Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2199/23
номер провадження 2/695/961/23
17 липня 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій суму в розмірі 2 500 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.11.2018 між сторонами було зареєстровано шлюб, однак спільне життя з відповідачем не склалося, на даний час сім'я носить формальний характер, подружні стосунки не підтримують з вересня 2021 року, подальше збереження сім'ї є неможливим. Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідач з травня 2023 року матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомлення) сторін у справі за даним позовом, призначено судове засідання з розгляду даної справи на 09 год 30 хв 17.07.2023.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, надіславши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, на задоволенні позовних вимог наполягає, після розірвання шлюбу просила залишити прізвище набуте в шлюбі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не прибув, направивши до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16.11.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис № 19, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.11.2018, виданого виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_2 ».
Від даного шлюбу у сторін народилася дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений відповідний актовий запис № 68 та стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Золотоніським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Згідно з ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 18 , ст.51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст.110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Нормами ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16.11.2018, спільне життя у сторін не склалося, сторони не підтримують сімейно шлюбні відносини з вересня 2021 року, не ведуть спільного господарства, шлюб носить формальний характер.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають намір зберігати шлюб.
На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне сімейне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки це суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов в частині вимог про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає про таке.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка підписана Україною 21.02.1990, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27.02.1991 № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що дитина виховується позивачкою і потребує матеріальної допомоги, відповідач є особою працездатного віку, не є особою з інвалідністю, інших утриманців або інших аліментних зобов'язань не має, у зв'язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що відповідач наданою до суду заявою ствердив свою згоду на стягнення аліментів у визначених позивачкою спосіб та розмір, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення повністю.
Керуючись ст. ст. 79, 84, 150,180-183, 191 СК України, ст. ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 206, ч. 4 ст. 223, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.11.2018 виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, актовий запис № 19.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати припиненим у день набрання чинності цим рішенням суду.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище набуте в шлюбі - ОСОБА_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову - 19.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська