Справа № 420/10847/23
19 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) (надалі відповідач) у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо:
- невиплати в повному розмірі грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за лютий, березень, серпень та вересень 2022 року, в частині застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 ,
- не включення винагороди, визначеної Постановою Уряду №168, до складу місячного грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році,
- не виплати компенсації за усі невикористані капітаном 2 рангу ОСОБА_2 дні основної та додаткових відпусток;
та зобов'язати відповідача: здійснити нарахування та доплату грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за лютий 2022 в сумі 8 928 грн. 54 коп., за березень 2022 в сумі 75 806 грн. 45 коп., за серпень 2022 в сумі 70 893 грн. 14 коп. та за вересень 2022 року в сумі 120 213 грн., що разом становить 275 841 грн. 13 коп., які виплатити його дружині ОСОБА_1 ;
- здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за 2022 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2022, з врахуванням раніше здійснених виплат, та в зв'язку з цим - здійснити перерахунок, з урахуванням винагороди згідно Постанови Уряду №168, та виплатити його дружині, ОСОБА_1 , допомогу на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням здійсненої в листопаді 2022 року виплати;
- виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані капітаном 2 рангу ОСОБА_2 дні основної відпустки за 2022 рік, та за усі дні невикористаних ним як учасником бойових дій протягом 2015-2022 рр. додаткових відпусток.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивач є дружиною померлого капітану 2 рангу ОСОБА_2 що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) та наказом командира відповідача 27 вересня 2022 року його виключено зі списків особового складу. Стверджує, що під час проходження військової служби у 2022 році ОСОБА_2 виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі щомісячне грошове забезпечення, допомога на оздоровлення через не застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 рік , та не виплачено грошову компенсацію за дні основної відпустки за 2022 рік та за усі дні невикористаних чоловіком як учасником бойових дій протягом 2015-2022 рр. додаткових відпусток, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 01.01.2022. Вважає, що такі дії призвели до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач надав до суду відзив від 05.06.2023 у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, та вказав, що нарахування та виплата грошового забезпечення капітану 2 рангу ОСОБА_2 за 2022 рік проводилась відповідно до вимог наказу МВС України від 25.06.2018р. №558 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 якою визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Вважає, що скасування пункту 6 постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військове званням загиблого чоловіка позивачки, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у праві №826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку, та визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність не поновлює дію попереднього акту. Також постановою КМУ №168 передбачено здійснення виплати додаткової винагороди на підставі наказу командира, що вказує на її тимчасовий характер, а тому ця винагорода не охоплюється терміном грошового забезпечення, та не може бути врахована при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році.
Та пунктом 6 Розділу V Наказу №558 не передбачена виплата членам сім'ї померлого грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
Сторонами визнається, що ОСОБА_1 була дружиною капітану 2 рангу ОСОБА_2 який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 2010, яка розташовувалась в м.Маріуполь Донецької області та який з 07.04.2022 року вважався безвісно відсутнім військовослужбовцем. На підставі свідоцтва про смерть від 15.08.2022 року серії НОМЕР_3 , у серпні 2022 року військова частина НОМЕР_1 отримала відомості про смерть ОСОБА_2 , та після проведення розслідування нещасного випадку та проведеного засідання Центральної військово-лікарської комісії, було встановлено, що ОСОБА_2 , 07 квітня 2022 року отримав поранення, які призвели до його смерті, а тому наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2022 року №45-ОС ОСОБА_2 , виключено з 07.04.2022 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із його смертю.
В 2022 році з позивачем проведені розрахунку з виплати нарахованого грошового забезпечення її загиблого чоловіка.
При проведенні розрахунку з позивачем нарахування та виплата грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за 2022 рік проводилась виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року, також при виплаті допомоги на оздоровлення не враховувалось додаткова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, яка виплачувалась в 2022 році ОСОБА_2 , та не була виплачена позивачу грошова компенсація за невикористані чоловіком дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Не погоджуючись з діями відповідача під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки позивач звернулась до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII)передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (надалі - Закон №294-IX), Закон №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі N 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі N 520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 25.05.2022 по 20.10.2022 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 та від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (надалі Порядок №884).
Згідно п.3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Враховуючи те, що відповідачем при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням капітану 2 рангу ОСОБА_2 протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року як розрахункових величин, суд дійшов висновку і про протиправність виплати вищевказаних видів грошового забезпечення без урахування відповідних величин.
Відтак, суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 , в т.ч. матеріальної допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо не включення винагороди визначеної Постановою КМУ №168 до складу місячного грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку із повномасштабною військовою агресію російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, який триває по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України затверджено постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року.
