майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"13" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 14/325"б"(906/293/22)
За заявою: Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука Віктора Андрійовича
до: Захарченко Ірини Вікторівни
про стягнення 587774,00 грн.
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники:
- від заявника: Горук В.А. - ліквідатор (в режимі відеоконференції);
- від відповідача: Горлов Є.С., Стахов А.О. - адвокати;
- від кредиторів: Кравченко С.В. - АТ "Укртрансгаз" (в режимі відеоконференції);
- за участю: прокурор Зименко Л.О.
- за участю: Кущєв В.М. (в режимі відеоконференції), п-к ЗАТ "Фінансово-енергетична компанія" Тай-Пен Холдінг").
В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №14/325"б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод".
17.05.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука В.А. надійшла позовна заява №02-01/03-24 від 11.05.2022 до Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого Захарченко Ірини Вікторівни про стягнення 587774,00 грн. (з додатками).
Ухвалою Господарського суду Житомирської 18.05.2022 прийнято позовну заяву ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука В.А. №02-01/03-24 від 11.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №14/325"б"(906/293/22) до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 13.07.2023.
В засіданні суду 13.07.2023 розглядалась заява ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука Віктора Андрійовича про стягнення з Захарченко Ірини Вікторівни 587774,00 грн.
В засіданні суду 13.07.2023 Горук В.А. заяву підтримав та надав усні пояснення в її обгрунтування. Просив суд задовольнити заяву.
Представники Захарченко І.В. в засіданні суду заперечили проти заяви. Підтримали заяву про застосування строків позовної давності від 19.01.2023.
Представник ЗАТ "Фінансово-енергетична компанія" Тай-Пен Холдінг" в засіданні суду заяву підтримав та надав усні пояснення.
Представник АТ "Укртрансгаз" в засіданні суду заяву підтримала та надала усні пояснення.
Дослідивши матеріали справи №14/325"б"(906/293/22) та справи №14/325"б", заслухавши пояснення учасників провадження, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Відповідно до ст. 61 Кодексу про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Отже, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.
Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має вчиняти обґрунтовані і логічні дії.
У своїй заяві ліквідатор Горук В.А. посилається на наступне. Арбітражним керуючим Захарченко І.В. новопризначеному ліквідатору банкрута не передано бухгалтерську документацію банкрута, договори фінансово-господарської діяльності, договори на надання послуг бухгалтером підприємства, а також копії протоколів комітету кредиторів. При подальшому проведенні ліквідаційної процедури банкрута встановлено, що при здійсненні повноважень ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод" фізичною особою-підприємцем Захарченко І.В. порушені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в результаті чого нею незаконно отримані кошти в сумі 485330,00грн. в якості відшкодування господарських витрат арбітражного керуючого. На підставі аналізу виписок з рахунку ВАТ "Коровинецький цукровий завод" № НОМЕР_1 в філії ВАТ "Укрексімбанку" МФО 311324 м. Житомир встановлено, що арбітражним керуючим Захарченко І.В. у 2013-2015 роках отримані готівкові кошти під звіт для господарських витрат, на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи на суму 485330,00грн., що підтверджується виписками. Зазначає, що обов'язок оформлення та подання первинних документів, які підтверджують витрачання коштів підприємства та їх доцільність, законодавством України покладена на особу, яка отримала кошти. При відсутності звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, такі кошти повинні бути повернуті отримувачем в касу підприємства, яке видало кошти, або на банківський рахунок до закінчення третього банківського дня після їх отримання. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить обмежень або виключень, які б дозволили відповідачу витрачати кошти юридичної особи з порушенням порядку складення Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, а також не надавати підтверджуючих документів у встановлені строки та в порядку, що визначений для підзвітних осіб законодавством України. Зазначає, що кошти, які були отримані відповідачем з банківського рахунку на господарські витрати на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи, надійшли на ліквідаційний рахунок ВАТ "Коровинецький цукровий завод" зокрема за надані послуги або від продажу майна ліквідаційної маси цукрового заводу. Згідно законодавства з питань банкрутства діючого на час інкримінованих правопорушень, кошти отримані із продажу майна боржника спрямовуються на відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; в т. ч. пов'язані з утриманням збереженням майнових активів банкрута, та вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому. Статтею. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що грошова винагорода арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство. Даною статтею Закону встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Формування фонду та порядок використання його коштів визначається рішенням комітету кредиторів та затверджується ухвалою господарського суду. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. Кредитори ВАТ "Коровинецький цукровий завод" фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому Захарченко І.В. у справі № 14/325"б" не створювали, звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражному керуючому Захарченко І.В. у справі № 14/325"б" не затверджувався рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду Житомирської області. Зазначає, що права та обов'язки фізичної особи-підприємця Захарченко І.В, яка була призначена на посаду ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод", виникли у неї на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.07.2013 року у справі № 14/325"б" з моменту призначення та були визначені ст. 115, ст. ст. 41, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В порушення встановленого Законом порядку фізична особа-підприємець арбітражний керуючий Захарченко І.В. незаконно отримала кошти ВАТ "Коровинецький цукровий завод" в сумі 485330,00 грн., чим нанесла підприємству та його кредиторам значних збитків. 13.12.2021 року Захарченко І.В. направлена вимога № 02-01/32-21-06 від 06.12.2021 року про повернення незаконно отриманих коштів, але вимога відповідачем не виконана. Вважає, що відповідач отримав кошти в сумі 485330,00 грн. без достатніх правових підстав, чим порушив права ВАТ "Коровинецький цукровий завод" та його кредиторів. Посилається на ст. ст. 536, 1212 ЦК України. Крім того, зазначає, що боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до розрахунку зобов'язань по сплаті процентів за період безпідставного використання грошових коштів ВАТ "Коровинецький цукровий завод", сума зобов'язань Захарченко І.В. по сплаті процентів складає 99444,00 грн. Розрахунок зобов'язань по сплаті процентів за період безпідставного використання грошових коштів ВАТ «Коровинецький цукровий завод»: 485330,00 грн. х 0,03 х 6,83 = 99444,00 грн. (в період з 16.01.2015 по 16.12.2021= 6,83). Таким чином, загальна сума вимоги ВАТ "Коровинецький цукровий завод" до Захарченко І.В про повернення безпідставно набутих коштів складає: 485330,00 грн. безпідставно отриманих коштів на погашення вимог по договору застави; 99444,00грн. трьох процентів річних за безпідставне використання коштів ВАТ "Коровинецький цукровий завод", а разом: 587 774,00грн. Вважає, що відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно (кошти) в натурі. На підставі викладеного, просить стягнути з фізичної особи-підприємця Захарченко Ірини Вікторівни борг в сумі 485330,00 грн. та 99444,00грн. трьох процентів річних за безпідставне використання коштів ВАТ "Коровинецький цукровий завод", а разом в сумі 587774,00грн.
Представники Захарченко І.В., згідно відзиву, зазначають, зокрема, про наступне. З тексту позовної заяви вбачається, що Захарченко І.В. у 2013-2015 роках отримала грошові кошти під звіт на суму 485 330,00грн. з банківського рахунку боржника у справі про банкрутство ВАТ "Коровинецький цукровий завод". Вказане було зумовлено тим, що відповідач у справі з 18.07.2013 по 16.01.2017, як арбітражний керуючий, здійснювала повноваження ліквідатора вказаного підприємства, з огляду на що проводила відповідні фінансові розрахунки та користувалась іншими правами ліквідатора. Вважають, що суду в даному випадку слід дослідити питання як підстав набуття коштів відповідачем, так і їх подальшого збереження відповідачем без достатніх правових підстав. Підставами отримання коштів, як зазначено вище, було перебування відповідача на посаді ліквідатора боржника. Відповідач по справі зазначає, що дана справа за позовом арбітражного керуючого є нерозривно пов'язаною зі справою про банкрутство ВАТ "Коровинецький цукровий завод", оскільки в будь-якому своєму аспекті стосується фінансово-господарської діяльності підприємства-банкрута. Відтак, для з'ясування правового статусу заявлених до стягнення коштів слід досліджувати матеріали справи про банкрутство безпосередньо, що забезпечить повноту та всебічність судового розгляду. Матеріали ж справи про банкрутство містять відомості про подальший рух грошових коштів, отриманих відповідачем по справі під звіт з банківського рахунку підприємства-банкрута, а саме їх використання для покриття господарських витрат. Так, матеріали справи про банкрутство містять фінансові документи на підтвердження здійснення відповідачем витрат в спірний часовий період. Співставлення дат проведення відповідних оплат та їх сум дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що суми коштів, визначені позивачем як безпідставно отримані відповідачем, насправді ж були ним витрачені на покриття господарських витрат при здійснені повноважень арбітражним керуючим Захарченко І.В., а відтак не були збережені відповідачем, що виключає застосування норм статті 1212 ЦК України. Матеріали справи про банкрутство містять також і звіти ліквідатора - відповідача по справі, які подавались суду в межах провадження у справі про банкрутство. Таким чином, за всі проведені оплати господарських витрат відповідач по справі звітувала суду, що також вказує на безпідставність доводів позову. Вважають, що до відзиву додано ряд письмових доказів, наявних в розпорядженні відповідача по справі, на підтвердження цих самих обставин - витрат коштів відповідачем на господарські потреби підприємства-банкрута, зокрема в частині загальних витрат на загальну суму 129 168,24 гривень та виплати заробітної плати, вихідної допомоги в розмірі 433 574,62 гривень. Посилаються на норми ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Господарського суду Житомирської області у справі № 14/325"б" від 18.07.2013 арбітражного керуючого Захарченко І.В. було призначено ліквідатором ВАТ "Коровинецький цукровий завод" з наданням їй повноважень керівника підприємства. Таким чином, в розумінні ст. 1212 ЦК України, за якою пред'явлена позовна заява та за результатами аналізу наведених норм законодавства та обставин, недоцільно стверджувати про відсутність підстав для отримання спірних грошових коштів Захарченко І.В., оскільки остання була повноважним ліквідатором/керівником підприємства. По даній справі повністю спростовуються доводи позивача в частині безпідставного отримання та подальшого збереження грошових коштів відповідачем, яке б надавало підстави позивачу ставити питання про їх стягнення на підставі норм статті 1212 ЦК України. Відповідач вважає заявлені по справі позовні вимоги необгрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. На підставі зазначеного просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того, згідно заяви про застосування строків позовної давності (з урахуванням додаткових пояснень), просять суд:
1. У разі наявності на те процесуальних підстав, а саме у разі встановлення судом обґрунтованості заявлених позовних вимог - застосувати до позовних вимог арбітражного керуючого-ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод" Горука Віктора Андрійовича до Захарченко Ірини Вікторівни про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 587 774, 00 грн. позовну давність;
2. У разі встановлення судом обґрунтованості заявлених позовних вимог - відмовити в задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого-ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод" Горука Віктора Андрійовича до Захарченко Ірини Вікторівни про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 587 774, 00 грн. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
На думку сторони відповідача до позовних вимог слід застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, що обґрунтовується наступним. Підставою пред'явленого позову стало те, що, за твердженням позивача, ФОП Захарченко І.В., будучи арбітражним керуючим ВАТ "Коровинецький цукровий завод" з 18.07.2013 року безпідставно отримала грошові кошти підприємства в розмірі 485330,00грн. 01.02.2018 ліквідатором ВАТ "Коровинецький цукровий завод" призначено Горука В.А. ухвалою Господарського суду Житомирської області. Отже, саме з цього дня арбітражний керуючий Горук В.А. набув усіх прав та повноважень у справі № 14/325"б" про банкрутство ВАТ "Коровинецький цукровий завод". 26.03.2018 арбітражний керуючий Горук В.А. отримав банківську виписку, з якої встановив нібито безпідставне набуття коштів Захарченко І.В . З урахуванням того, що на момент формування виписки саме Горук В.А. був наділений повноваженнями ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод", то ніхто інший не міг отримувати або ж замовляти у банку вказану банківську виписку у зв'язку з відсутністю таких повноважень. Про вказане також свідчить засвідчувальний напис на вказаній виписці "Згідно з оригіналом Горук В.А. 24.01.2022", що вказує на те, що оригінал такої виписки знаходиться в розпорядженні арбітражного керуючого. Отже, отримавши вказану банківську виписку 26.03.2018 арбітражний керуючий Горук В.А. дізнався про нібито порушення прав ВАТ "Коровинецький цукровий завод" (про що останній сам заявляє у тексті згаданої вище вимоги), ліквідатором та єдиною уповноваженою особою якого він являвся. Таким чином, якщо з 01.02.2018 арбітражний керуючий Горук В.А. міг дізнатись про порушення прав, за захистом яких звернувся до суду в даній справі, то 26.03.2018 достеменно, неспростовно та точно дізнався про нібито порушення таких прав. 26.03.2021 - сплив строк позовної давності з урахуванням точної дати виявлення нібито порушень. 12.12.2021 (поза межами строку позовної давності) ліквідатором направляється вимога Захарченко І.В. 11.05.2022 - звернення до суду з пропуском позовної давності на понад рік відповідно до вихідного номеру та дати виходу документу, зазначеної на позовній заяві по справі.
В доповненнях до заяви вважає, що строк обчислення позовної давності має обраховуватись не з дати, вказаної відповідачем в первинній заяві про застосування позовної давності, а з дати кожної окремої трансакції, за якою виник спір у даній справі, адже саме тоді юридична особа-боржник мала та могла дізнатись про порушення своїх прав. По даній справі не підлягають застосуванню приписи пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на які у відзиві на заяву про застосування строку позовної давності посилається арбітражний керуючий. З огляду на вищенаведене, керуючись своїм процесуальним правом, відповідач цими додатковими поясненнями доповнює свою правову позицію стосовно моменту початку обчислення позовної давності у даній справі. Посилаються на практику Верховного суду та норми Цивільного кодексу України.
Ліквідатор, згідно відзиву за заяву про застосування строків позовної давності, зазначає про наступне. Постановою суду від 18.07.2013 Відкрите акціонерне товариство "Коровинецький цукровий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Захарченко Ірину Вікторівну. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.02.2018 ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" у справі № 14/325"б" призначено арбітражного керуючого Горука Віктора Андрійовича. Ухвалою від 15.01.2020 вирішено подальший розгляд справи №14/325"б" про визнання банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Коровинецький цукровий завод" здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства. Захарченко І.В. не виконала вимоги ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.02.2018, створила перешкоди діяльності ліквідатора у справі та на його звернення щодо передачі документів та майна не реагувала. В зв'язку з чим до Господарського суду Житомирської області було надано клопотання ліквідатора Горука В.А. №02-01/36-19 від 28.01.2019 про зобов'язання Захарченко І.В. передати йому бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності. Ухвалою від 11.04.2018 Господарський суд Житомирської області зобов'язав арбітражного керуючого Захарченко Ірину Вікторівну передати ліквідатору Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горуку Віктору Андрійовичу бухгалтерську та іншу документацію, печатку і штамп, матеріальні та інші цінності Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод", видано наказ. Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.04.2018 у справі №14/325"б", на теперішній час відповідачем не виконано, арбітражний керуючий Захарченко І.В. не передала новопризначеному ліквідатору банкрута бухгалтерську документацію ВАТ "Коровинецький цукровий завод", зокрема первинні бухгалтерські документи, які б могли свідчити про правомірність відшкодування понесених витрат арбітражним керуючим Захарченко І.В., а також касові документи товариства. З інших джерел, аналізу ліквідаційного рахунку встановлено, що при здійсненні повноважень ліквідатора ВАТ "Коровинецький цукровий завод" фізичною особою-підприємцем Захарченко І.В. отримані готівкові кошти під звіт в сумі 485330,00грн. в якості відшкодування господарських витрат арбітражного керуючого, підтверджуючі документи не надані. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з позовною заявою про повернення незаконно отриманих готівкових коштів або надання бухгалтерської документації, що підтверджує правомірність та обґрунтованість їх використання. Ствердження: "Слід прийти до проміжного висновку про можливість ознайомитись з матеріалами справи арбітражним керуючим № 14/325"б" Горуком В.А. саме з 01.02.2018 року, а відтак про те, що останній об'єктивно міг дізнатись про порушення прав, за захистом яких звернувся до суду" є безпідставним, адже матеріали справи не містять документів які би свідчили про безпідставне зняття грошових коштів з рахунку ВАТ "Коровинецький цукровий завод" Захарченко Іриною Вікторівною. Ствердження: "Відтак, слід брати до уваги наступні юридично значимі події: "26.03.2018 арбітражний керуючий Горук В.А. отримує банківську виписку, з якої встановлює нібито безпідставне набуття коштів Захарченко І.В.", спотворює зміст та підстави поданого до Захарченко Ірини Вікторівни , бо безпідставністю вважає не саме банківські виписки про зняття грошових коштів, а відсутність саме документів, які б підтвердили законність цього зняття. До того ж, було вказано "В порушення вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.02.2018 у справі № 14/325"б", незважаючи на порушене виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу № 14/328"б" виданий 13.05.2019 Господарським судом Житомирської області та порушену кримінальну справу №120200600020002255 від 30.04.2020 за ухилення від виконання наказу суду за ч.2 ст.382 КК України арбітражний керуючий Захарченко І.В. не передала новопризначеному ліквідатору банкрута бухгалтерську документацію ВАТ "Коровинецький цукровий завод", зокрема первинні бухгалтерські документи, які б могли свідчити про правомірність відшкодування понесених витрат арбітражним керуючим Захарченко І.В., а також касові документи товариства". Ствердження: "Важливо також вказати на необгрунтованість доводів позивача в частині посилань на ч. 2 статті 530 ЦК України, згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, вказана норма не поширюється на правовідносини, які виникли на підставі норм статті 1212 ЦК України", носить надумане положення закону та його застосування. За захистом свого порушеного права позивач звернувся у травні 2022 року, а тому трирічний строк позовної давності не може вважатись пропущеним відносно позовних вимог щодо стягнення вартості безпідставно набутих грошових коштів в сумі 587774,00 грн. відповідачем, тому що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦК України набрали чинності 02.04.2020. Початок карантину у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби на території України датується 12.03.2020, що вбачається з постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11 березня 2020 року. Відповідно до п. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період з 02.04.2020 по даний час, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину, який на даний час не припинив свою дію. Отже, за таких умов позовна заява може бути подана до суду в будь-який період з 02.04.2020 по момент закінчення дії зазначеного карантину без пропуску строку позовної давності до таких вимог. З огляду на зазначене, позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів. Просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у зв'язку з його необгрунтованістю та безпідставністю.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" у своєму відзиві на заяву про застосування строків позовної давності зазначає про наступне. Заява Відповідача фактично є свідченням визнання наявності порушеного права Позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а отже є визнанням того, що позовні вимоги пред'явлені Позивачем за наявності правових підстав та є обґрунтованими. За захистом свого порушеного права Позивач звернувся у травні 2022 року, а тому трирічний строк позовної давності не може вважатись пропущеним відносно позовних вимог щодо стягнення вартості безпідставно набутих грошових коштів в сумі 587774,00 грн., з огляду на наступне. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦК України набрали чинності 02.04.2020. Початок карантину у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби на території України датується 12.03.2020, що вбачається з постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11 березня 2020 року. Відповідно до п. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період з 02.04.2020 по даний час, - відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину, який на даний час не припинив свою дію. Отже, за таких умов позовна заява може бути подана до суду в будь-який період з 02.04.2020 по момент закінчення дії зазначеного карантину без пропуску строку позовної давності до таких вимог. З огляду на зазначене, позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно набутих Відповідачем грошових коштів. На підставі викладеного просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство відзивів не надали.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на зазначене, суд досліджує питання щодо наявності підстав для стягнення коштів з попереднього ліквідатора як безпідставно набутих у сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи №14/325"б" та з врахуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як вбачається з матеріалів справи №14/325"б" ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.11.1999 порушено провадження у справі №14/325 "б" про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.09.2000 введено процедуру розпорядження майном.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.11.2000 відкрито процедуру санації.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.05.2001 затверджено план санації, продовжено строк санації до 25.11.2002 року.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.05.2002 достроково припинено процедуру санації за участю трьох інвесторів: Укрнафтопродукт, Закритого акціонерного товариства "Тай Пен-Холдінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенерго", звільнено керуючого санацією Жеронкіна Д.П., призначено керуючим санацією Горука В.А., зазначено, що за клопотанням комітету кредиторів продовжено процедуру санації.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.2003 ТОВ "Нова економіка" (м. Харків) призначено інвестором боржника, якого зобов'язано подати план санації.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.03.2003 затверджено реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2004 на стадії санації боржника затверджено мирову угоду від 19.11.2004, укладену між кредиторами та боржником, провадження по справі №14/325"Б" припинено.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.12.2008, зокрема, визнано недійсною мирову угоду від 19.11.2004, затверджену ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2004, поновлено провадження по справі №14/325"б" зі стадії санації боржника.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2009 відновлено вимоги конкурсних кредиторів боржника.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 18.07.2013, зокрема, визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Коровинецький цукровий завод"; призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" арбітражного керуючого Захарченко Ірину Вікторівну.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017, зокрема, усунуто арбітражного керуючого Захарченко І.В. від виконання обов'язків ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.02.2018, зокрема, призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" у справі № 14/325"б" арбітражного керуючого Горука Віктора Андрійовича.
Так, відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.
З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута.
Як вбачається з матеріалів справи №14/325"б", Захарченко І.В. здійснювала повноваження ліквідатора банкрута у період з 18.07.2013 по 16.01.2017.
За період 2013-2015 роки скарги на дії/бездіяльність ліквідатора Захарченко І.В. до суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2013-2015 роках арбітражним керуючим Захарченко І.В. були отримані готівкові кошти під звіт для господарських витрат на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи на суму 485330,00грн., що підтверджується: випискою з ліквідаційного рахунку відкритому в філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир, від 24.07.2013 року на суму 36000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 02.08.2013 року на суму 22 000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 14.08.2013 року на суму 1590,00 грн; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 29.08.2013 року на суму 35000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 24.09.2013 року на суму 2000,00грн. випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 10.10.2013 року па суму 5000,00 грн. випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 05.11.2013 року на суму 43000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 21.11.2013 року на суму 50000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 04.12.2013 року на суму 4000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 13.12.2013 року на суму 3500,00грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 19.12.2013 року на суму 5000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 25.12.2013 року на суму 1600,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 22.01.2014 року на суму 5000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 11.02.2014 року на суму 1170,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 25.06.2014 року на суму 90000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 03.07.2014 року на суму 22000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 27.07.2014 року на суму 570,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 14.08.2014 року на суму 3500,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 20.11.2014 року на суму 5000,00 грн.; випискою філії ВАТ «Укрексімбанку» МФО 311324 м. Житомир від 16.01.2015 року на суму 149400,00 грн.
Відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок не умисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.
Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Отже, ліквідатор при здійсненні своїх повноважень отримує винагороду та здійснює витрати у відповідності до норм Закону про банкрутство.
06.02.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області від представників Захарченко І.В. надійшли докази на підтвердження витрат, у тому числі зведені відомості по квитанціям (т.2 а.с.30-31 витрати на суму 129 168,24 грн. та а.с. 103-104 виплати заробітної плати, вихідної допомоги в розмірі 433 574,62грн.).
В засіданні суду 22.06.2023 судом оглянуто оригінали документів про що зроблено відповідні відмітки штемпелем.
При дослідження оригіналів доказів, судом встановлено, що деякі копії платіжних документів подано лише в копіях (оригінали для огляду не надано), тому суд досліджує платіжні документи без їх врахування.
Як вбачається з доказів, наданих суду на підтвердження понесених витрат, вони діляться умовно на 2 групи:
1) витрати, які виникла в ході проведення ліквідаційної процедури;
2) витрати щодо виплати заробітної плати, аліментів та інше.
Щодо витрат, які виникли в ході ліквідаційної процедури, у тому числі за період з 2013 по 2015 роки, суд зазначає про наступне.
Суду надано докази та їх оригінали для огляду, на підтвердження понесених витрат, частково (т.2 а.с. 32-56, 58-70, 72- 80, 82-85, 88-93, 97, 99-101).
Крім того, копії доказів понесених витрат містяться в матеріалах справи №14/325"б", зокрема, у т. 47 а.с. 73-78, 82-86, 92, 96- 142, т. 51 а.с. 41-43, т.63 а.с. - 65-66).
Також в матеріалах справи №14-325"б" міститься таблиця №1 витрат ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута за період з 01.08.2013 по 10.01.2015 (т.63 а.с. 67).
Отже кошти, підтверджені оглянутими оригіналами, були витрачені ліквідатором Захарченко І.В. на покриття витрат при здійснені своїх повноважень у відповідності саме норм Закону про банкрутство, а відтак не були збережені безпідставно.
Щодо витрат на виплату заробітної плати, аліментів та інше, у тому числі за період з 2013 по 2015 роки, суд зазначає про наступне.
На підтвердження витрат суду надано копії платіжних відомостей та видаткових касових ордерів, які містять перелік осіб та їхні підписи.
В матеріалах справи №14/325"б" наявний штатний розпис з зазначенням найменування та кількості робочих місць (т.24 а.с. 12-17).
Також містяться списки осіб, які містять прізвища, ім'я по-батькові та підпис (т.9 а.с.8-18), а також платіжні відомості та видаткові касові ордери (т. 25 а.с. 31- 100; т. 47 а.с. 45-72, т.51 а.с. 50- 73).
Відповідно до довідки, заборгованість по заробітній платі працівникам ВАТ "Коровинецький цукровий завод" станом на 23.05.2001 року в сумі 395000,00 грн. погашена (т.11 а.с.13).
Згідно довідки ВАТ "Коровинецький цукровий завод" №1 від 04.01.2002, станом на 01.01.2002, згідно штатного розкладу рахується 215 чол. працюючих (т.11 а.с.66).
Відповідно до реєстру вимог кредиторів включено, зокрема, заборгованість по заробітній платі в розмірі - 395000,00грн. (т.13 а.с.118-120) та станом на 01.03.2003 визначено структуру платежів, згідно якої заборгованість перед працівниками підприємства - 2 черга (т.13 а.с. 121).
Згідно довідки №101 від 29.07.2008, погашено заборгованість по заробітній платі у сумі 441003,41грн. (т.21 а.с.43).
Відповідно до інформації з реєстрів вимог кредиторів заборгованість по заробітній платі було частково погашено (т.22 а.с.138-140; т.24 а.с. 21-23).
Згідно довідки фінансово-господарської діяльності за сім місяців 2009 року, заробітна плата "робочої групи" - 66799,00грн.
Також, з матеріалі справи №14-325"б" вбачається, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2009 постановлено вважати погашеними вимоги, зокрема, заборгованість по заробітній платі у сумі - 193710,62 грн. (т.25 а.с. 105-109).
