Справа № 161/1694/23
Провадження № 2/161/1330/23
10 липня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитрук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини до досягнення 3-х років, -
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та своє утримання до досягнення дитиною трьох років.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувають у шлюбі, який зареєстрований 02.07.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №608. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Покликається на те, що відповідач являється батьком неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні і останній належної матеріальної допомоги на утримання дочок не надає та не приймає участі у їх вихованні.
Вказує, що відповідач працездатний і може надавати допомогу на утримання дітей.
У зв'язку з чим, просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх доньок в розмірі половину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Крім того, просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення найменшою донькою трьох років.
До початку розгляду справи по суті представник позивача подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача також подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, не заперечував щодо стягнення аліментів на утриманні дітей, однак заперечив щодо стягнення аліментів на утримання дитини.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 03.04.2008 року, НОМЕР_2 від 19.04.2012 року та НОМЕР_3 від 29.07.2020 року (а.с. 5-7).
Також з'ясовано, що діти проживають разом з матір'ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання. Батько дітей проживає окремо.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2 272 грн; для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 грн.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, зважаючи, що відповідач свій обов'язок по утриманню дітей належним чином не виконує, неповнолітні діти проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні, то суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягувати аліменти в розмірі половини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття, оскільки відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дочкам у вказаному судом розмірі.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до ч.2,4 ст.84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надати матеріальну допомогу.
Згідно ст.80 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.
При цьому у частині четвертій цієї ж статті визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Із аналізу даної норми встановлено, що стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина здійснюється виключно у випадку, якщо чоловік має змогу надавати таку матеріальну допомогу.
На обґрунтування доводів про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, відповідач покликався на ту обставину, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника може бути утримано за виконавчими документами, зокрема у разі стягнення аліментів - 50 відсотків. Крім того, він працює, однак отримує мінімальну заробітну плату.
При цьому, позивачем та її представником не представлено суду жодних належних та допустимих, котрі підтверджували б, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає малолітня дочка та спростовували б доводи відповідача про неможливість надання такої допомоги.
Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством не допускається стягнення з доходів боржника суми, більшої за половину його доходів, то суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 75, 80, 180, 181, 182, 184 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі половини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складений 18 липня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк