09.2022 року, (т.2, а.с.35- 40)
- матеріалами медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 (т.2, а.с.41-54);
- протоколом слідчого експерименту від 17.08.2022 року, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_5 , з СД-диском відеозапису слідчої дії (т.2, а.с.67-72)
- протоколом слідчого експерименту від 18.08.2022 року, проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_6 , з СД-диском відеозапису слідчої дії (т.2, а.с.73-82)
- копією медичної карти ОСОБА_5 , з якої вбачається, що 15.08.2022 року вона звернулася за медичною допомогою до хірурга зі скаргами на забиття, гематоми голови й тулуба (т.2, а.с.99 - 102)
Згідно з положеннями статті 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Досліджені під час судового розгляду письмові докази не викликають сумнівів у їх достовірності, а викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження. Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - є достатніми та взаємопов'язаними.
Сумніви сторони захисту щодо можливої причини смерті ОСОБА_8 внаслідок травми голови, отриманої під час падіння померлого через журнальний столик та забиття об шафу, спростовуються висновком експерта №12-23/22/301-А/22 від 23.09.2022 року згідно якого характер травми голови, встановленої при дослідженні трупа ОСОБА_8 унеможливлює її утворення в результаті самостійного падіння з висоти зросту без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом о тверду поверхню (т.2, а.с.29-34).
На переконання суду, дії ОСОБА_6 повністю охоплюються складом злочину, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України, який належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в даному випадку характеризується не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким особа, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що свідомо спричиняв тілесні ушкодження ОСОБА_8 , намагаючись припинити нанесення побоїв останнім його матері, однак не передбачав таких наслідків та не бажав настання його смерті.
Європейський Суд з прав людини у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а отже, є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 ст.50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч.5 статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 статті 121 Кримінального кодексу України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, не одружений, освіта середня, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2, а.с.83-84), за місцем мешкання та навчання характеризується позитивно (т.2, а.с.103-104)
Згідно відомостей Управління інформаційних технологій ГУНП в Харківській області, обвинувачений ОСОБА_6 вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.04.2018 року засуджений за ч.2 статті 125 КК України до 240 годин громадських робіт, та 26.11.2018 року знятий з обліку по відбуттю строку покарання, а отже в силу пункту 2.1 статті 89 Кримінального кодексу України є таким, що не має судимості (т.2, а.с.59- 65)
Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Крім того, з огляду на положення пункту 7 ч.1, ч.2 статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому, вчинення ним кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням потерпілого ОСОБА_8 , зокрема, нанесенням побоїв його матері ОСОБА_5 на очах обвинуваченого, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження сторони захисту про виключення вказаної обставини як обтяжуючої через відсутність будь-яких належних доказів (зокрема, медичних) про перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину судом не беруться до уваги, оскільки норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень ст.ст.84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 та сам ОСОБА_6 зазначали, що вживали спиртні напої під час спільної вечері з ОСОБА_8 14 серпня 2022 року, а отже, незалежно від кількості вжитого обвинуваченим алкоголю, ця обставина є такою, що обтяжує покарання.
Прокурор в судовому засіданні, з огляду на обставини справи та особу обвинуваченого, просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Потерпіла ОСОБА_33 просила суворо не карати обвинуваченого та призначити мінімальне покарання.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив суворо не карати та зазначив, що усвідомив тяжкі наслідки свого протиправного діяння, в якому щиро розкаюється.
Захисник ОСОБА_34 , з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину й встановленню істини в справі, просив призначити ОСОБА_35 покарання нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією відповідної статті згідно положень статті 69 Кримінального кодексу України, а саме: 3 роки позбавлення волі.
Згідно ч.1 статті 69 Кримінального кодексу України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.02.2021 року по справі № 629/2739/18 зазначив, що частина 1 статті 69 Кримінального кодексу України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
З огляду на особу обвинуваченого, який, в силу статті 89 Кримінального кодексу є не судимим, його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування й судового розгляду, суб'єктивне відношення й усвідомлення тяжкості вчиненого діяння, а також наявність декількох пом'якшуючих обставин, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого ОСОБА_8 , зокрема, нанесенням побоїв його матері ОСОБА_5 на очах обвинуваченого, що істотно знижує суспільну небезпечність винуватої особи, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 основне покарання нижче, від найнижчої межі, встановленої частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, та остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18.08.2022 року (справа № 621/1444/22) підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (т.1, а.с.28-32)
З метою забезпечення виконання вироку належить залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до набрання ним законної сили.
За правилами ч.5 статті 72 Кримінального кодексу України, в строк відбування покарання обвинуваченим підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Початок відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме - з 18 серпня 2022 року.
Зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 18.08.2022 року до набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - тримання під вартою у ДУ «Харківській слідчий ізолятор», продовживши його дію до набрання вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок складено і проголошено 20.07.2023
Суддя ОСОБА_36