вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/553/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Фізичної-особи підприємця Винокурової Олени Сергіївни
про стягнення в сумі 133 560 грн. 00 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Жеброва І.Г. (поза межами приміщення суду);
Від відповідача: Риндін Д.І. (поза межами приміщення суду).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
23 червня 2023 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Винокурової Олени Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення в сумі 133 560 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовної заяви Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого дії відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" посилається на неналежне виконання Фізичною-особою підприємцем Винокуровою Оленою Сергіївною зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-22-11750 від 02 лютого 2022 року, що у свою чергу призвело до нарахування штрафних санкцій в сумі 133 560 грн. 00 коп. (з яких 96 460 грн. 00 коп. пені та 37 100 грн. 00 штрафу), які позивач просить стягнути з відповідача.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 525, 526, 610, 612, 629, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 42, 176, 232 ГПК України.
В судовому засіданні 17 липня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у розмірі зазначеному в позовній заяві.
Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні заперечує з наступних обставин.
У відзиві на позовну заяву, відповідач визнає факт укладення договору поставки № 53-122-01-22-11750 від 02 лютого 2022 року та взяття на себе договірних зобов'язань щодо поставки продукції визначеною у договорі. Відповідач зазначає, що виробничі потужності останнього знаходяться у м. Сєвєродонецьк, Луганської області.
Як зазначає відповідач, в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації, через артилерійські обстріли міста Сєвєродонецьк, Луганської області, 01 березня 2022 року остання, за для збереження власної безпеки та життя змушена евакуюватися із міста Сєвєродонецьк. Перемістившись до м. Мукачево, Закарпатської області, відповідач розпочала намагання вивезти обладнання, за допомогою якого здійснювала господарську діяльність, яке знаходиться в м. Сєвєродонецьк, за адресою: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний 68.
Частину обладнання впродовж декількох тижнів вдалось вивезти до м. Вишгорода, Київської області.
Однак, як зазначає відповідач більша частина досить крихкого швейного обладнання, комп'ютерної техніки, що ним керувала, суттєво пошкоджена в процесі перевезення в товарному вагоні Укрзалізницею та приїхала майже не придатна до роботи. Окрім того, завантаженням обладнання в м. Сєвєродонецьк, Луганської області займались волонтери та через майже відсутній мобільний зв'язок, відповідач не мав можливості пояснити яке саме обладнання потрібно. В результаті вказаних обставин, вивезена менша частина обладнання, найбільш громіздке та важке обладнання яке є найнеобхіднішим, залишилось в м. Сєвєродонецьк.
В результаті російських артилерійських обстрілів виробничі приміщення в м. Сєвєродонецьк відповідача майже розбиті, а не знищене обстрілами обладнання, що залишилось, було розграбоване мародерами.
Відповідач пояснює, що доказів вказаних вище обставин на сьогодні надати неможливо, оскільки місто Сєвєродонецьк, є тимчасово окупованою російською федерацією.
23 червня 2022 року відповідач надіслав позивачу лист № 1про відтермінування виконання замовлення за договором поставки № 53-122-01-22-11750 від 02 лютого 2022 року.
Зважаючи на вказані обставини, та те, що без залучення сторонніх виробників відповідач не має можливості виконати умови договору поставки від 02 лютого 2022 року, останній звернувся до позивача із листом № 2 від 04 жовтня 2022 року яким повідомив, що у зв'язку із зростанням курсу валюти, вартості сировини відповідач не може виконати умови договору на таких умовах та просила або збільшити суму договору, або розірвати його.
У відповідь на лист відповідача, позивач надіслав лист № 15374/041 від 21 жовтня 2022 року, яким повідомив, що збільшити ціну більш ніж на 10% не можливо, та просив надати довідку Торгово-промислової палати для можливості внесення змін в договір щодо його ціни. Листом № 21 від 12 листопада 2022 року відповідач повідомила, що збільшення ціни на 10% не дає змогу виконати умови договору, оскільки витрати на виготовлення замовлення не будуть покриті. Відповідач до листа надав копії договору із постачальником сировини, а також листування, де постачальник сировини вказує ціни на сировину та пояснює, що не в змозі поставити сировину за цінами, що діяли станом на лютий 2022 року, через суттєве зростання ціни сировини.
Надалі позивач надіслав відповідачу лист № 16905/041 від 16 листопада 2022 року, яким просив надати документальне підтвердження ринкових коливань ціни на продукцію, що є предметом договору. На прохання позивача, відповідач надала цінову довідку № Ц-19 від 29 грудня 2022 року, видану Донецькою Торгово-промисловою палатою. З зазначеної довідки вбачається, що коливання цін надто суттєве та важко визначити ціну конкретного виду продукції, що виготовляється індивідуально. Проте вартість більшості позицій набагато вища ніж зазначена в договорі від 02 лютого 2022 року.
Однак, вказані обставини позивачем залишено баз уваги та скеровано відповідачу претензію з вимогою сплатити штрафні санкції в розмірі 60 950 грн. 00 коп. у зв'язку із неналежним виконанням умов договору від 02 лютого 2022 року.
Відповідач звертає увагу суду на те, що 24 березня 2023 року відповідачем надіслано на адресу позивача сертифікат № 1400-23-1445 про форс-мажорні обставини непереборної сили як доповнення до відповіді (№21 від 16 лютого 2023 року) на претензію № 1554/001-юр від 25 січня 2023 року.
Отже, зважаючи на вказані вище обставини відповідач зазначає, що оскільки виробниче обладнання останнього знищене, а те, що вивезене з м. Сєвєродонецьк не можливо використовувати через неналежне транспортування та фактичне знищення в дорозі, фактичне припинення ведення господарської діяльності через відсутність виробничих потужностей, грошових коштів на відновлення вивезеного обладнання та достатність дій щодо намагання виконання умов договору поставки від 02 лютого 2022 року, останній просить суд у задоволенні позову відмовити у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (які підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати) або у разі задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкції на 90%.
В судове засідання 17 липня 2023 року представник відповідача не з'явився.
Заяви та клопотання у справі.
19 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.
30 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
13 липня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/553/23 за позовною заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Фізичної-особи підприємця Винокурової Олени Сергіївни про стягнення в сумі 133 560 грн. 00 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 липня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2023 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 11 липня 2023 року.
В судовому засіданні 11 липня 2023 року оголошено перерву до 17 липня 2023 року.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Винокуровою Оленою Сергіївною (далі - постачальник) 02 лютого 2022 року укладено договір поставки № 53-122-01-22-11750 па суму 529 999 грн. 00 коп. згідно умов якого та додаткової угоди № 1 від 04 серпня 2022 року взяте постачальник взяв на себе зобов'язання поставити замовнику чохли згідно специфікації № 1 в строк по 30 листопада 2022 року.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що місце поставки та вантажоотримувач - 34400. м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" державного підприємства "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до пункту 8.4 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції.
В порушення умови пункту 3.1 договору, в строк по 30 листопада 2022 року продукція відповідачем поставлена не була.
Пунктом 9.1 договору передбачено обов'язок постачальника сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб. Постачальник додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
25 січня 2023 року позивачем направлено відповідачу претензію № 1554/001-юр від 25 січня 2023 року про нарахування штрафних санкцій (пеня, штраф) на загальну суму 60 950 грн. 00 коп. У відповідь на вказану претензію, відповідач листом № 21 від 16 лютого 2023 року зазначив, що після укладання додаткової угоди про перенесення строку поставки продукції, виготовлення та поставка продукції стала неможливою через брак частини обладнання та ріст ціни на сировину більш ніж па 40%. Крім того, станом на 27 березня 2023 року позивач отримав від відповідача копію, а 04 квітня 2023 року оригінал Сертифікату Донецької ТИП № 1400-23-1445 від 24 березня 2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Отже, зважаючи на вказані обставини, оскільки умови договору на час подання позову до суду не виконані, позивач відповідно до п. 9.1. договору нарахував для відповідача штрафні санкції а саме 96 460 грн. 00 коп. пені та 37 100 грн. 00 коп.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, за умовами договору та додаткової угоди № 1 строк поставки сторонами визначено до 30 листопада 2022 року включно.
Доказів постачання відповідачем обумовленого договором та специфікацією товару позивачу матеріали справи не містять.
Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із претензією про сплату штрафних санкцій у зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань.
Факт отримання зазначеної вимог відповідачем визнається.
Як вбачається із матеріалів справи, за порушення строків поставки товару на відповідача покладається обов'язок сплатити позивачу пеню штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Разом з тим, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 жовтня 2022 року у справі № 927/25/21, у пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до сертифікату № 1400-23-1445 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24 березня 2023 року № 118/12.1-17-03 Донецька Торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме військові дії, Фізичній особі-підприємцю Винокуровій Олені Сергіївні щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: поставка продукції (19240000-0 Чохли) за адресою: 34400, Рівненська обл., м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом", у термін до 29 липня 2022 року, 30 листопада 2022 року за договором поставки № 53-122-01-22-11750 від 02 лютого 2022 року, укладеним з ДП "НАЕК "Енергоатом". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - тривають на 24 березня 2023 року.
Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 927/25/21 зроблено висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Згідно з матеріалів справи місцезнаходження відповідача: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Симетаніна, 34, кв. 30 , код. 3074818600.
Така ж адреса зазначена у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару (Чохлів), з м. Сєвєродонецьк до м. Вараш.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 в редакції від 07 червня 2023 року Сєвєродонецька міська територіальна громада внесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 червня 2023 року.
Тобто, територія, де знаходиться місце реєстрації та місце здійснення господарської діяльності відповідача, зокрема виготовлення і зберігання товару, починаючи з 24 лютого 2022 року, а також станом на дату 29 липня 2022 року та 30 листопада 2022 року, визначену умовами договору поставки як кінцевий строк поставки, перебувала у тимчасовій окупації.
В даному випадку відповідачем до матеріалів справи надано належні докази, які свідчать про здійснення господарської діяльності відповідачем на території Сєвєродонецька міська територіальна громада, яка з 24 лютого 2022 року по 25 червня 2023 року перебуває в тимчасовій окупації, що, як наслідок, унеможливлювало виконання продавцем умов договору поставки від 02 лютого 2022 року № 53-122-01-22-11750 у визначений ним строк відповідно до додаткової угоди № 1 - 30 листопада 2022 року.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону (ст. 91 ГПК України).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані обставини спростовують аргументи позивача щодо не підтвердження відповідачем факту неможливості виконання зобов'язань в період 29 липня 2022 року - 30 листопада 2022 року та 01 грудня 2022 року - 31 травня 2023 року через виникнення обставин непереборної сили.
В матеріалах справи міститься відповідь відповідача на претензію, в якій постачальником повідомлено про настання форс-мажорних обставин, а саме перебування території Сєвєродонецька, де розташований та веде свою господарську діяльність відповідач, та знаходиться товар, в тимчасовій окупації з 24 лютого 2022 року, а також про неможливість здійснити поставку товару через лінію фронту.
Крім того, відповідачем запропоновано позивачу або збільшити ціну договору, або розірвати останній.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин.
Окрім того, суд зауважує, що 28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України на офіційному веб-сайті опубліковано лист № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 квітня 2023 року у справі № 922/1116/22.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Порушені права та інтереси позивача
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Фізичної-особи підприємця Винокурової Олени Сергіївни про стягнення в сумі 133 560 грн. 00 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2023 року.
Суддя Войтюк В.Р.