Справа № 420/17530/23
19 липня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О.О., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Командира військової частини полковника Устілко Дмитра Сергійовича про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Командира військової частини полковника Устілко Дмитра Сергійовича, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати п. 1 наказу № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 року яким на заступника начальника логістики - начальника озброєння військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 за невиконання вимог ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, та ст.ст. 58, 59 статуту Внутрішньої служби ЗСУ накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «ДОГАНА».
- скасувати п. 4 наказу № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 року яким вирішено здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно з п. 4 розділу ХІ наказу МО України № 260 від 07.06.2018 року.
- визнати протиправними та скасувати п. 65 наказу № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року у якому прийнято рішення про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді «СУВОРА ДОГАНА». за порушення вимог, абз 3 ст. 11, ст.16 абз.1 ст. 74, абз. 9,15 ст.75 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ
- скасувати п.8 наказу № 837 (з основної діяльності) від 17.062023 року, яким вирішено здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно з п. 4 розділу ХІ наказу МО України № 260 від 07.06.2018 року.
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказ № 844 (з основної діяльності) від 19.06.2023 року, про результати службового розслідування за фактами грубих порушень під час прийому передачі начальника ракетно-артилерійського озброєння технічної частини в/ч НОМЕР_1 відповідно до якого за порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 11, 16, 74, 75, 83 та 93 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, на підполковника ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ ЗАЙМАНІЙ ПОСАДІ».
- скасувати п.4 наказу № 844 (з основної діяльності) від 19.06.2023 року, яким вирішено здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно з п. 4 розділу XVI наказу МО України № 260 від 07.06.2018 року.
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу повернути підполковнику ОСОБА_2 грошові кошти (частки премії) не виплаченої у зв'язку з накладенням дисциплінарних стягнень наказами № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року, № 844 (з основної діяльності) від 19.06.2023 року, № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Не відповідає вимогам чіткості та зрозумілості позовні вимоги позивача.
Так, у п.5 прохальної частини позову, позивач просить визнати протиправними та скасувати п. 65 наказу № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року.
Водночас, з копії наказу № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року вбачається, що зазначений наказ містить усього 11 пунктів.
Крім того, суд звертає увагу на значну кількість орфографічних помилок у тексті позовної заяви та, зокрема, у позовних вимогах, що унеможливлює правильне розуміння судом заявлених позовних вимог.
Крім того, позивач не наводить пояснень, чому п.1 наказу №438 від 21.04.2023, п. 65 наказу № 837 від 17.06.2023 року та п. 3 наказ № 844 від 19.06.2023 року необхідно визнати протиправними та скасувати, а п.4 наказу № 438 від 21.04.2023, п.8 наказу № 837 від 17.06.2023 та п.4 наказу № 844 від 19.06.2023 на думку позивача необхідно скасувати без визнання їх протиправними.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, вимоги позивача - не є чіткими та зрозумілими.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачу, який звернувся до суду з вказаним процесуальним статусом, необхідно викласти зміст позовних вимог чітко та зрозуміло.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивача було звільнено з ВЧ НОМЕР_1 наказом №99 від 09.04.2023 та зараховано у розпорядження командира Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ. У позові позивач вказує, що на підставі наказу №99 від 09.04.2023 полковник ОСОБА_4 втратив повноваження безпосереднього начальника ОСОБА_2 відповідно до ст.55 підрозділу ІІ розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗСУ.
З огляду на викладене, незрозумілими та необґрунтованими є вимоги позивача про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу повернути підполковнику ОСОБА_2 грошові кошти (частки премії) не виплаченої у зв'язку з накладенням дисциплінарних стягнень наказами № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року, № 844 (з основної діяльності) від 19.06.2023 року, № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 р.
Всупереч положенням п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивач не вказує яким чином видання наказів командиром ВЧ НОМЕР_1 № 837 (з основної діяльності) від 17.06.2023 року, № 844 (з основної діяльності) від 19.06.2023 року, № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 р. могло вплинути на отримання повного грошового забезпечення ОСОБА_2 , за умови якщо позивач в цей час вже не перебував у складі ВЧ НОМЕР_1 .
Частинами 1, 5 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження п.1 та 4 наказу № 438 (з основної діяльності) від 21.04.2023 року, в обґрунтування якої посилався на введення воєнного стану в Україні.
Суд не приймає до уваги вказані пояснення, зважаючи на наступне.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до вимог частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо посилання позивача на введення воєнного стану, що на його думку є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22, зауважила, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб'єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.
Доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, позивачем не надано.
Згідно з ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та роз'яснює, що недоліки повинні бути усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, його копій та копій документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, надання відповідних доказів по справі.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у 160, 161 КАС, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних вимог ст.5 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, тобто повинні бути зазначені в позові треті особи та надані для них копії позову з додатками.
Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
За таких обставин адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 77, 79, 94, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Командира військової частини полковника Устілко Дмитра Сергійовича про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хурса