Справа № 420/17842/23
19 липня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул.. Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 14 липня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
2. Зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 відповідач склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, станом на 01 березня 2018, на підставі якої позивачу перераховану пенсію з 01.01.2018. Додаткові види грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення не увійшли. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року по справі №520/2098/19 встановлено нові підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 (з дати перерахунку пенсії на підставі Постанови №103), оскільки у період чинності пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 Пенсійний фонду України повинен i застосовувати Закон № 2262-XII (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Не погодившись зі складенням довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, на підставі якої позивачу перераховану пенсію з 01.01.2018 без урахування додаткових видів грошового забезпечення, позивач 21.04.2023 звернувся до відповідача з відповідною заявою. Відповідач своїм листом від 24.05.2023 відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що включення до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення зазначеною Постановою не передбачено.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невключення додаткових видів грошового забезпечення , позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ознайомившись зі змістом позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у подібній справі № 380/14933/22 викладав висновок щодо застосування ст. 123 КАС України у питанні обрахунку строку оскарження до суду дій суб'єкта владних повноважень щодо оформленні та направлення до територіального органу Пенсійного фонду довідок про розмір грошового забезпечення, передбачених Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45. Такий висновок зводиться до того, що: «грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до «Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.
Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.».
Підсумовуючи викладене, у випадку ОСОБА_1 строк звернення до суду обраховується з дня отримання ним першої пенсійної виплати після 01.03.2018, а саме після отримання пенсії перерахованої на підставі Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018.
Крім того, ОСОБА_1 в своєму позові зазначає, що 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-XII.
Однак, після 05.03.2019 та взагалі у період з 2019 по 2022 рік включно позивач не вживав заходів задля відновлення свого пенсійного права, яке, на його думку, зазнало в 2018 році порушення в результаті перерахунку його пенсії на підставі довідки яка не включала всі види грошового забезпечення.
ОСОБА_1 в своєму позові посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 по справі №520/2098/19, яким встановлено право особи на перерахунок пенсії за довідкою станом на 01.03.2018 з включенням всіх складових грошового забезпечення.
Проте, в поданому 14.07.2023 позові ОСОБА_1 знов ж таки не зазначає чому саме після 09.06.2022 він не звернувся до Одеського обласного ТЦК та СП з заявою щодо надання йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
З даним позовом він звернувся до суду лише 14.07.2023 та не вказав поважних підстав пропуску строку звернення до суду.
Наведене свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог ст.171 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із частинами третьою та четвертою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З аналізу викладених положень статей 123, 171 КАС України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Проте, суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску строку звернення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про доцільність залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, забезпечивши позивачу процесуальні гарантії доступу до суду, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Кодексом адміністративного судочинства України.
Відтак, недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів на підтвердження цього; доказів досудового врегулювання спору, якщо таке відбувалось.
Суд застерігає, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, має своїм наслідком - залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 171, 241, 248, 256 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА