Справа № 161/2512/23
Провадження № 1-кп/161/497/23
м. Луцьк 18 липня 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023035580000126 від 01 лютого 2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловськ, Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 , 31 січня 2023 близько 08 години 30 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із колишньою дружиною - потерпілою ОСОБА_8 , умисно наніс один удар кулаком правої руки в лобну ділянку обличчя, в результаті чого потерпіла ОСОБА_8 вдарилася об стіну потиличною ділянкою голови. Після цього, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій єдиний кримінально-протиправний умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , умисно схопив ОСОБА_8 правою рукою в ділянці шиї зліва, здійснивши здавлення шкіри.
Своїми вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній ділянці голови дещо зліва, смужко-подібні внутрішньо шкірні крововиливи в нижній третині шиї зліва та в лівій підключичній ділянці, підшкірну гематому потиличної ділянки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 51 від 01 лютого 2023 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що 31 січня 2023 близько 09 години, зайшов на кухню квартири АДРЕСА_2 , для того, щоб попити чаю, там знаходилась потерпіла ОСОБА_10 разом з донькою ОСОБА_11 , у потерпілої на лобі побачив смужку, подумав, що це слід від плойки. Після чого, він покинув кухню. Стверджує, що в той день, між ним та потерпілою, конфліктів не було, жодних тілесних ушкоджень він ОСОБА_12 не наносив, вважає, що потерпіла оговорює його, так як хоче виселити з квартири.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, його винність у інкримінованому йому органами досудового розслідування кримінальному проступку, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.
З показань даних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 являється її колишнім чоловіком, з яким вони проживають у спільній квартирі. 31 січня 2023 близько 08 год. 30 хв. вона знаходилась на кухні квартири АДРЕСА_2 , пила каву. На кухню зайшов ОСОБА_13 , почав готувати сніданок, однак досить голосно шарудів, на що вона зробила йому зауваження. Після чого, між нею та обвинуваченим виник словесний конфлікт, внаслідок якого, обвинувачений правою рукою наніс їй удар в лобну ділянку обличчя, від якого вона вдарилась об стіну, після чого обвинувачений схопив її за комірець шиї, здавив та шарпав за одяг. Згодом у обвинуваченого задзвонив телефон, і він покинув кухню. На запитання учасників судового провадження, відповіла, що після даного конфлікту ОСОБА_6 не просив у неї вибачення. Наполягала на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого.
Такі показання потерпілої, судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального проступку, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілої об'єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду дала показання, про те, що потерпіла ОСОБА_8 являється їй донькою. Очевидцем події, яка сталася 31 січня 2023 близько 08 год. 30 хв. на кухні квартири АДРЕСА_2 , вона не була. 31 січня 2023 року їй зателефонували з відділку поліції та попросили прийти. Прийшовши до Луцького ВП ГУНП у Волинській області, в кабінеті слідчого, вона побачила доньку ОСОБА_8 , у якої на лобі були тілесні ушкодження. На запитання учасників судового провадження, відповіла, що 30 січня 2023 року, близько 17 години ОСОБА_10 була в неї, однак будь - яких тілесних ушкоджень вона у потерпілої не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду дала показання, про те, що 31 січня 2023 року близько 10 год. 00 хв. їй по відео зв'язку телефону ОСОБА_10 повідомила, що декілька днів вона буде відсутня на роботі, так як вдома у неї був конфлікт з ОСОБА_16 . Вказала, що на відео вона побачила у ОСОБА_8 синець на лобі та на шиї. На запитання учасників судового провадження відповіла, що зі слів ОСОБА_8 їй стало відомо, що тілесні ушкодження їй заподіяв обвинувачений ОСОБА_13 . За день до даної події, вона бачила потерпілу ОСОБА_17 , однак, будь - яких тілесних ушкоджень у неї не було.
Показання даних свідків суд бере до уваги та вважає їх показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_18 суду дав показання, про те, що більше двох років знайомий з ОСОБА_6 . Йому відомо, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 тривають сімейні конфлікти. Якось він бачив пробиті колеса в автомобілі обвинуваченого, зі слів ОСОБА_19 йому стало відомо, що це зробила ОСОБА_20 . ОСОБА_19 він може охарактеризувати, як спокійного, доброго та порядного чоловіка.
Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_21 суду дав показання, про те, що знайомий з ОСОБА_6 з 2014 року, знає його, як миролюбимого чоловіка. Йому відомо, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 тривають сімейні конфлікти. Якось він бачив пробиті колеса в автомобілі обвинуваченого, зі слів ОСОБА_19 йому стало відомо, що це зробила ОСОБА_20 . Також, зі слів обвинуваченого, він чув про конфлікти з ОСОБА_22 з приводу перешкоди проживання в квартирі.
Винність обвинуваченого також стверджується.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 31 січня 2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 вказала про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 - 31.01.2023 року.
Висновком судово - медичного експерта № 51 від 01.02.2023 року, згідно якого у гр. ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній ділянці голови дещо зліва, смужко-подібні внутрішньо шкірні крововиливи в нижній третині шиї зліва та в лівій підключичній ділянці, підшкірну гематому потиличної ділянки.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 03 лютого 2023 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 показала та детально розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 - 31.01.2023 року.
Вказана обставина також стверджуються і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском.
Дані докази, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Також, оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , оскільки вони перебувають в дружніх відносинах з останнім та являються зацікавленою стороною у вирішенні даного кримінального провадження, окрім того, очевидцями події, яка сталася 31.01.2023 року вони не були, більше того, про факту заподіяння, чи не заподіяння ОСОБА_23 тілесних ушкоджень ОСОБА_12 - 31 січня 2023 близько 08 год. 30 хв. на кухні квартири АДРЕСА_2 , вони взагалі нічого не вказували.
Також невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини за ч. 1 ст. 125 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , кожен зокрема, давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_6 немає.
Таким чином, оцінюючи за таких умов на предмет достовірності як в сукупності, так і окремо наведені вище дані, які містять письмові докази, висновок експерта, показання потерпілої та свідків суд бере до уваги, крім того, що вказані докази повністю узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище документальними доказами, маючи взаємодоповнюючий характер, також і те, що отримані вони з незалежних один від одного джерел.
При цьому жодних сумнівів у правдивості показань потерпілої та свідків у суду не виникає. Оскільки, зокрема, проаналізувавши матеріали кримінального провадження судом встановлено, що показання та пояснення потерпілої, починаючи з заяви про кримінальне правопорушення, були послідовними, логічними, незмінними та такими, які не дають можливості їх неоднозначного тлумачення. Пояснення потерпілої повністю узгоджуються між собою в деталях щодо обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи: часу, місця, способу вчинення проступку та особи, яка його вчинила. Покази свідків, кожного зокрема, також є послідовними, за своїм змістом відповідають показам потерпілої та дослідженим судом письмовим доказам, тому не викликають у суду сумніву в правдивості.
За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд поза розумним сумнівом вважає доведеним, що ОСОБА_6 вчинив умисні дії, які виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, тому кваліфікує ці його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд не вбачає.
До обставин які, відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, відомості про те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак вину не визнав, потерпіла наполягала на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: