Справа № 420/10652/23
14 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи Комунальна установа "Муніципальна варта", Комунальне підприємство "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" про визнання протиправним та скасування розпорядження,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить визнати протиправним та скасувати Розпорядження №154 від 28.04.2023 “Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1 ”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 які є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі договорів дарування від 19 жовтня 2012 року. Згідно із даними технічного паспорту від 02.08.2012 року за реєстровим номером 294-40-42878 до складу домоволодіння за № 1-3 входить огорожа. Відповідачем прийнято Розпорядження про демонтаж огорожі за місцем розташування будинку яке є протиправним, оскільки не було винесено припису власнику воріт з вимогою усунення порушення шляхом проведення демонтажу цієї малої архітектурної форми. Зазначає, що предметом спору є встановлені ворота які відносяться до малих архітектурних форм.
Відповідач та треті особи відзив і пояснень на позовну заяву не надали.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Позивач по справі ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 які є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до договорів дарування від 19.10.2012 року.
Згідно із даними технічного паспорту від 02.08.2012 року за реєстровим номером 294-40-42878 до складу домоволодіння за № 1, №3 входить огорожа.
20.04.2023 року посадовими особами Приморської РДА Одеської міської ради складено акт обстеження незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території м. Одеси, відповідно до якого встановлено факт улаштування огорожі на території загального користування рекреаційного призначення за адресою АДРЕСА_1 без дозвільних документів.
У цьому акті зазначені відомості про земельну ділянку, а саме, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 року №909-VII затверджено межі території загального користування рекреаційного призначення скверу на 10 станції Великого Фонтану, площею 1,9703 га за адресою: АДРЕСА_2 , в межах Фонтанської дороги, провулків Ванний та Кордонний.
28.04.2023 року Приморською районною адміністрацією прийнято Розпорядження № 154 «Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1 » за яким Комунальному підприємству «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» здійснити заходи, згідно чинного законодавства, з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси: огорожі, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Комунальній установі «Муніципальна варта» забезпечити здійснення заходів з охорони громадського порядку та майна територіальної громади при проведенні робіт з демонтажу об'єктів, споруд, споруд та елементів, відповідно до п. 1 зазначеного розпорядження.
Позивач вважає таке розпорядження протиправним з тих підстав, що огорожа відповідно до технічної документації входить до складу домоволодіння за № 1-3 і що порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, оскільки йому передує винесення припису у відповідності до п.3.1.16 Правил благоустрою території міста Одеса.
Дослідивши позицію позивача та оцінивши докази якими він обґрунтовує свої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначають положення ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» від 6.09.2005р. за №2807-ІУ (надалі - Закон №2807-1V).
Положеннями ст. 5 Закону №2807-ІУ встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Як слідує з позовної заяви, позивачем встановлені металеві ворота, знесення яких вимагає відповідач, як встановлених без відповідного дозволу в рекреаційній зоні - в парку.
Згідно статей 13, 21 Закону №2807-1V парки є об'єктом благоустрою, а ворота малою архітектурною формою.
Приписами ч. І ст. 26-1 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - п'ятим частини першої цієї статті.
Постановою КМУ від 3010.2013 року №870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів на підставі яких Рішенням Одеської міської ради з №6718-VI від 10.06.2015р. (зі змінами) затверджені Правила благоустрою м. Одеси.
Відповідно до п.3.1.16 Правил благоустрою території міста Одеси, елементи благоустрою встановлені/розміщені з порушенням вимог, встановлених Правилами, підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі уповноваженого виконавчого органу Одеської міської ради. Якщо особа, що розмістила/встановила елемент благоустрою з порушенням Правил, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж елементу благоустрою здійснюється у встановленому порядку.
Порядок видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів на території міста Одеси є додатком №7 до Правил благоустрою території міста Одеси, що затверджений згідно рішення Одеської міської ради за №6718-VI від 10.06.2015р.