Крім того, в матеріалах справи №14-325"б" міститься таблиця №1 витрат ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута за період з 01.08.2013 по 10.01.2015 (т.63 а.с. 67), зокрема, витрати на оплату заборгованості по заробітній платі складають у сумі 158141,25грн.
Згідно звіту з праці за січень-липень 2014 заборгованість по заробітній платі відсутня. Відсутня також заборгованість по заробітній платі станом на 01.08.2014 (т.51 а.с.49).
Отже, матеріали справи №14/325"б" містять загальні відомості щодо заробітної плати.
Доказів щодо ідентифікації (перелік осіб, копії трудових книжок, довідки, трудовий договір, тощо) працівників, докази щодо сум заборгованості по кожному працівнику та перебування їх у трудових відносинах з боржником матеріали справи не місять.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (станом на 1999 рік), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно ст. 49 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Суду не надано доказів щодо правомірності та інформацію щодо підстав нарахування заробітної плати особам, зазначених у додатках до відзиву, у відповідних сумах.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України, передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Судом встановлено, що Захарченко І.В. здійснено виплати фізичним особам, але суду не надано доказів на підтвердження перебування осіб, зазначених у платіжних відомостях, у трудових відносинах з боржником та розміру заборгованості по заробітній платі перед кожним працівником, тому суд з наданих платіжних відомостей та видаткових касових ордерів не може встановити факт погашення заборгованості по заробітній платі саме перед працівниками ВАТ "Коровинецький цукровий завод" та в належній сумі.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про недоведеність належності спрямування Захарченко І.В. коштів на виплату заробітної плати, аліментів та інше.
Щодо заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Слід зазначити, що по справі №14/325 "б" Верховним судом у постанові від 05.03.2020 досліджено питання щодо моменту коли починається строк позовної давності: з дати призначення ліквідатора, чи з дати коли йому стало відомо про порушення прав?
Зокрема у постанові вказано про наступне.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд зазначає, що і в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з'ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.
Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
Відповідно до частини восьмої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
З огляду на зазначене, строк позовної давності у даній справі сплинув, а саме по датах отримання Захарченко І.В. коштів (3 роки з дати зняття): 24.07.2013 - сплинув 24.07.2016; 02.08.2013 - сплинув 02.08.2016; 14.08.2013 - сплинув 14.08.2016; 29.08.2013 - сплинув 29.08.2016; 24.09.2013 - сплинув 24.09.2016; 10.10.2013 - сплинув 10.10.2016; 05.11.2013 - сплинув 05.11.2016; 21.11.2013 - сплинув 21.11.2016; 04.12.2013 - сплинув 04.12.2016; 03.12.2013 - сплинув 03.12.2016; 19.12.2013 - сплинув 19.12.2016; 25.12.2013 - сплинув 25.12.2016; 22.01.2014 - сплинув 22.01.2017; 11.02.2014 - сплинув 11.02.2017; 25.06.2014 - сплинув 25.06.2017; 03.07.2014 - сплинув 03.07.2017; 27.07.2014 - сплинув 27.07.2017; 14.08.2014 - сплинув 14.08.2017; 20.11.2014 - сплинув 20.11.2017; 16.01.2015 - сплинув 16.01.2018.
Доказів переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що сплив строків позовної давності мав місце до дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" яким було доповнено "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12, щодо продовження строків позовної давності.
З огляду на встановлене, доводи представників учасників провадження у справі в цій частині суд не приймає, так як вони не відповідають чинному законодавству, практиці Верховного суду та дійсним обставинам.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про сплив позовної давності по заявленим вимогам про стягнення безпідставно отриманих коштів, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування коштами оскільки вона є похідною від основної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. В задоволенні заяви ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука Віктора Андрійовича про стягнення з Захарченко Ірини Вікторівни 587774,00 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту рішення: 19.07.23
Суддя Гнисюк С.Д.