При цьому, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького на період дії складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов:
- на період дії воєнного стану;
- військовослужбовцям Прикордонної служби;
- в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
та пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, суд зазначає, що така додаткова винагорода не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які враховуються при обчисленні середньоденного грошового забезпечення.
А тому з боку позивача порушень прав позивача не відбулось, та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди капітану 2-го рангу ОСОБА_2 , в повному обсязі за лютий та березень 2022 року, то як встановлено судом, згідно архівної відомості у лютому 2022 року ОСОБА_2 було нараховано додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168 у розмірі -5357,14грн., у березні 24193,55грн., у квітні - липні 2022 року по 100000грн. та у серпні 45169,39грн.
Відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Загально відомим є той факт, що оборона м.Маріуполя українськими військами від наступу російських військ тривала з 24.02.2022 року по 20 травня 2022 року. Тому слід вважати, що капітан 2-го рангу ОСОБА_2 як такий, що проходив військову службу в в/ч дислокованій в м.Маріуполі приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та загинув від вибухової травми під час цих дій, а тому відповідач повинен був нарахувати вказану винагороду у розмірі 14285,68грн. (100000/28 х4) в лютому та 100000грн. березні 2022року, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо несплати в повному розмірі позивачу грошового забезпечення капітан 2-го рангу ОСОБА_2 за серпень та вересень 2022 року, то суд враховує наступне.
Як встановлено судом та зазначено у відзиві відповідача грошове забезпечення ОСОБА_2 нараховувалось по 14.08.2022 року.
Відповідно до п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Згідно п.5 глави 6 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом МВС України №588 від 25.06.2018р виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів начальників (командирів) органів Держприкордонслужби членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Згідно частини третю статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до п.7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.
Згідно п. 27 Указу Президента №1115/2009 днем припинення (розірвання) контракту є:
1) день закінчення строку контракту;
2) день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту;
3) день набрання чинності контрактом про навчання в разі вступу особи рядового складу, сержантського і старшинського складу до вищого військового навчального закладу;
4) день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого 15.08.2022 року смерть останнього настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24).
Згідно витягу з Наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України №45-ОС від 27.09.2022 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю капітан 2 рангу ОСОБА_2 з 07.04.2022 року (а.с.20).
Тому суд вважає помилковим посилання позивача на те, що грошове забезпечення капітану 2- рангу ОСОБА_2 повинно було нараховуватися до дня видання наказу №45-ОС від 27.09.2022 року, так як це суперечить вищевказаним нормативним актам, а тому в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні.
Щодо не виплати позивачу грошової компенсації за не отримані щорічні основні та додаткові відпустки як учаснику бойових дій, то суд враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.10-1 ЗУ №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 12 ЗУ № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Згідно п.1 глави 6 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом МВС України №588 від 25.06.2018р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції 23.07.2018р. за № 854/32306 разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Відповідно до п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Так як питання виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної/додаткової відпустки членам сім'ї загиблого військовослужбовця не врегульовано вищевказаною Інструкціє, то суд вважає необхідним застосувати закон загальної дії та принцип аналогії права, а саме Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504.
Згідно ч. 6 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Відповідачем не заперечується, те що капітан 2-го рангу не отримав за життя належні йому основну щорічну відпустку, та додаткові відпустки як учасник бойових дій, а тому суд вважає, що положення ч.6 ст.24 ЗУ №504/96 мають бути застосовані до спірних правовідносин з метою забезпечення права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки її загиблого чоловіка, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статтей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо:
- нарахування грошового забезпечення капітану 2 рангу ОСОБА_2 в період лютий, березень, серпень 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані капітаном 2 рангу ОСОБА_2 дні основної та додаткових відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 : здійснити нарахування додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022року капітану 2 рангу ОСОБА_2 за лютий 2022 в сумі 8 928 грн. 54 коп., за березень 2022 в сумі 75 806 грн. 45 коп., які виплатити ОСОБА_1 ;
- здійснити перерахунок грошового забезпечення в т.ч. допомоги на оздоровлення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за 2022 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2022, та виплатити його ОСОБА_1 і з врахуванням раніше здійснених виплат;
- виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані капітаном 2 рангу ОСОБА_2 дні основної відпустки за 2022 рік, та як учасником бойових дій дні додаткових відпусток за 2015-2022 рр.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) код ЄДРПОУ 14321541 (провулок Лікарняний, 3 м Білгород-Дністровський, Одеська область, 67707).
Суддя Іванов Е.А.