Справа № 420/6428/23
19 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом Державної служби України з безпеки на транспорті(надалі відповідач-1), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки від 20.03.2023 року № 355574 про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 8 500 грн. мотивуючи, це тим, що під час перевірки додержання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт 09.02.2023 року посадовими особами відділу державного нагляду в Одеській області в пункті габаритно-вагового контролю автодороги М-05 (452-км.+811м.) було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Volvo FH12 із причепом під його керуванням та встановлено перевантаження на 0,85 тонни( був сипучий вантаж-пшениця), та він звернувся до працівників відповідача дозволити перерозподілити вантаж та пройти повторне зважування, на що йому безпідставне було відмовлено, також, в акті не вказано на яких вагах здійснювалось зваження авто, що позбавляє можливості встановити діапазон вимірювання ваг, межи допустимих похибок при визначені навантаження як на одиничну вісь, так й на групу осей, а також діапазон швидкості руху автомобіля під час здійснення зважування. Тому вважає, що відповідач виніс оскаржувану постанову за відсутніості підстав для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій згідно абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою суду від 03.04.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року залучений до участі по справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки (надалі відповідач-2)
Ухвалою суду від 17.07.2023 року виправлена описка в ухвалі від 03.04.2023року.
Відповідач-1 надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що до повноважень відповідача не входить заборона проїзду автомобільному транспорту дорогами загального користування, так як це прерогатива органів поліції, та відсутність такого затримання не свідчить про відсутність самого порушення. Та усунення перевищення вагових параметрів та повторне зважування транспортного засобу не спростовує факт зафіксованого правопорушення. Транспортний засіб заїжджав на платформу для зважування повільно, в межах дозволеної швидкості, тому така швидкість руху не могла призвести до зміщення його сипучого вантажу, та пунктом 22.5 Правил дорожнього руху не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо), та не звільняє від відповідальності за порушення у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
09.02.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки на автошляху 452 км + 811 м а/д М-05 Київ-Одеса відповідно до направлення від 02.02.2023 №06/B проводилась рейдова перевірка транспортних засобів(копія знаходиться в матеріалах справи).
Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH-12 з причепом SCHMITZ SPR 27, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який є власником транспортного засобу та водночас перевізником вантажу згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААИ №315814 від 09.02.2023року та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 відсотків, але не більше 10 відсотків при перевезені подільного вантажу, про що зазначено у відповідному акті №351037 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2023 року.
Як вбачається з довідки №0063899 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.02.2023 року за результатом проведеного габаритно-вагового контролю встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 12,35 тонн при допустимому 11,50 тонн (перевищення на 7,3 %). Водночас загальна маса ТЗ становить 42,10 тонн.
З підстав вищезазначеного інспекторами відповідача виготовлено Акт №0072939 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
20.03.2023 року відповідачем-2 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №355574, якою за порушенні абз.14 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 2, 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до п.21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п. 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.
Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року).
Згідно п.п «в» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11,5 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Підставою для прийняття спірної постанови про застосування до позивача штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO FH-12 з причепом SCHMITZ SPR 27, державний номерний знак НОМЕР_1 , проведеного 09.02.2023 року посадовими особами відповідача.
Як слідує з наявних в матеріалах справи Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №351037 від 09.02.2023 року та Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.09.2022 року за №0063899, в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу позивача складає 42,10 т., осьове навантаження 1) 7.14; 2) 12,35; 3) 7,45; 4) 7,78; 5) 7,38.
Відтак, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 12,35 тонн при допустимому 11,5 тонн (перевищення на 7,3 %) .
Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.
Таким чином, саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.
Суд враховує те, що норма пункту 22.5 Правил дорожнього руху імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.
В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).
При цьому, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов'язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
При цьому згідно п.22.5 Правил рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б” та “в” цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісь взагалі заборонено, та дозвіл не це не видається.
Згідно п. 21-24 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Затвердженого Постановою КМУ №879 від 27 червня 2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг» у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Тобто право перевізника надалі продовжити рух транспортному заходу після встановлення порушення вимог ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачене п.23 Порядку, виникає за умови, що перевізник вчинить певні дії для приведення показників до нормативних.
Проте акт перевірки складений працівниками відповідача фіксує вже виявлене порушення під час зважування, та надалі усунення перевізником порушення не звільняє останнього від відповідальності за вчинене порушення, а лише дозволяє продовжити рух транспортного засобу далі.
Окрім цього, приписи абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають настання відповідальності при встановленні факту перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Крім того, щодо відсутності в акті та довідці даних про ваги, суд враховує, що водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.
У свою чергу, Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09 лютого 2023 року за №351037, підписаний водієм без зауважень.
Серед іншого, суд вказує, що відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.
Довідка, складена працівником Укртранбезпеки 09.02.2023 року, повністю відповідає формі, вимоги до якої затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.
Так, матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів".
Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, не передбачено.
Тобто, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, довідці про здійснення габаритно-вагового контролю та чеку про результати зважування транспортного засобу, а тому сумніви позивача щодо показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.
Разом з цим, позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності.
Аналогічних висновків у подібний правовідносинах дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 09.12.2022 року по справі №420/25840/1.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови діяв правомірно, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Державна служби України з безпеки на транспорті (03150, Київ, вул. Антоновича, будинок 51) код ЄДРПОУ 39816845.
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки (пл. Бориса Дерев'янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008).
Суддя Іванов Е.А.
.