Номер провадження: 22-ц/813/2224/23
Справа № 1506/3029/2012
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Сегеда С. М.
19.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Нечитайло А.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, постановленої під головуванням судді Пендюри Л.О., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
02.09.2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Консалт Солюшенс» звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №1506/3029/2012, виданого 20.12.2013 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12552,16 доларів США (в гривневому еквіваленті 100290,50 грн.) та судового збору у розмірі 1002,90 грн. (а.с.95-96).
При цьому представник ТОВ «Консалт Солюшенс» посилався на те, що банком було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у зв'язку з тим, що судом зазначений виконавчий лист було видано поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05.10.2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» було відмовлено (а.с.116-121).
В апеляційній скарзі ТОВ «Консалт Солюшенс» ставить питання про скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 05.10.2021 року, та просить ухвалити нову, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.124-129).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.176-178).
Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачці ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання, що підтверджується довідкою від 21.04.2023 року з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника: АДРЕСА_1 (а.с.174).
Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.183), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України, вважається її належним сповіщенням.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Колегія суддів також враховує, що представник ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся до суду із заявою про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника заявника (а.с.185).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 12.07.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище, а датована постанова 19.07.2023 року.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше року (а.с.145), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено причин, які є поважними, та давали б підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів (а.с.116-121).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Так, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.11.2012 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра», в особі філії ПАТ «КБ «Надра», були задоволені (а.с.42-44).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» кредитну заборгованість у розмірі 12 552,16 доларів США (гривневий еквівалент 100 290,50 грн.) з яких: по кредиту - 6409,43 доларів США (гривневий еквівалент 51 210,70 грн.); по відсоткам - 2 048,01 доларів США (гривневий еквівалент 16 363,40 грн.); пені за прострочення сплати кредиту - 2 134,72 доларів США (гривневий еквівалент 17 056,20 грн.); штраф за порушення виконання умов договору - 1960,00 доларів США (гривневий еквівалент 15 660,20 грн.) та судовий збір у розмірі 1002,90 грн.
25.10.2013 року представник ПАТ «КБ «Надра» через канцелярію Біляївського районного суду Одеської області звернувся із заявою про видачу копії рішення суду та виконавчого листа (а.с.47).
20.12.2013 року Біляївський районний суд Одеської області на підставі вищезазначеної заяви представника ПАТ КБ «Надра» видав останньому копію рішення суду та виконавчий лист, про що у матеріалах справи є відмітка, проте матеріали справи не мають доказів того, що ПАТ «КБ «Надра» зверталось до державного або приватного виконавця про виконання судового рішення, або до суду із заявою про поновлення строку для виконання судового рішення (а.с.47).
18.05.2020 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до Біляївського районного суду Одеської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» (а.с.49-51), яку було задоволено хвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.06.2020 року та було замінено стягувача, а саме ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс».
У зв'язку з чим та лише 02.09.2021 року представник ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, обґрунтовуючи заяву тим, що ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа 24.10.2013 року, тобто в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, однак виконавчий лист був виданий судом лише 20.12.2013 року, тобто після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Оскільки на теперішній час рішення суду, за яким боржником є ОСОБА_1 , не виконано та вважаючи, що причини, за якими було пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними та не залежали від волевиявлення заявника, ТОВ «Консалт Солюшенс» просив його вимоги задовольнити.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що за змістом ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист Біляївським районним судом Одеської області було видано представнику ПАТ «КБ «Надра» 20.12.2013 року на підставі заяви представника банку від 25.10.2013 року (а.с.47).
У зв'язку з тим, що виконавчий лист первісним стягувачем було отримано після спливу строку пред'явлення його до виконання, заявник вважав, що строк пропущено з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом. Строки, зазначені у частині другій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Таким чином, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду, міг бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто з 25.11.2012 року до 25.11.2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням), державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
В матеріалах справи міститься копія вищезгаданого виконавчого листа по справі №1506/3029/2012, виданого Біляївським районним судом Одеської області 20.12.2013 року, які дійсно первісним стягувачем, а саме ПАТ «КБ «Надра», були отримані 20.12.2013 року, тобто після спливу строку пред'явлення до виконання, зазначеного у виконавчому листі «25.11.2013 року» (а.с.87-88).
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, про те, що первісний стягувач - ПАТ КБ «Надра» взагалі звертався до виконавчої служби, а якщо звертався, то отримав відмову у прийнятті до примусового виконання зазначеного виконавчого документу, згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням).
Також слід зазначати, що з моменту отримання виконавчого листа 20.12.2013 року, первісний стягувач ПАТ «КБ «Надра» з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання до Біляївського районного суду Одеської області не звертався.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не було надано суду жодних доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання з 25.11.2013 року (протягом майже 10 років).
При цьому, законодавець передбачив, що при вирішенні судом питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу для виконання, суд має пересвідчитися, що наявні поважні причини пропуску стягувачем вказаного строку, тобто надати правову оцінку тим причинам пропуску строку, які зазначені стягувачем, та які останній вважає поважними.
Тобто заявник, як новий стягувач, має довести поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання за весь період, включаючи і строк, який був пропущений первісним кредитором.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що обставини передачі виконавчих документів від попереднього стягувача не є доказами поважності причин пропуску строку, оскільки з дати отримання виконавчих листів ПАТ «КБ «Надра», як попередній стягувач, мав усі можливості для звернення виконавчих документів до виконання, однак цього не здійснив.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Таким чином, враховуючи, що заявник не довів поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, який закінчився 25.11.2013 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у поновленні такого строку.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.07.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький