19.07.23
22-ц/812/708/23
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/70/22
Номер провадження: 22-ц/812/708/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
19 липня 2023 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Темнікової В.І., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем
на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді - Васильченко - Дрига Н.О. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісяця в розмірі 1/4 частини від його доходів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення сином навчання.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, що перебувала з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на теперішній час знаходиться на її утриманні.
З 2016 року вона із двома синами проживає окремо від відповідача. З 2018 року на підставі судового наказу відповідач сплачував аліменти на утримання синів у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 жовтня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
З 01 вересня 2021 року син ОСОБА_5 навчається на денному відділенні відокремленого підрозділу закладу освіти «Відкритий міжнародний Університет розвитку людини «Україна» Миколаївського інституту розвитку людини на контрактній основі.
Посилаючись на те, що старший син ОСОБА_5 навчається у начальному закладі денної форми навчання (контрактній основі) і не має ніякого іншого джерела доходів, потребує матеріальної допомоги, а відповідач добровільно не допомагає хоча не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, працює та має можливість надавати таку матеріальну допомогу, позивачка просила суд про задоволення позову.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2022 року до участі у справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_3 .
У відзиві на позовну заяву, відповідач посилаючись на безпідставність позовних вимог, просив відмовити у її задоволенні. Вказував на те, що наразі у провадженні Новобузького відділу ДВС перебувають відносно нього відкриті виконавчі провадження та у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього аліментів на повнолітнього сина буде над тяжким тягарем, що безповоротно приведе до вкрай його скрутного матеріального та фінансового становища. До того ж зазначає, що позивачкою не надано доказів обґрунтованого розрахунку вказаних у позовній заяві розмірів аліментів, не вказана і не підтверджена доказами вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, вартість проживання за місцем знаходження навчального закладу.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 18 січня 2022 року і до закінчення ним навчання до 30 червня 2025 року, але не довше ніж до досягнення ним віку 23 років. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу не має, а відповідач є особою працездатного віку, з матеріалів справи не вбачається даних про поганий стан здоров'я відповідача, чи наявність інших обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов'язків щодо його повнолітньої дитини. З урахуванням зібраних у справі доказів суд вважав, що стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення даного позову і на період навчання сина, який продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача - адвокат Задерецький В.А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, неправильність та неповну дослідження доказів в результаті чого надана їм невірна оцінка, у зв'язку із чим судом неправильно визначено обставини правовідносин, судом задоволено позовні вимоги у значно більшому розмірі аніж заявлено у позові, просив рішення суду скасувати та ухватили нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом безпідставно проігноровано твердження відповідача про те, що саме він сплачує за навчання сина та дає гроші на проживання, харчування та навчання, а відтак син не перебуває на утриманні матері, не встановлена думка самого сина з приводу заявленого позову не з'ясовано, чи допомагає йому батько та чи додатково він потребує допомоги від батька. Також в порушення вимог ст. ст. 13, 264 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 та частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду про стягнення аліментів розглядається апеляційним судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції Миколаївської області 16 червня 2005 року, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7).
На підставі судового наказу від 22 жовтня 2018 року, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області у справі № 481/1452/18, в якому ухвалою суду від 27 листопада 2018 року виплавлено описку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утриманні двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 жовтня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 5-6).
25 серпня 2021 року між закладом вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» в особі директора відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Миколаївський інститут розвитку людини та ОСОБА_3 укладено договір № 400/21 про надання платної освітньої послуги підготовки фахівців за спеціалізацією журналістика та здобуття ступеня вищої освіти бакалавр. Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року, вартість платної освітньої послуги за один навчальний рік становить 14 000 грн., загальна вартість 56 000 грн. (а.с. 103-109)
Згідно довідки № 999 від 21 вересня 2022 року, ОСОБА_3 є студентом другого курсу денної форми навчання за контрактом за спеціальністю «081- Право» відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Миколаївський інститут розвитку людини IV рівня акредитації. Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року (а.с. 101).
Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Новобузької міської ради з 01 грудня 2012 року на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини (а.с.10)
Відповідач - старший сержант поліції ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року проходить службу в Національній поліції України та 19 січня 2021 року перебуває на посаді поліцейського водія ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області (а.с.11).
За 2022 рік ОСОБА_1 за місцем проходження служби нараховано дохід у розмірі 577 983,33 грн. (а.с.203).
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Правовідносини батьків та повнолітніх доньки (сина), зокрема обов'язок батьків їх утримувати, регулюються статтями 198-201 СК України.
Згідно статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошові сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, встановивши, що повнолітній син навчається у Відокремленому структурному підрозділу закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Миколаївський інститут розвитку людини IV рівня акредитації, термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року на платній основі, денної формі навчання, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги, доходи відповідача, його працездатний вік, відсутність інших осіб на утриманні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Висновок суду першої інстанції узгоджується із правовими позиціями, висловленими, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 760/17457/16-ц (провадження № 61-34814св18) та від 04 грудня 2019 року у справі № 212/6120/18 (провадження № 61-16034св19).
Разом з тим, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти для утримання повнолітня сина у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 18 січня 2022 року і до закінчення ним навчання до 30 червня 2025 року, але не довше ніж до досягнення ним віку 23 років, суд не звернув уваги на наступне.
За статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
За змістом ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Звертаючись із позовом до суду позивачка просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини від його доходів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред'явлення позову і до закінчення сином навчання.
Будь - яких заяв ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог відповідно до ст. 49 ЦПК України матеріали справи не містять.
На вказане суд незалежної уваги не звернув та визначив розмір аліментів, якій підлягає стягненню у 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) за такого доводи апеляційної скарги, щодо виходу суду за межі позовних вимог є слушними.
Визначаючи розмір аліментів, якій підлягає стягненню з відповідача колегія зазначає, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків брати участь у матеріальних витратах та покладає обов'язок по утриманню повнолітньої дитини на обох батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Як встановлено, мати повнолітнього сина, який продовжує навчання працює та має середньомісячний заробіток у розмірі 16 566 грн (а.с 172).
Враховуючи наведене, розмір аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, колегія вважає за необхідне зменшити до 1/6 частини. Такий розмір аліментів на думку колегії буде відповідати потребам дитини у допомозі батька, який сплачує аліменти на неповнолітнього сина та можливостям останнього надавати таку допомогу.
За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині в розміру аліментів на повнолітнього сина підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скарга ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем - задовольнити частково.
Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2023 року в частині стягнення аліментів змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання сина ОСОБА_3 аліментів з 1/3 частки до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: В.І. Темнікова
Н.О. Тищук
Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року.