Дата документу 18.07.2023Справа № 645/8753/21
Провадження № 2/554/159/2023
18.07.2023року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтава в складі: Головуючого судді - Тімошенко Н.В., за участю секретаря - Панасенко А.С., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,
встановила:
29.12.2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
30.12.2021 року ухвалою судді Фрунзенського райононного суду м. Харкова у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі - відмовлено.
27.01.2022 року ухвалою судді Фрунзенського райононного суду м. Харкова відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
19.07.2022 року відповідно до розпорядження Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" вищевказана цивільна справа надійшла до Октябрського районного суду м. Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.07.2022 року дана цивільна справа розподідена судді Тімошенко Н.В.
20.07.2023 року ухвалою суду дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку загальоногопозовного провадження.
В позовній заяві позивач прохав про забезпечення позову шляхом накладеня арешту на вантажний автомобіль «Mercedes - Benz 817D », державний номерний знак НОМЕР_1 , вантажний автомобіль «Mercedes - Benz 814D », державний номерний знак НОМЕР_2 , вантажний автомобіль «Mercedes - Benz 814D », державний номерний знак НОМЕР_3 , вантажний автомобіль «Mercedes - Benz 818», державний номерний знак , вантажний автомобіль «Mercedes - Benz 815», державний номерний знак НОМЕР_4 , вантажний автомобіль «Mercedes - Benz», державний номерний знак НОМЕР_5 , легкові автомобілі «Scoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_6 , «DAEWOO Matiz», державний номерний знак НОМЕР_7 , «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_8 , зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заяву про забезпечення позову, просили її задовольнити.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували у задоволенні заяви посилаючись на її необґрунтованість та вказали, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.12.2021 року позивачу вже відмовлено у задоволенні даної заяви про забезпечення позову, що порушує принцип юридичної визначеності.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК.
Так, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Саме лише посилання в клопотанні про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім цього, ухвалою судді Фрунзенського райононного суду м. Харкова від 30.12.2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі - відмовлено.
Нових обставин на обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем не вказано.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 34 Рішення по справі "Христов проти України", принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім цього, у судовому засіданні позивач подав заяву про витребування доказів, в якій просить: витребувати у ОСОБА_3 копії технічних паспортів та договорів купівлі-продажу на легкові та вантажні автомобілі, зокрема на: «Mercedes - Benz 817D », державний номерний знак НОМЕР_1 , «Mercedes - Benz 814D », державний номерний знак НОМЕР_2 , «Mercedes - Benz 814D », державний номерний знак НОМЕР_3 , «Mercedes - Benz 818», державний номерний знак , «Mercedes - Benz 815», державний номерний знак НОМЕР_4 , «Mercedes - Benz», державний номерний знак НОМЕР_5 , «Scoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_6 , «DAEWOO Matiz», державний номерний знак НОМЕР_7 , «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_8 .
Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч.2 та ч.3 ст.83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, зміст вказаних вище норм права вказує на те, що для витребування доказу судом учаснику справи необхідно навести вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно, надати докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Однак позивачем не обґрунтована неможливість самостійного отримання доказів, про витребування яких подано клопотання, не вказано відомостей про те, які дії, спрямовані на отримання цього доказу, ним вживалися, не надано доказів, які це підтверджують.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 84, 149-153 ЦПК України, суддя
постановила:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - відмовити.
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - відмовити.
Копію ухвали суду направити учасникам справи протягом 2 (двох) днів з дня її складання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала суду виготовлена в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом ухвали суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В.Тімошенко