У відповідності до п.1.3 цього Порядку, дозвіл - це документ дозвільного характеру встановленого зразка (Додаток 2), який видається департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради і дає право на виконання визначених Додатком 1 робіт на об'єкті благоустрою.
Положеннями п.1.5 Порядку встановлено, що дозвіл не вимагається, якщо земляні та/або ремонтні роботи проводяться:
- особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту;
- у рамках підготовчих або будівельних робіт, право на проведення яких оформлене в установленому законодавством порядку.
При цьому, на місці проведення відповідних робіт у виконавця робіт повинні бути документи або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою, документ на право здійснення підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрований у встановленому порядку, та робоча схема (проект) робіт, погоджена відповідно до чинного законодавства.
За відсутності таких документів відповідні роботи вважаються самовільними, а особи, винні у порушенні об'єктів благоустрою, підлягають притягненню до відповідальності згідно із чинним законодавством.
Суд зазначає, що всі вищенаведені приписи законодавства викладені позивачем у позовній заяві на обґрунтування його позовних вимог та неправомірності дій відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та вимоги законодавства, суд зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів правомірності встановлення огорожі (воріт) та отриманих ним в установленому порядку дозволів на такі роботи, не зазначив обставин які звільняють його від отримання такого дозволу. Тобто фактично позивач не спростовує факту самочинного будівництва.
До такого висновку суд приходить також виходячи з того, що у договорах дарування ОСОБА_1 по частині житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні відомості про те, що огорожа чи металеві ворота є предметом договорів та входять до складу домобудівлі АДРЕСА_1 . (а.с.17-24)
Крім того, як зазначено у п. 5.6 кожного з договорів, згідно довідки від 08.10.2012 року №3-П10/22 виданої Управлінням Держземагенства у м. Одесі, Одеської області, право власності або право користування на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не значиться.
Суд зазначає, що як у позивача до укладення договору дарування, так і його неповнолітніх дітей інтереси яких він представляє після обдаровування, відсутні будь-які належним чином оформлені права на земельну ділянку поза межами будинку АДРЕСА_1 , а відповідно всі дії щодо встановлення будь яких малих архітектурних форм в тому числі огорожі чи металевих воріт є самовільним будівництвом.
Таким чином, висновки викладені у акті відповідача від 20.04.2023 року, що встановлено факт улаштування огорожі на території загального користування рекреаційного призначення за адресою АДРЕСА_1 без дозвільних документів є доведеними та відповідають дійсності.
Фактично цих обставин не спростовує і сам позивач у позові, лише посилаючись на технічний паспорт домобудівлі.
Суд з цього приводу зазначає, що дійсно у цьому документі зазначено про те, що до складу господарських будівель та споруд входить огорожа №1 та №3, але відсутні будь-які данні щодо металевих воріт.
Таким чином, позивач не надав суду доказів на підтвердження його позовних вимог та правомірності установки малої архітектурної форми - металевих воріт без дозвільних документів.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що відповідач у відповідності до п.3.1.16 Правил благоустрою території міста Одеси не було винесено припису власнику воріт з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу цієї малої архітектурної форми протягом трьох робочих днів, суд зазначає наступне.
Так, дійсно такі вимоги передбачені вказаними правилами передбачають винесення припису і доказів того, що його було винесено суду не надано. Але це не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд вважає, що таке порушення не є суттєвим та не впливає на встановлені факти порушень та не виключають необхідності їх усунення.
Крім того, Розпорядження №154 було прийнято 28.04.2023 року, а позивачу вручене 04.05.2023 року. Позивач звернувся до суду з цим позовом 10.08.2023 року і з моменту прийняття оскаржуваного рішення він мав і має можливість самостійно та добровільно здійснити роботи по демонтажу без примусового здійснення таких заходів комунальним підприємством.
За таких умов винесення припису вже є недоцільним, хоча такий мав би бути винесеним і це підлягає врахуванню відповідачем при здійснення заходів контролю в майбутньому.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі “Серявін та інші проти України”).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, а прийняте відповідачем рішення відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування Розпорядження №154 від 28.04.2023 - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.