Справа № 308/4892/23
18 липня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Цмур Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2010 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач стверджує, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Позивач переконана, що спільне життя подружжя і збереження шлюбу є не можливим. Після розірвання шлюбу позивач бажає щоб неповнолітні діти залишилися проживати разом з нею.
Разом з тим, позивач зазначає, що неповнолітні діти наразі перебувають на повному її матеріальному утриманні, що є для неї надзвичайно важко. Відповідач у свою чергу, ніде не працює та стабільного доходу не має, а тому позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно на кожну дитину.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
Ухвалою судді від 29.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак подала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів в розумних межах.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи з їх належності та допустимості, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено по справі, 23 жовтня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 23 жовтня 2010 року виконкомом Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Україна.
У даному шлюбі у сторін народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 29 квітня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 виданого 11 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує проти цього, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Як встановлено у судовому засіданні, подружнє життя у сторін не склалося. Про це свідчать ті обставини, що позивач та відповідач сімейних стосунків не підтримують, спільно не проживають, подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сторони втратили почуття поваги, любові та довіри один до одного і їх сім'я розпалася остаточно. Умови для їх примирення відсутні, а цей шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам сторін.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Спору щодо поділу спільного майна позивачем не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 слід розірвати.
Окрім цього, як встановлено у судовому засіданні неповнолітні діти проживають разом з матір'ю та перебуває на її утриманні. Дані обставини не заперечуються самим відповідачем.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Беручи до уваги, бажання позивача, з якою проживає дитина, отримувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд вважає за необхідне призначити стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини у твердій грошовій сумі.
Позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 гривень щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
Зі ст. 182 СК України слідує, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», прожитковий мінімум у 2023 році становить для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2023 року 2833 гривні.
Оцінюючи наявні у справі докази, та враховуючи те, що відповідач добровільно не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини, доказів зворотного суду надано не було, відповідач є батьком дитини, особою працездатного віку, інших осіб на утриманні не має, ніде офіційно не працює, беручи до уваги вік дітей, розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік», а також те, що діти перебувають на утриманні матері, хоча обов'язок утримувати дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний нести витрати на утримання своїх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 гривень щомісячно.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 29.03.2023 року, то аліменти на утримання дітей підлягають стягненню з цієї дати.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Інші витрати зі сплати судового збору підлягаю стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.24,56,105,112,180,182,183, 184,185,191СК України, ст. ст.10,12,13,18,81,258,259,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 23 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконкомом Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Україна про що складено відповідний актовий запис № 13 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , на утримання дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот) на кожну дитину, починаючи з 29 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті вимог позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. шістдесят коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , на користь держави, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. шістдесят коп.).
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) .
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул