Справа № 420/10811/23
18 липня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови
До адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №69050972 від 28.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №420/23606/21, яке набрало законної сили 17.02.2022, ОСОБА_1 13.04.2022 проведено перерахунок пенсії у відповідності п. а ст. 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб” (виходячи з 80% грошового забезпечення) та на підставі довідки №22/6-6237 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від загальної суми 30892,96 грн з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 по день проведення такого перерахунку. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 становить 25461,06 грн. Оскільки згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 по справі №420/2130/20 ОСОБА_1 зроблено перерахунок пенсії з 01.01.2016 по 01.10.2017 розмірі 60%, а з 01.10.2017 в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження граничного розміру, тому доплати згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №420/23606/21 з 01.12.2019 немає. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
В подальшому, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01.06.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69050972 за виконавчим листом №420/23606/21виданим 20.04.2022. Відповідний лист про виконання рішення суду було надіслано Головним управлінням до відділу примусового виконання рішень 10.06.2022 №1500-0505-5/59544.
Представник позивача наполягає на тому, що Головним управлінням рішення Одеського окружного адміністративного суду в 17.01.2022 по справі №420/23606/21 виконано 13.04.2022, тобто, до відкриття виконавчої провадження ВП №69050972 .
Крім того, представник позивача зазначає, що постанова ВП№69050972 про накладення штрафу розмірі 5100 грн до Головного управління не надходила.
На переконання позивача, державним виконавцем не взято до уваги, що виділення коштів для виплати не залежить від Головного управління, а для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії; невиконання зумовлено неповажними причинами.
Ухвалою судді від 29.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Також, ухвалою суду від 29.05.2023 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №69050972 та зупинено провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, проте не надає ані виписок з рахунків, ані жодних інших доказів, які б підтверджували дійсну відсутність коштів. Також представник відповідача вказує, що боржником не надано Витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюються за окремою бюджетною програмою. Таким чином, боржник належним чином повідомлений про свій обов'язок щодо здійснення дій, направлених на виконання рішення суду не виконує його без поважних на те причин. Станом на 02.03.2023 боржником рішення виконано частково. Стягувану не виплачена заборгованість пенсії. 04.04.2023 державним виконавцем відповідно до вимог статей 63, 75 Закону, за невиконання рішення, було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. В даній постанові також зазначено вимогу державного виконавця щодо необхідності виконання рішення суду протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. 28.04.2023 за повторне невиконання вимог виконавчого листа на ГУ ПФУ в Одеській області накладено штраф у подвійному розмірі 10 200 грн, як передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження»
У відзиві зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на формальних підставах не виплачено пенсію стягувану, оскільки рішення обов'язкове до виконання на території України.
Також відповідачем до суду подано витребувані ухвалою суду від 29.05.2023 року матеріали.
В судове засідання, призначене на 09.06.2023 року об 10:00 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Ухвалою суду від 18.07.2023 поновлено провадження у справі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року у справі №420/23606/22 адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року відповідно до довідки №22/6-6237, про розмiр грошового забезпечення для перерахунку пенсії від загальної суми 30892,96 гривень. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідності п. а ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення) здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 року у відповідності до довiдки №22/6-6237 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від загальної суми 30892,96 гривень з виплатою рiзниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 року по день проведення такого перерахунку. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 18.01.2022 року.
Одеським окружним адміністративним судом 20.04.2022 року видано виконавчий лист щодо:
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідності п. а ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення) здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 року у відповідності до довiдки №22/6-6237 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від загальної суми 30892,96 гривень з виплатою рiзниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 року по день проведення такого перерахунку.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01.06.2022 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №420/23606/21, виданого 20.04.2022 року.
Листом від 10.06.2022 року Головним управлінням повідомлено відповідача, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №420/23606/21, яке набрало законної сили 17.02.2022, ОСОБА_1 13.04.2022 проведено перерахунок пенсії у відповідності п. а ст. 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (виходячи з 80% грошового забезпечення) та на підставі довідки № 22/6-6237 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від загальної суми 30892,96 грн з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 по день проведення такого перерахунку. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 становить 25461,06 грн. Оскільки згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 по справі № 420/2130/20 ОСОБА_1 зроблено перерахунок пенсії з 01.01.2016 по 01.10.2017 в розмірі 60%, а з 01.10.2017 в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження граничного розміру, тому доплати згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №420/23606/21 з 01.12.2019 немає.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головно управління.
Також в листі зазначено, що відповідно до частини першої статті 121 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства винні особи несуть відповідальність згідно із законом.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено вимогу від 20.03.2023 року №03.01-6401 відповідно до якої вимагається у триденний строк з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати вимоги виконавчого листа.
Головне управління на виконання вимоги від 20.03.2023 року направило відповідачу лист від 28.03.2023 року №1500-0505-5/3655 аналогічного до листа від 10.06.2022 року змісту.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.04.2023 року ВП №69050972 за невиконання вимог виконавчого 20.04.2022 року, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.04.2023 року ВП №69050972 за невиконання вимог виконавчого 20.04.2022 року, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 10200,00 грн.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, згідно зі змістом ст.75 Закону України №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Судом встановлено, що за результатом здійснення перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року по справі №420/23606/21 відсутня доплата.
Про зазначені обставини позивачем повідомлено відповідача двічі листами від 10.06.2022 року та 28.03.2023 року.
Як вбачається з постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.04.2023 року ВП №69050972, державним виконавцем встановлено, що станом на 04.04.2023 року вимоги виконавчого листа не виконано.
В постанові головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.04.2023 року ВП №69050972 встановлено, що постановою про накладення штрафу від 04.04.2023 боржника зобов'язано виконати вимоги виконавчого документу протягом 10 робочих днів. Боржником у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду не виконано без поважних причин.
Також про невиконання рішення суду від 17.01.2022 року в повному обсязі, а саме в частині виплати заборгованості зазначено і у відзиві на адміністративний позов.
Однак, зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки, як вже встановлено, позивачем повідомлено відповідача про відсутність заборгованості за результатом здійснення перерахунку на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року по справі №420/23606/21.
Жодних обґрунтувань щодо зазначених обставин відповідачем не наведено, як і доказів наявності не виплаченої заборгованості.
Крім того, за твердженням представника позивача Головне управління ПФУ в Одеській області не отримувало постанову про накладення штрафу від 04.04.2023 року. Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.
Враховуючи те, що постановою від 04.04.2023 року позивача (боржника) зобов'язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, а доказів повідомлення боржника про прийняту постанову відповідачем не надано, суд дійшов висновку про передчасність дій відповідача та прийняття постанови про накладення штрафу від 28.04.2023 року.
Крім того, ухвалою суду від 16.03.2023 року по справі №420/23606/21 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 420/23606/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Також в ухвалі суду від 16.01.2023 року по справі №420/23606/21 констатовано про виконання рішення суду від 17.01.2022 року, а також про те, що відсутня доплата різниці в пенсії за минулий час з 01.12.2019 року по день проведення такого перерахунку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі YvonnevanDuynv.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.04.2023 року ВП №69050972 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в розмірі 10200 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Головне управління ПФУ в Одеській області, як позивач у даній справі, є суб'єктом владних повноважень.
При цьому, предметом спору у справі є перевірка правомірності рішень органу виконавчої служби з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року у справі №420/23606/21 щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, що входить виключно до повноважень позивача, як суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у межах спірних правовідносин Головне управління ПФУ в Одеській області звернувся до суду з метою виконання своїх функцій та захисту своїх прав, саме як суб'єкт владних повноважень.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень КАС України вбачається, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При цьому, сплачений суб'єктом владних повноважень судовий збір не стягується.
В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 січня 2020 року (справа № 815/2357/17).
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №69050972 від 28.04.2023 року про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 20987385,65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 65091, м.Одеса, вул.Разумовська, 37).
Суддя П.П.Марин